Мира Наумова
Колись моя бабуся теж розповідала про прихід цих нелюдів у Львів. Це жах. Масові вбивства, гвалтування, а про те як вони виганяли господарів з домівок,крали, тягли на себе жіночі речі про оті горщики нічні.
А недавно прочитала книгу Н.Гурницької Багряний колір вічності"-де описана історія її сім´ї в тих років. Всі ці жвхіття приходу Совєтской власти у Західну Україну. І тоді вони теж не розуміли,як люди можуть заможно жити, пити каву, гарно одягатись,жити в чистоті. Вони як і зараз не розуміли чому ми повинні жити краще.
Історія повторюється.
“Вони дикарі. То була така темнота. Вони кроме сєлєдки взагалі нічого не знали їсти. Сєльодка, тюлька і картошка в мундірах. Візьме солдат ту сєльодку, витріпає її так до халяви чобота з луски, бере роздирає, лупає хліб і їсть. А вони потому казали — "ми прієхалі і вас всєму научілі. Ми научілі вас щі варіть”. Так – ми не вміли щі варіть. Не варили, не варимо і не будемо.
Вони з нічними вазами по молоко ходили. Я то виділа на свої очі – як йшла москалиха і несла ноцник (горшок, де роблять свої діла вночі) з молоком. І зараз коли вони кажуть – “ми вас всего научили…” Що ви нас научілі? Научілі красти. Научілі матюкатися. Научілі водку піть. Та ви мовчіть, мос..лі нещасні, і дякуйте Господу Богу, що ви попали в рай.
Вони прийшли до польських і українських помешкань, де було всьо. Поляки повтікали, інтелігенція наша повтікала, а вони прийшли на все готове. Вони зайняли всі помешкання. Прошу подивитися зараз, хто в центрі живе? Що наші люди місцеві мають ті квартири польські? Ніхто. Тільки вони. Вони на БАМі (район в Тернополі) набудували трущоби і українців туди заселили. А самі зайняли польські помешкання. Вони не знали, що з тим робити.
Заходжу я якось до сусідки тьоті Шури. А вона шкрябає ножем підлогу. Я питаю – нащо. А вона: “варєники буду мєсіть. А гдє твоя мама мєсіт тєсто? – я кажу – На столі. Тьотя Шура, ви що? – Я всєгда так дєлаю”. І бере і місить тісто на підлозі…
Для людей місцевих – то була Содома і Гомора. Ті мати. Ми не знали, що то є. Ми не знали тих слів. Ми думали, що то якісь їхні слова. Вони всі так спілкувалися між собою.
Тато працював у готелі, де поселилися російські офіцери. Якось почув, що вода тече і тече. Піднявся на поверх. Бачить, двері туалету відчинені. А там офіцер коло унітазу. Спускає воду і миється в унітазі. Спускає і миється. Татко його підняв і пояснив, що то не для того, що тут тільки управляються. Завів його в ванну і все показав – як працює, як вода вмикається.
Тато мій сказав до мами: Нусічка, як ми будем дальше жити з тою жемотью? То – не люди. Нусічка, вони шклянками пили горілку. Я такого ще не видів. Нусічка, а їхні жінки всі прийшли в нічних сорочках. То офіцерскі жони. То дикуни, Нусічка, то дикуни”.
Спогади тернополянки Ірини Максимів про пришестя до Тернополя росіян-визволителів (починаючи з 1939-го).
Раз уже сьогодні знесли пам’ятник представника рос культури в Тернополі, то знайте, з чим ця культура в тернополян асоціювалася.
Колись моя бабуся теж розповідала про прихід цих нелюдів у Львів. Це жах. Масові вбивства, гвалтування, а про те як вони виганяли господарів з домівок,крали, тягли на себе жіночі речі про оті горщики нічні.
А недавно прочитала книгу Н.Гурницької Багряний колір вічності"-де описана історія її сім´ї в тих років. Всі ці жвхіття приходу Совєтской власти у Західну Україну. І тоді вони теж не розуміли,як люди можуть заможно жити, пити каву, гарно одягатись,жити в чистоті. Вони як і зараз не розуміли чому ми повинні жити краще.
Історія повторюється.
“Вони дикарі. То була така темнота. Вони кроме сєлєдки взагалі нічого не знали їсти. Сєльодка, тюлька і картошка в мундірах. Візьме солдат ту сєльодку, витріпає її так до халяви чобота з луски, бере роздирає, лупає хліб і їсть. А вони потому казали — "ми прієхалі і вас всєму научілі. Ми научілі вас щі варіть”. Так – ми не вміли щі варіть. Не варили, не варимо і не будемо.
Вони з нічними вазами по молоко ходили. Я то виділа на свої очі – як йшла москалиха і несла ноцник (горшок, де роблять свої діла вночі) з молоком. І зараз коли вони кажуть – “ми вас всего научили…” Що ви нас научілі? Научілі красти. Научілі матюкатися. Научілі водку піть. Та ви мовчіть, мос..лі нещасні, і дякуйте Господу Богу, що ви попали в рай.
Вони прийшли до польських і українських помешкань, де було всьо. Поляки повтікали, інтелігенція наша повтікала, а вони прийшли на все готове. Вони зайняли всі помешкання. Прошу подивитися зараз, хто в центрі живе? Що наші люди місцеві мають ті квартири польські? Ніхто. Тільки вони. Вони на БАМі (район в Тернополі) набудували трущоби і українців туди заселили. А самі зайняли польські помешкання. Вони не знали, що з тим робити.
Заходжу я якось до сусідки тьоті Шури. А вона шкрябає ножем підлогу. Я питаю – нащо. А вона: “варєники буду мєсіть. А гдє твоя мама мєсіт тєсто? – я кажу – На столі. Тьотя Шура, ви що? – Я всєгда так дєлаю”. І бере і місить тісто на підлозі…
Для людей місцевих – то була Содома і Гомора. Ті мати. Ми не знали, що то є. Ми не знали тих слів. Ми думали, що то якісь їхні слова. Вони всі так спілкувалися між собою.
Тато працював у готелі, де поселилися російські офіцери. Якось почув, що вода тече і тече. Піднявся на поверх. Бачить, двері туалету відчинені. А там офіцер коло унітазу. Спускає воду і миється в унітазі. Спускає і миється. Татко його підняв і пояснив, що то не для того, що тут тільки управляються. Завів його в ванну і все показав – як працює, як вода вмикається.
Тато мій сказав до мами: Нусічка, як ми будем дальше жити з тою жемотью? То – не люди. Нусічка, вони шклянками пили горілку. Я такого ще не видів. Нусічка, а їхні жінки всі прийшли в нічних сорочках. То офіцерскі жони. То дикуни, Нусічка, то дикуни”.
Спогади тернополянки Ірини Максимів про пришестя до Тернополя росіян-визволителів (починаючи з 1939-го).
Раз уже сьогодні знесли пам’ятник представника рос культури в Тернополі, то знайте, з чим ця культура в тернополян асоціювалася.
показать весь текст
336
0
Моїх батьків у 1982 році відправили на Донбас працювати, молоде місто навколо нових шахт. Так от, ще тоді села навколо нашого міста, радгоспи говорили українською або суржиком. Через десять років, коли я виїхала з того містечка, української або, навіть, суржика не було чути геть. Бо в те молоде місто переселили дуже багато російців з-за Уралу. Ті переселені працювали в шахтах, заробляти непогані гроші і дуже зверхньо ставилися до місцевого населення. Завжди хамили, принижували, матюкали місцевих україномовних. Місцеві в основному були селяни, привозили на базар продукти щоб хоч якусь додаткову копійку заробити. Так от ті російці могли і товар розкидати, і принципово не купували у ’хахлов, непанятна чо ані і гавпрят на свайом хахлячем’. Так і казали: ’научісь нармальна гаваріть, тагда і куплю у тєбя’. Було багато таких прикладів. І це при тому, що саме українські селяни були там корінне населення. От так і перетворили ті московицькі зайди Донбас на проросійську територію, так і відбили бажання у місцевих говорити українською, берегти українське. І все це було на рівні держави срср, схвалювалося партією і називалося ’дружба народов’!
На самом деле статья, за что сидел, может быть разная. Я не исключаю ни в коем случае реально уродов и по делу. Плюс правосудие такое правосудие. Плюс невиновных сколько сидело. Это все нужно учитывать. Донбасс разный, Украина разная. Нельзя так.
Все верно
При этом мы все помним Австралию)
Статьи тяжкие,раскулаченых практически небыло как и политических
При этом мы все помним Австралию)
Статьи тяжкие,раскулаченых практически небыло как и политических
А у меня под Донецком, линия разграничения до войны считалась, куча родни в сёлах. Все на украинском. Вот все. Я тут могу примеры свои личные привести отношения другой части страны. Но принципиально не хочу. У нас внутренних врагов куча. А вон барышня, что выше хамит про «работайте сами» как раз из подобных. Не будет у нас нормальной и единой страны, пока будет вот такая грызня и подогрев. И деление: одни классные, вторые такие-сякие.
Автор,мои русские предки бьіли работящие,многодетньіе и очень зажиточньіе,бьіл и постояльій двор свой и кружево вологодское плели и обшивали всю округу В 29 еле убежали от раскулачивания ночью без ничего на Донбасс( А я вот родившись на Донбассе с 25 % укр крови ,вьіросла укр националисткой и вьіоастила украиномовньіх детей. Геньі пробили,чтоли. Но,блин,вот не могу сказать,что - то плохое о русских корнях- люди пахали и имели все Может то комуняки нормальньіх истребили,один непотриб вьіжил?
я також слухала і думала як це вони до еліти могли добратися? не могла зрозуміти. А то звичайні наші будинки!
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
Ну, на рахунок Закарпаття ви загнули. Немає і не було тут таких приказок. Можливо, Прикарпаття. Тут досить аполітичні люди живуть. І націоналістів мало, бо дуже багато національностей намішано. Не кажу про теперешній час, звраз ми всі націоналісти.
я дивлюсь Невзорова, у нього було відео про Бучу, з посилом чому ми дивуємось? і він зачитував мемуари військогово ВВВ, там така жорстокість! я в шоці, хоч і знала, але дуже реалістично описано.
десь дні 3-4 тому було відео.
десь дні 3-4 тому було відео.
Мои сбежали от вьівоза в Сибирь из Станового в России в 29 году без ничего. Ни одного дня не жили в бараке- сразу себе построили землянку около завода( НКМЗ). Землянка бьіла с окнами,те верх как дом. Подзаработали денег на заводе и купили участок под застройку в центре, тк бесплатно дпвали на вьіселках. И вторую зиму уже жили в новой хате. Потом ее обложили кирпичем и в ней до сих пор живут люди.Нл мои и до бегства жили зажиточно
Мені нема що приховувати. Місто, в яке направили моїх батьків тоді називався Дімітров. Поряд був радгосп Молочний, ще два села, з яких на наш базар привозили продукти люди, але я можу з помилками написати назву, тому краще не буду,що б не ображати. От ті сільські люди і були україномовні або суржик. Саме з них підло кепкували ті російці з-за Уралу. Хоча самі вважали редиску за ягоду, бо ж червона.
Це все правда.
Моя бабуся львів´янка розповідала те саме - росіянки носили нічнушки на вулиці і набирали в горщики молоко, варили в них щось. То такі металеві горщики тоді були.
Вона мені завжди казала (ще в 90-их): ’Тільки ніколи не вийди заміж за москаля. Ніколи!’
Моя бабуся львів´янка розповідала те саме - росіянки носили нічнушки на вулиці і набирали в горщики молоко, варили в них щось. То такі металеві горщики тоді були.
Вона мені завжди казала (ще в 90-их): ’Тільки ніколи не вийди заміж за москаля. Ніколи!’
А мені бабуся сказала николи не виходити заміж за кацапа, бо кацац то страшна людина. ) Хоча бабуся родом та корінням з Київщини)) До сіх пір пам´ятаю її настановку
О бараках упоминают газеты, не мои родные, я ведь об этом указываю. Мои жили в отдельном доме, кстати стоит до сих пор, только вот не принимало их местное население, тем более отец прабабушки пришел бригадиром в цех, поэтому травля излишне культурного и богатого по их меркам начальства началась с первых дней.
Ответ дляБогдаРуся
я також слухала і думала як це вони до еліти могли добратися? не могла зрозуміти. А то звичайні наші будинки!
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
Я теж не могла зрозуміти, а потім дотумкала, що це звичайні люди, голожопе кацапське лайно побачило, мабуть, в перший раз норкову шубу.
Дівчата, щось згадала теми на Порадниці про норкові шуби та аж не собі стало..В нас кожна друга мала таку можливість
Дівчата, щось згадала теми на Порадниці про норкові шуби та аж не собі стало..В нас кожна друга мала таку можливість
Я колись зустрічалась з москалем, найагресивніший і найнеадекватніший хлопець у моєму житті. Було і побиття(
Але зі слів бабусі сміялася, думала то від людини залежить.
Але зі слів бабусі сміялася, думала то від людини залежить.
А коли я , ще під анонімом писала про те, що корінне населення винищили, а в результаті голодомору,а на їх місця
заселили русаків, то мені ледь очі не повидряпували та скаргами завалили. Мене в бан, повідомлення повидаляли.
заселили русаків, то мені ледь очі не повидряпували та скаргами завалили. Мене в бан, повідомлення повидаляли.
Саме що страшне, що такі там усі поголовно.В мене рідна сестра замужем за ’русскім’, воно пришелепкувате, а його мама , кацапка,це взагалі окрема тема для розмов.Мама моя потім бідкалася і каже, чого я дитину за кацапа видала.
В мене свекруха українка, в сестри- кацапка.
До моєї приходиш, в хаті блиск, наварено, прибрати, все випрасувано. Білосніжні тюлі на вікнах. В кацапки срач, горілка,щтор немає взагалі, сестра вже як прибиральниця за нею,а то нещастя, яке жінка начеб, де ходить, ість, там і гадить. Отака нація.
В мене свекруха українка, в сестри- кацапка.
До моєї приходиш, в хаті блиск, наварено, прибрати, все випрасувано. Білосніжні тюлі на вікнах. В кацапки срач, горілка,щтор немає взагалі, сестра вже як прибиральниця за нею,а то нещастя, яке жінка начеб, де ходить, ість, там і гадить. Отака нація.
Це були мемуари Рабичева ’Война все спишет’ , він дуже рекомендував почитати повністю, а не тільки цитати
Ответ дляБогдаРуся
я також слухала і думала як це вони до еліти могли добратися? не могла зрозуміти. А то звичайні наші будинки!
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
так,є багатші за інших, але ж точно не Верховної ради і не еліти.
гопота голожопа
Да так і є. Конча Заспа геть не тронута, у тому напрямку не було орків зовсім. Вони мабуть геть очманіли, якби зрозуміли, що то були будинки звичайних українців, а не олігархів, депутатів, політиків та міністрів
Частина України була під Росією, частина під Польщею, Австроугорщиною. На частині, яка і до революції була під Росією, таких звірств не було, бо не було і такого спротиву, спротив був подавлений задовго до цього.
Мой дедушка рассказывал про голодомор. Мы с юга. Его папу выслали в Сибирь, их ’раскуркурили’ - забрали всё. Хотя семья была обычной, 11 детей, много работали, поэтому имели и коня, и корову и еду. Осталась его мама с детьми. Голодомор пережили не все. Он сам в 14 лет хоронил сестру, рыл могилу и закапывал. Пошёл пасти овец, обманул, что ему больше лет, воровал колоски и ночью носил домой. Он никогда не был коммунистом. Он ел арбуз с хлебом и посадил возле дома очень много орехов, знаете почему?
Так і було. А рештки українців змусили забути своє коріння, навала русні просто видавила залишки українства. Нажаль.
Тому що західна Україна була під західними країнами і жила заможніше. Інша частина України століття потерпала від російської імперії. Голодна, боса. Навіть завойовували червонопузі ці частини по різному. Одну частину втопили в крові, а з західною спочатку ’загравали’. Люди із західної навіть дивувалися коли побачили ’завойовників’, то були змучені голодом і нуждою солдати. Та нажаль потім і західна Україна потонула в крові. А не знали про звірства, бо рупор радянського союзу працював по тій же методичці, що і зараз руський.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу