Поки це питання було десь в віддаленій перспективі, всі думки були про те, як же ж звідси виїхати. І ось щось зрушилось з мертвої точки. Є житло, є чим доїхати, практично є за шо. І тут напав ступор, але ж як це все кинути, а як же Женя і Наташа, а Катя з Віталіком на Стрілці, а Марина з дітьми, і Володя з пані Галиною, вони нам усі так допомогли з початку війни. І всі інші, хто вирішив залишитись. Як їх можна кинути, ми тут разом якось перебивались, ділились кормом для котів, возили хліб, давали координати, де цукор по 25 грн можна було купити. Чоловік священник, приходу тут як такового нема, але іноді люди телефонують, просять підтримки. І зразу відчуваю себе зрадницею, взяти і всіх кинути.
показать весь текст
88
0
Я тоже уезжала из херсонской обл. Чуть больше двух недель прожив в окупации. Меня штормило очень долго, что уехала, было чувство вины перед тем, кто остался. Хотя мы звонили друзьям, звали с собой, все отказались. Потом сотрудница мне сказала: ты обязана думать о своих детях ( у меня трое). Ну а потом, со временем, выехали и все те друзья, перед которыми было стыдно. Муж тоже говорил: все взрослые люди, никому не запрещено уехать или остаться.
Автор, Женя і Наташа, Катя і Віталік прийняли свої рішення. Ви ж прийняли своє рішення стосовно свого життя і життя своєї родини. Подзвоніть їм, повідомте про своє рішення, щоб вони не розраховували на вас як на людей які ось тут поруч, і дійте так як задумали.
У всіх різні обставини і різні рішення. Це нормально.
У всіх різні обставини і різні рішення. Це нормально.
Подумайте, что ваш выезд может стать для кого-то примером. Да, многие пока не хотят, но часто причина в том, что не к кому ехать. Вот вы будете тем маячком с воли, который поддержит и на который надо ориентироваться.
Предупредите всех, перед кем ощущаете вину, что вы поехали первые. И вы их ждете. Я обычно прям адрес говорю: ты можешь делать, как знаешь, но мой дом всегда для тебя открыт. Запиши адрес.
Предупредите всех, перед кем ощущаете вину, что вы поехали первые. И вы их ждете. Я обычно прям адрес говорю: ты можешь делать, как знаешь, но мой дом всегда для тебя открыт. Запиши адрес.
Выехать относительно безопасно? Если да, то стоит подумать о своей семье. Если не безопасно и ситуация у вас в городе с отношением оккупантов не угрожающая жизни, то может стоит переждать. А в Крым нельзя выехать? Потом с Крыма в РФ, а от туда в третью страну? Знаю некоторые так выезжают- сначала в РФ, потом через третьи страны в не оккупированную часть Украины
Вірю, що буде, але скільки ще чекати? Як довго це все триватиме? Вчора Арестович мене розізлив вкінець отим своїм ето всьо затянєцца, может и к новому году... Я розумію, що він балакаюча голова, і він там нічого не вирішує, що це оркляндія винна, але ми цивільні люди, наша задача якось виживати.
Я тоже верю, но на одной вере долго нельзя проехать. Арестович то понятно,я давно его не слушаю. Из последних новостей, я почему-то доверяю британской разведке, они сказали до конца 2023 года. Плюс у меня друг живёт в Израиле, то евреи считают, что минимум до конца этого года
Ніхто не знає, ні Арестович, ні (підозрюю) й сам .. уйло.
Тому якщо вирішили виїжджати, то з розрахунком побудови нового життя на новому місці.
А там вже по ситуації будете орієнтуватися.
Тому якщо вирішили виїжджати, то з розрахунком побудови нового життя на новому місці.
А там вже по ситуації будете орієнтуватися.
Так, їдемо саме з розрахунком почати нове життя, що не скоро зможемо повернутись. Оплату нашого виїзду взяла на себе волонтерська організація.
Коли є куди їхати і за що жити - безперечно.
Мені дуже важко наважитись виїхати в ’нікуди’, бо раціонально розумію, що роботу знайти майже нереально.
Але так важко в окупації жити. Побачила безліч прапорів на мітингу сьогодні, який розігнали, то знову потеплішало. Нас тут дуже багато, херсонських українців, весь Херсон чекає перемоги. І наш фронт тут, ми незламні тут, відстоюємо наше місто, допомогаємо іншим.
Мені дуже важко наважитись виїхати в ’нікуди’, бо раціонально розумію, що роботу знайти майже нереально.
Але так важко в окупації жити. Побачила безліч прапорів на мітингу сьогодні, який розігнали, то знову потеплішало. Нас тут дуже багато, херсонських українців, весь Херсон чекає перемоги. І наш фронт тут, ми незламні тут, відстоюємо наше місто, допомогаємо іншим.
Свежий опыт, поделюсь. Семья выехала с Харьковской области из оккупации, долго их держали на границе, выпустили. Добрались в Питер. Тут отдохнули чуточку у меня, вчера поехали на переход Ивангород-Нарва, держали их 3 часа.
Люди на свободе, слава Богу!
Люди на свободе, слава Богу!
Ответ дляЕвгения_Д
И с какими человеческими жертвами, отож. 
Это да. У меня брат сейчас под Попасной, постоянно на нервах. Ну что мы можем сделать, кроме, как молиться и поддерживать Украину. Самое страшное, я думаю, нам рано или поздно придется пойти на их условия. Ребятам реально уже нечем воевать. Что брат говорил там происходит, выходя на связь раз в пять дней, я даже писать не буду.
51 блокпост с Херсона до Давидів Брода. Цю цифру бачила неодноразово в різних групах. Спочатку 
тепер розумію, що люди не придумали.
тепер розумію, що люди не придумали.
І тряпок радянських по місту навішали, не російських аквафрешів, а саме кпсс із серпом та молотом.
Вже добре. Використовуйте всі шанси, які підкидає Вам життя і задійте максимально власні ресурси. Постарайтесь не шкодувати за тим, що залишили і не думати про майбутнє в рамках ’от через неділю’, ’от після 9 травня’, ’от як почнеться літо’. Живіть в моменті (нарешті я зрозуміла, що означає цей вираз), вирішуйте щоденні некрупні проблеми, але з оглядкою на перспективу (тобто як ваші рішення і зусилля позитивно вплинуть на ваше життя в майбутньому). Ну і як я вже писала, намагайтесь вижати з вашого теперішнього положення максимум. Має бути трошки легше.
Знакомые выезжали из Мариуполя через Ростов, Питер, в Эстонию. Путешествие заняло больше двух недель. Знакомые из Украины отправляли их к родственникам в России, те финансировали и отправляли в следующий пункт. Важно сохранить укр паспорт.
Я вже сьогодні дьорнула постачальника тканин, працюють, дав надію, що цвни трохи знизяться в закупці)) короче, я собі нию, а руки роблять справу.
Да, нам только молиться. Очень надеюсь,что вчера в Рамштайне не ’просто поговорили’. И вы держитесь.
Ого яке дніщє
По темі: автор, знаєте, чисто із міркувань власних, не оглядайтесь на Васю, Машу, Пєтю...
Хіба що ваш чоловік не зможе покинути людей, це його сторона моралі і ви повинні вирішити, розділяєте чи ні. Але я цинічна сука, в такій ситуації можна досидітись до упора і тоді кусати себе за сраку.
По темі: автор, знаєте, чисто із міркувань власних, не оглядайтесь на Васю, Машу, Пєтю...
Хіба що ваш чоловік не зможе покинути людей, це його сторона моралі і ви повинні вирішити, розділяєте чи ні. Але я цинічна сука, в такій ситуації можна досидітись до упора і тоді кусати себе за сраку.
Моё мнение, но это только моё мнение. С детьми из оккупации нужно выезжать не думая о Маше, Пете, Васе. Ну и про Машу, Петю, Васю...у кого есть возможность выехать, меньше всего думают о ком-то. Молча уезжают, только потом сообщают.
Нужно думать о своей семье и детях.
Причем, мне кажется, если выедете, то с вашими руками устроитесь везде. Сейчас очень везде нужны швеи. Я просматриваю ежедневно вакансии, в каждом городе нужны. Плюс даже здесь в вашей теме были потенциальные покупатели белья.
Нужно думать о своей семье и детях.
Причем, мне кажется, если выедете, то с вашими руками устроитесь везде. Сейчас очень везде нужны швеи. Я просматриваю ежедневно вакансии, в каждом городе нужны. Плюс даже здесь в вашей теме были потенциальные покупатели белья.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу