Хто повернувся, напишіть, чи змогли залишитися, чи знову поїхали. Думаємо про повернення з ЗУ, але не певна, що готова. Наскільки важко вам було адаптуватися до нових реалій там, якщо залишились
показать весь текст
202
1
Так суржиком багато користуються, але помилки дійсно ріжуть око...Відволіклась, поумнічала і проїхала на метро свою зупинку...
Так тоже хочу назад. Мужа на работу вызвали, вернулся. Со свекрой норм отношения, но уже задолбало не быть себе хозяйкой. Ребенок по телеку видит Киев, даже те места где не был и чуть ли не в телек лезет. Смерть я считаю нагонит в любой точке, если захочет. Да и моя жизнь и до войны была не особо вариантной, сын особый и ещё тяжёлый физический диагноз в ремиссии. Так что уже полагаюсь на судьбу. Найдем со временем 60л бензина, машину и уедем обратно. Почему-то мое сердце подсказывает, что в Киеве у нас все будет ОК, пусть и с ограничениями.
Я декілька разів приїздила в Київ по справам і розумію, що я не готова повертатись ще додому
Так що залишаюсь ще до кінця травня на ЗУ точно, а далі буде видно
Так що залишаюсь ще до кінця травня на ЗУ точно, а далі буде видно
Дякую, взаємно.Ми повернулись в середині квітня на декілька днів, мені запропонували роботу, тому залишились.Насправді в кожного власні думки та ’ощущения и обстоятельства’, тому порадити щось важко
Автор, якщо є за що жити і живете окремо, то посидьте хоч до кінця травня, а в ідеалі— до осені.
У нас друзі повернулись в Київ, живуть спокійно.
Я з малим поки вирішила у родичів в Черк.обл також до кінця травня посидіти, все одно онлайн працюю, може виплата будуть. Але вже не витримую, складно підлаштовуватись , з наступного тижня їдемо в Київ.
У нас друзі повернулись в Київ, живуть спокійно.
Я з малим поки вирішила у родичів в Черк.обл також до кінця травня посидіти, все одно онлайн працюю, може виплата будуть. Але вже не витримую, складно підлаштовуватись , з наступного тижня їдемо в Київ.
Я не в Києві. В більш безпечному відносно місті але психологічно дуже важко. А тим хто в Києві і на сході уявляю.... сьогодні вночі тричі сирена...і це морально важко....
Я спостерігаю одну цікаву закономірність … всі мої знайомі, які роз’їхались по Україні, розказують мені як страшно в Києві…
Я не агітую нікого їхати до Києва, але наразі прильоти майже по всій Україні, крім Криму 😉. Безпечно тільки закордоном, та й то не факт …
Я не агітую нікого їхати до Києва, але наразі прильоти майже по всій Україні, крім Криму 😉. Безпечно тільки закордоном, та й то не факт …
Завтра еду с детьми в Киев поездом. Я не чувствую больше себя в безопасности на ЗУ. Позавчера ракета попала в подстанцию в Воловце, мы живем в 200 метров от такой же, здесь важный жд узел. Оружие все время перевозят. Ездили к друзьям во Львов, так в тот день прилетела ракета в километре от нашего места пребывания.
В Киеве живем в центре, не знаю, что там с сиренами и обстановкой. Если что, поедем на дачу, хотя там рядом Трипольская ТЕЦ и тоже стремно.
В Киеве живем в центре, не знаю, что там с сиренами и обстановкой. Если что, поедем на дачу, хотя там рядом Трипольская ТЕЦ и тоже стремно.
Так, плюс війна може затягнутися на досить довгий період. І весь цей час бути в чужих стінах особисто мені буде важко. Краще в своїх, а там воля Божа на все.
Якщо є можливість жити поза домом рік- другий, то однозначно можна лишатися.
А якщо ні, то чим далі, тим менше можливостей буде повернутися (відсутність палива і ж/д сполучень).
Не дай Боже, звісно
А якщо ні, то чим далі, тим менше можливостей буде повернутися (відсутність палива і ж/д сполучень).
Не дай Боже, звісно
Ми виїхали ще в грудні місяці. Повернулися в квітні , вже неділю як вдома. Перший день сирена була навіть не почула. Потім пару днів тихо було але прислуховувались до звуків, і останні дні це капець((( вчора бачила ракету з вікна😞 якщо чесно я в напрязі постійно (
1. Проблеми з паливом. 2. Все інше більш менш. 3. Треба розуміти, що ті війська, що вийшли з київської області знаходяться у Білорусі і нікуди не розчинились. Техніку до Білорусі продовжують стягувати. Скоріш за все будуть пробувати взяти Київ знову. Але тепер по дорослому. ,,Треба тримати бак повним і бути готовими їхати в будь-який момент. І краще заздалегідь.’
Виїхала 25 лютого з Києва в нікуди, і все тому що було не зрозуміло що відбувається поблизу міста, чути було вибухи десь. Приїхала до друзів в село, там пробули 3 тижні, та все колись набридає, і наша сім’я ім тех набридла - ’попросили’.
Поїхали далі. Так ми в березні приїхала на ЗУ. Все добро, житло, харчі, є де спати, хоч і не окреме жито.
Кожного дня читаючи новини все сподівалась, ось вже завтра все закінчится.
Не витимали ми всі, діти і я візвали чоловіка за нами.
З початку квітня в Києві, і не одного дня не жалкую, тут я дома, все своє.
Кожен сам вирішую як йому буде краще!
Поїхали далі. Так ми в березні приїхала на ЗУ. Все добро, житло, харчі, є де спати, хоч і не окреме жито.
Кожного дня читаючи новини все сподівалась, ось вже завтра все закінчится.
Не витимали ми всі, діти і я візвали чоловіка за нами.
З початку квітня в Києві, і не одного дня не жалкую, тут я дома, все своє.
Кожен сам вирішую як йому буде краще!
Питання куди їхати з повним баком. Якщо, не дай Боже почнеться наступ з Белорусі, це означатиме повну ескалацію з усіх боків ... Британці пишуть, що поки не бачать з їхньої сторони загрози наступу
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу