До війни спілкувалась російською. Тепер не хочу!! Але все життя говорити певною мовою - вона ж пустила коріння, ти думаєш нею. Говорю українською і це якось обтяжливо, з напруженням, а головне - внутрішнє відчуття, що штучно.
Російською не хочу, українською не можу - от що робити? У кого подібна картина, як ви виходите з ситуації?
Російською не хочу, українською не можу - от що робити? У кого подібна картина, як ви виходите з ситуації?
Светлана2409• 13 мая 2022
так це справа звички. Скільки людей, які в родині україномовні переходили на російську для зручності співрозмовника?! І в них вийшло, спочатку важко, а потмі звикається.
vika_toriya• 13 мая 2022
Русский язык это родной язык моих родителей , бабушек и дедушек , все поколения мои говорили на русском языке , поэтому я хочу говорить на языке моей семьи , привычном мне с детства . Але з україномовними розмовляю лише українською, і мені це дуже подобається
Ответ дляЛадомира
Не створюйте проблем,де їх немає. Вчіть і розмовляйте українською. І у Вас все вмйде!!!! Це ж класно знати різні мови і, особливо, мову своєї Батьківщини!
Я знаю українську)
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Вопрос времени и привычки. Я как на первую работу вышла, в школу - естественно всё на украинском там - по началу было сложно формулировать мысли (письменно намного легче текст составлять). Следующая работа - тоже укр и документация важная. Сейчас легко перехожу с одного языка на другой, иногда замечаю, что обдумываю что-то на укр (после чтения/общения/просмотра фильмов на укр)
Ответ длячаревна
Разговариваю на русском как и до войны. Вообще не парюсь над этим. Я в свободной стране, никто меня ничем не щимит.
Слава Украине!!!
Слава Украине!!!
Мене теж ніхто не щемить, це внутрішнє небажання говорити мовою загарбника
я периодически меняю язык - пишу на русском, говорю на украинском или пишу на украинском, а говорю на русском. у меня нет ощущения, что украинский - чужой язык, скорее проблема, что я думаю на русском и мои мысли быстрее речи)))
не считаю, что у мене немає мови. в мене - дві:)
не считаю, что у мене немає мови. в мене - дві:)
Ответ дляНе_кто
тренування)
і не кажіть собі, що ви не можете. бо це неправда. ви можете. геть сумніви
і не кажіть собі, що ви не можете. бо це неправда. ви можете. геть сумніви
Дякую!)
Ответ дляДівчина з космеями
Я знаю українську)
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Ну що тут скажеш. Я для себе знашла метод, знаходити ’смачні’ українські слова щоб мені було використовувати їх у побуті.
Ответ дляДівчина з космеями
Я знаю українську)
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Вона у мене чиста і гарна, не суржик - по офіційним, робочим питанням спілкуюсь без проблем. А в особистому - відчуття штучності.
Воно пройде. У мене чоловік також з російськомовної сім’ї, але коли одружилися, почав розмовляти зі мною, а і з донькою нашою, і зараз 95% спілкується українською. Вже звик і навіть думки українською . Але потрібен час.
Ответ дляomg_meow
я периодически меняю язык - пишу на русском, говорю на украинском или пишу на украинском, а говорю на русском. у меня нет ощущения, что украинский - чужой язык, скорее проблема, что я думаю на русском и мои мысли быстрее речи)))
не считаю, что у мене немає мови. в мене - дві:)
не считаю, что у мене немає мови. в мене - дві:)
Оооо, це правильне формулювання, так значно краще звучить
Думаю, це реакція на події навколо і загальну невизначеність. Коли є мовне середовище - нема таких проблем.
Я 24 роки прожила в Луганську, потім в 1 день, переїхавши на західну, почала говорити українською. Штучності не відчувала, бо навколо були україномовні більшою мірою.
Дайте собі час💙💛
Я 24 роки прожила в Луганську, потім в 1 день, переїхавши на західну, почала говорити українською. Штучності не відчувала, бо навколо були україномовні більшою мірою.
Дайте собі час💙💛
Ответ дляNafffAnja
Думаю, це реакція на події навколо і загальну невизначеність. Коли є мовне середовище - нема таких проблем.
Я 24 роки прожила в Луганську, потім в 1 день, переїхавши на західну, почала говорити українською. Штучності не відчувала, бо навколо були україномовні більшою мірою.
Дайте собі час💙💛
Я 24 роки прожила в Луганську, потім в 1 день, переїхавши на західну, почала говорити українською. Штучності не відчувала, бо навколо були україномовні більшою мірою.
Дайте собі час💙💛
Дякую!
hruzantemka• 13 мая 2022
Ответ длячаревна
Разговариваю на русском как и до войны. Вообще не парюсь над этим. Я в свободной стране, никто меня ничем не щимит.
Слава Украине!!!
Слава Украине!!!
То же самое. Проблема языка надуманная. Хотя встречала чокнутых украиномовных, которые до сих пор думают, что война началась из-за языка
Украинский знаю очень хорошо, если нужно, общаюсь на нем.
Украинский знаю очень хорошо, если нужно, общаюсь на нем.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу