І аж плакала, люди такі добрі скрізь. Вчора зайшла в центр допомоги біженцям, а там сину зразу повні руки солодощів, підійшов чоловік - забрав малого зі словами - синочок ми тобі кросівки зараз підберемо. До сліз, дякую всім, хто допомагає таким, як ми. В секонді безкоштовно речі дали.
показать весь текст
251
0
Ответ дляTeremok_
Я в Львові, ніхто нічого ... гроші закінчуються , речей нема, ще й похворіли...Добре , що жити є де, прорвемося) , шукаю роботу і мрію додому повернутися
У Львові навпаки просять приходити за гуманітарною допомогою, бо вже іі нема куди складати
А почему ее дальше не передают, если много?
В Харькове беда с этим.Раздают,но очереди нереальные и многим не остаётся в итоге.
В Харькове беда с этим.Раздают,но очереди нереальные и многим не остаётся в итоге.
возможно, проблема с доставкой, не знаю, я не во Львове и не там, где получают эту помощь, просто Львов близко к границе и там эту помощь получают, пункт, куда привозят.
да во многих районах сейчас очереди, может не успевают возить
да во многих районах сейчас очереди, может не успевают возить
Да, очень жаль.
Мне рассказывали,что в Тернополе очень хорошо было с гуманитаркой от одежды и еды до памперсов и средств гигиены.
Просто помощь очень нужна там, где проблема с работой, завозом продовольствия и т.д.
Мне рассказывали,что в Тернополе очень хорошо было с гуманитаркой от одежды и еды до памперсов и средств гигиены.
Просто помощь очень нужна там, где проблема с работой, завозом продовольствия и т.д.
в телеграмі є групи, наприклад Допомога Закарпаття, пошукайте, одяг, житло, безкоштовні обіди, навіть заняття з аеробіки там пропонують волонтери
мій любий Ірпінь... як я хочу додому
Шановна, це ви дякуйте, шо ті регіони вас від війни заслонили. І ви маєте можливість спати вдома і не бігти в ніч з дітьми босі, голі , не маючи домівки. Це схід, південь та північ живий щит зараз. Вони не пропустили цю наволоч до вас, а могли б. І за 2 дня русня б вже в ваших домівках сиділа.
майте повагу до людей, коли пишете!!!
сама я з Києва і зараз на ЗУ. бо кожного дня по 4-8 разів спускатись в бомбосховище вже не могла з дитиною і постійно чути автоматні постріли...
а зараз в нашому районе вже не один будинок постраждав.
тому, сплю і я і моя дитина зараз не вдома!
як і мій чоловік і брат, що десь захищають Україну,
як і його дружина і мої племінники сплять не вдома,
як і я з дитиною сплю не вдома...
і ще раз і вам пишу, давайте не будемо мірятись кому було страшніше і хто як виїжджав або тікав, бо також можу жахи порозказувати, а але не полюбляю мірятись піс!ками
сама я з Києва і зараз на ЗУ. бо кожного дня по 4-8 разів спускатись в бомбосховище вже не могла з дитиною і постійно чути автоматні постріли...
а зараз в нашому районе вже не один будинок постраждав.
тому, сплю і я і моя дитина зараз не вдома!
як і мій чоловік і брат, що десь захищають Україну,
як і його дружина і мої племінники сплять не вдома,
як і я з дитиною сплю не вдома...
і ще раз і вам пишу, давайте не будемо мірятись кому було страшніше і хто як виїжджав або тікав, бо також можу жахи порозказувати, а але не полюбляю мірятись піс!ками
моя знакомая в Ужгороде, тоже ходят за гуманитаркой и вещи малой берут. и тоже хотят домой в Киев, в родной дом и школу...
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу