Вчора зрозуміла, що ми біженці

Маріуполь, Ахтирка, Харків, Вооноваха -вони на межі витривалості. А ви подякуйте богу, що ваша найбільша проблема , біженці. А не як помістити все своє життя у один рюкзак.

Ну чому ’видавали’? Вам просто щиро пропонували допомогу... Повірте, від безсилля зробити ще хоч щось іноді ридати хочеться. Я зараз купую все, що можу - постіль, ковдри, посуд, той же туалетний папір - і везу у волонтерські центри, думаючи про те, що когось зігріє моя ковдра, і чиясь втомлена голова лежатиме на моїй подушці. Хочеться пригорнути всіх, хочеться зробити багато, але ми такі обмежені.

Автор, пишу вам у приватні.

Вам дуже пощатило, що виїхали.

А ще мені не подобається слово ’біженці’. Воно таке гірке. Автор, може ви у Рівному? Або, можливо, хтось тут є, хто зараз у Рівному, - напишіть мені.

Не гнівіть Бога.

Я В Києві так само відносилась до Донецьких, які в ресторанах сиділи у Києві.

Отож

Деякі пости дивно читати і...образливо за Західну Україну і як їх представляють.
Розкажу про себе!
1 березня дивом (бо йшли пішки на вокзал, тут навіть моя тема про таксі за 1000грн була, що ніхто не приїхав) виїхала з дитиною з Києва. Чоловік залишився захищати Київ.

Зареєструвались в міській раді (живемо у знайомих). Хто потребував житло, то селили в гуртожитки.
Зразу дали пам´ятки стосовно того, де можемо взяти потрібні речі.
Так як в руках багато не понесеш і іде зміна сезону, то весняного в нас було мало (ми ж і продукти і спальнік дитячий з собою брали, бо знали що буде дві ночі на вокзалі).
За цей час нам дали одіяла, подушки, постіль, рушники, шампуні, мило, туалетний папір, серветки, прокладки, двічі брали вже харчування,
Одяг: дитині - взуття, курточку, шапку, футболки, толстовки, штани, шкарпетки нові, іграшки,
Мені - пальто, джемпери, штани, шкарпетки нові (взуття не знайшла весняного свого розміру без каблука, а так і взуття можна було б).
Всі речі, що потрібні для життя можна знайти в цих центрах. Зрозуміло, що особливі креми чи маски для волосся докупила, або безлактозне молоко також докуповую.
Але якщо у вас таких нюансів не має, то є все від дитячих колясок і одягу і харчування і підгузків до дорослого одягу. Звісно, що є проблема лише з чоловічим одягом, бо його зразу по запросу тероборони вибирають і видправляють захисникам. Тому менший вибір, але і він є.
Продукти в більшості з Австрії.
Так, що люди дуже стараються тут допомогти переселенцям і ми намагаємось - почали ходити допомогати волонтерам, як можемо.
Львівська область, м. Стрий.

Так і є, якщо потрібна допомога можете звертатися, я сама зі Львова і чим зможу тим і допоможу, але люди допомагають і багато, є багато цетрів допомоги.

Ще допишу, що продукти звісно не покривають все потрібне харчування людини, цей набір - це відсотків 25 від того, що потрібно! Тобто зараз витрати на продукти ідуть.

Тобто якщо в тих містах погано,то давайте, щоб всім так було?
Навіщо це?
Дякуйте, що є Західна Україна в нас і що тут люди так швидко збирають допомогу і не питають ні скільки в тебе дохід ні ким ти працював, а тільки питають ’скільки вас і діти якого віку?’.
Щоб підібрати найбільш корисне!

Та я не про це. А про те, що було все, а вимушена брати туалетний папір. Я ніколи нічого ні в кого не брала, все заробила у своєму житті сама. І тому дуже важко прийняти те, що зараз вимушена це робити. Я дуже вдячна людям, які допомагають, які допомогли мені і моїй родині. Нас дуже тепло прийняли, це дуже нас вразило. Але саме те, що життя так перевернулося…тому ці сльози. Бо я можу без будь-яких благ обходитися)

Мені нізащо вам дякувати. Я в центрі України. Мовчки збираю, розселяю , готую, віддаю, що можу і не чекаю вдячності від вимордуваних війною людей.

Львів - це хаб гуманітарної допомоги з Європи. Тому моліться, щоб сюди більше ракети не летіли, інакше нікому і нічого буде доставляти до Маріуполя, Ахтирки, Харкова та всіх інших міст гуманітарну допомогу

Я краще помолюся, щоб в Харкові було мирне небо, і щоб мені не знадобилася ваша гуманітарна допомога . До речі , від нас теж іде гуманітарна допомога , та ми не кричимо, що ми найбільші благодійники, моліться на нас.
Ви там уже самі якось за себе помоліться.

Поддерживаю! Благотворительностью, обычно, занимаются тихо, и без упрёков в будущем. Спасибо за поддержку! Харькову очень нужно мирное небо!

Це не можливо донести деяким людям, бо їхній мозок відмовляється визнавати, що на даний момент ЗУ найбільше задіяна у організації біженців та розподілу гуманітарної допомоги у потребуючі точки, тому відпустити і не реагувати на їхній негатив, колись дійде і буде соромно

Добре би десь закріпити відповідну тему.
У шпиталі Шептицького (Львів) зараз пропонують безкоштовні консультації лікарів у випадку гострої потреби, детальніше тут: https://www.facebook.com/SheptytskohoHospital/
Шпиталь знаходиться біля цирку, недалеко від залізничного вокзалу, прийом за записом.
Також біля Кінг Кросу (с. Сокільники, але фактично це кінець вул. Стрийської, трохи далі за автовокзалом і Ареною Львів, де також діє координаційний центр для біженців) організований мобільний шпиталь: https://lviv.nashigroshi.org/2022/03/14/na-parking...
Хто планує пересуватися міським транспортом, рекомендую скористатися сайтом https://www.eway.in.ua/ua/cities/lviv , там і карта, і пошук маршрутів, і відстеження в реальному часі.

Чего так пугаете нас!
Надеюсь пол года и восстановят мосты, дороги.
Коммунальные объекты вообще быстро восстанавливаются, я так надеюсь

А я дуже вражена і здивована, наскільки допомагають волонтери і прості люди. Наскільки не хотіла нікуди їхати, але вночі після сильних обстрілів мого міста зважилися (( їхали аби куди, не маючи мети. Опинилися в Рівному на 3-й день - де змогли знайти житло.
Одягом забезпечили волонтери, сьогодні продукти отримали. Соромно, якщо чесно. Але ніякого презирства чи негативу як біженці не відчуваємо з боку волонтерів і місцевих.
Вдома стільки одягу залишилося, іграшок і книжок... Усюди дитині пропонують іграшки.

І я надіюсь скоро повернутися в Ірпінь, хоча вчора отримали звістку, що було попадання в нашу школу біля базару, горіла... і що у нас в квартирі уже вибито скло у вікнах...

Заметьте, как тут по методичке разгоняется тема про ’неблагодарных, наглых беженцев из Украины по всей Европе’ и даже про ’8 лет...’ уже было. И хоть посты написаны на украинском, сути не меняет. Сейчас везде предупреждают, что много украиноязычных ДРГ есть. На ютубе блогеры, поддерживающие войну или ’нейтральные’ многие эту тему гоняют. Причем, практически, все сразу начали.... Если абстрагироваться, все очень четко прослеживается.

Сказав мій чоловік, що якщо вже справа дійде до набору таких, як він, то він чхати хотів вештатись по зу з автоматом, тут і робити нічого. Поїде додому, в Київ. Там хоч є кого стріляти.

О, моє місто. Знаю що дуже допомагають, тому здивувалась, що комусь відмовили у допомозі.

Мені дивно. А чому людей так дратують ті, хто виїхав не голий- босий, а з грошима. Київ, Харків, Одеса, то все великі міста, там багато заможних людей, які не стали злиднями, втративши дім. Вони, вістимо, за свої гроші хочуть послуги. Баню там, більярд, їжу нормальн, одяг. Вони ж не займають безкоштовні місця і не просять то все безкоштовно.

Ви справді не розумієте? Більярд????
Всі це хочуть, а реальність інша. Тому волонтери працюють безкоштовно, львів´яни житло надають безкоштовно, гуманітарку роздають безкоштовно, бо їде вал біженців, які вискочили із зруйнованих будинків чи підвалів.
І тут такий нуворіш хоче якісного обслуговування за свої гроші, бо йому нудно, сцуко :(

Как именно ’вдячні’? В ноги упасть?
Быть волонтером и помогать - совершенно не Ваше! В стране война, а Вы продолжаете делить на ’Львов и Харьков’, на ’таких и не таких’.
К счастью всех моих многочисленных знакомых и друзей они встретили на ЗУ, в Польше, Германии, Голландии, Словении отзывчивых людей и не встретились с Вами. Всем помогли, отогрели, накормили, пустили пожить и ничегошеньки не попросили взамен. Но кто смог заплатил, купил еды и надеются отблагодарить в после военное время.
На каком бы языке мы не говорили - и в Харькове русскоговорящие любят свою страну, а город был прекрасен. Быдло - встречается везде и оно не имеет языка, национальности и цвета кожи.
И не по своей вине люди стали ’тимчасово переміщеними особами’ и никто не застрахован от этого. И те же харьковчане принимали переселенцев уже 8 лет. Те кого я встречала - хорошие люди, многие - отличные специалисты. От войны и необходимости бежать не застрахован никто!
Надо уметь делать добро и не ждать благодарности. Я много лет помогала (до войны) онкобольным детям и никто с друзей, соседей лб этом не знал (только семья). Я никогда не вела расследование на что потратили деньги родители: на лекарство, памперс или себе на телефон - считая это делом их совести. Делала это просто перечисляя деньги без личного знакомства и ожидания благодарности, для себя и молила Бога, чтоб дети выздоровели. Наблюдаю за судьбой и счастлива, когда им становится лучше. И наверное не говорила бы об этом и сейчас на форуме, если бы не стресс, который мы все испытываем.
Большинство надеется вернуться и именно поэтому я до последнего держусь и не еду в неизвестность. И как никогда надеюсь, что эта сплочённость сохранится в нашей стране на многие поколения!

Да, Вы полностью правы.
Мы слышали, что войска на границе, мы понимали, что война идёт уже 8 лет, знали тех кто бежали с Донецка и Луганска, знали о существовании ракет, градов, смерчей, но даже услышав первые взрывы мой разум отказывался принять действительность. Время уже показало, что, к огромному сожалению, нет сейчас безопасного места в Украине и от прилёта никто не застрахован (