Письмо генералу Z

Це що, спроба зрузуміти, простити руську душу? достукатись до неї?

Ні, в жодному разі, мене просто вразив збіг тексту і подій

Это наврное подии 1968 года в Чехии.

Он писал о вторжении в Чехословакию

Да, я знаю о чем. Но сейчас это читается совсем по другому ((

багато таких текстів, і у Філатова, у Гребінщєкова

Ми ще намагались достукатись до них в перший місяць, але там броня
Не варто...
Нам потрібні сили..

Происходит все тоже по сути

Краков, 1972 год

Автор слов: Юрий Лорес
Автор музыки: Юрий Лорес


Вспоминаю лето в Кракове.
Есть, мол, в памяти заначки.
До чего все одинаково!
До чего же все иначе!
Голубиные и галочьи
переулки, перекрестки
облетают песни Галича,
Окуджавы и Высоцкого.

Вспоминаю лето в Кракове.
Не кичиться бы гражданством:
повиниться перед Прагою,
преклониться перед Гданьском…
Нечего ответить мальчикам
по-москальски, по-московски…
Нас терпели ради Галича,
Окуджавы и Высоцкого…

Вспоминаю лето в Кракове.
Не пришлось бы молодым вам
так же честь свою оплакивать
перед Киевом и Крымом!
Не сумеете вы, соколы
и защитники державы,
оправдаться без Высоцкого,
Галича и Окуджавы.

Hоябрь 2008 г.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь.
Щоб жить — я всі кайдани розірву.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Московіє! Мене ти пожирала,
як вішала моїх дочок, синів
і як залізо, хліб та вугіль крала…
О, як твій дух осатанів!

Ти думала — тобою весь з´їдаюсь? —
та, подавившись, падаєш в траву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Сини мої, незламні українці,
я буду вас за подвиг прославлять,—
ідіть батькам на допомогу й жінці,
дітей з ярма спішіте визволять!

На українських нивах, на московських,
на білоруських — я прошу, молю! —
вбивайте ворогів, злодюг злодійських,
вбивайте без жалю!

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь,
гляджу їх, мов пшеницю ярову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься,
що з нього світ весь буде подивлять,
яка земля! яке зерно! росиця! —
Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать!

І я сіяю, крильми розгортаюсь,
своїх орлів скликаю, кличу, зву…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Ще буде: неба чистої блакиті,
добробут в нас підніметься, як ртуть,
заблискотять косарки в житі,
заводи загудуть…

І я життям багатим розсвітаюсь,
пущу над сонцем хмарку, як брову…
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу.

Я єсть народ, якого Правди сила
ніким звойована ще не була.
Яка біда мене, яка чума косила! —
а сила знову розцвіла.

Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь!
Тобі ж кладу я дошку гробову.
Я стверджуюсь, я утверждаюсь,
бо я живу