Ситуація така: з чоловіком прожили два роки в шлюбі, в мене є син від попереднього шлюбу 15 років, все було добре, ми жили в квартирі, яку нам лишив свекор. Коли почалась війна, ми на два тижні поїхали до свекрухи. Там все і перемінилось.В той момент я була ще вагітна, зараз уже народила донечку. Що я пережила, знаходячись у свекрухи, описувати не буду, пішло багато нервів. Причина в тому, що свекор, нікому нічого не кажучи, зайняв кімнату, де жив мій син, знайшов роботу тут і живе з нами. Чоловік мій зараз без роботи. Моєму синові місця немає. Чоловіка мого як перемінили, постійно "мама, мама", я з ним намагаюсь поговорити, пояснити ситуацію, що я хочу щоб моя дитина жила зі мною, а не окремо, на відповідь, "ви мене за... ли, що ви від мене хочете," абсолютно все розказує мамі, бігає по квартирі, щоб я не чула, з нею совітується, обговорює все, жаліється на мене, що я така погана, сказав, якщо твій син буде жити з нами, то я їду до мами. А те, що в мене маленька дитина і нервувати не можна, йому байдуже. В мене вже був нервовий зрив, викликали швидку, сказали нервувати не можна. Чоловіку байдуже. Я вже не можу, не знаю, що робити, розлучатись теж не хочу, так як люблю свого чоловіка, і душа болить за свого старшого сина. Не знаю як боротись зі свекрухою, зі свекром, щоб він вийшов із квартири, щоб син жив зі мною, а чоловік наче мене не чує... (
показать весь текст
180
0
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Назад Комментарии к ответу