Так радять багато психологів.
Після виїзду з окупації пройшло без кількох днів 2 місяці. І отой стрес вже наздогнав мене.
Стала боятись маленьких собачок, просто стаю в ступор, починають холонути руки і ноги, тремор, кидає в піт. І як назло, в селі є маленька чихуахуа на свободному вигулі. І це мале падло чіпляється тільки до мене. Два рази вже вкусила. В мене чоловік боїться оту всю мєлкоту, а я з нього кепкувала. Докепкувалась на свою голову.
Другий страх відкритого вогню, те саме, кидає в піт, холонуть і терпнуть кінцівки, не вистачає повітря для вдоху. Камін і шашлики тепер для мене недоступні, хоча раніше любила дивитись на вогонь.
Мєлочі, тіпа, різких звуків, звуків моторів автомобілів, що їдуть на швидкості, літаки, сирени, фантомні звуки вже й до уваги не беру.
Сьогодні були на занятті арт-терапії з дітьми, різко завелась машина, півгрупи попригинало голови( тих, хто виїхав з-під обстрілів видно відразу.
Після виїзду з окупації пройшло без кількох днів 2 місяці. І отой стрес вже наздогнав мене.
Стала боятись маленьких собачок, просто стаю в ступор, починають холонути руки і ноги, тремор, кидає в піт. І як назло, в селі є маленька чихуахуа на свободному вигулі. І це мале падло чіпляється тільки до мене. Два рази вже вкусила. В мене чоловік боїться оту всю мєлкоту, а я з нього кепкувала. Докепкувалась на свою голову.
Другий страх відкритого вогню, те саме, кидає в піт, холонуть і терпнуть кінцівки, не вистачає повітря для вдоху. Камін і шашлики тепер для мене недоступні, хоча раніше любила дивитись на вогонь.
Мєлочі, тіпа, різких звуків, звуків моторів автомобілів, що їдуть на швидкості, літаки, сирени, фантомні звуки вже й до уваги не беру.
Сьогодні були на занятті арт-терапії з дітьми, різко завелась машина, півгрупи попригинало голови( тих, хто виїхав з-під обстрілів видно відразу.
2
8
0
Розумію, співчуваю, ми всі травиовані війною. Дуже боюсь голосних звуків. І часто боюсь засинати, бо раптом, поки сплю, щось трапиться. Тому засиджуюсь допізна.
6
Син боявся панічно собак поки не завели собі, теж кусали. Зараз не боїться навіть величезних. А по темі навіть не знаю, певно час вилікує. На щастя не була під лютими обстрілами, лише вибухи від пакт поряд, але якщо я шугаюсь знатно звуків, то важко навіть уявити як ті, кому дісталось більше. Хай все мине як можна скоріше
1
Обратитесь к психологам, сейчас много есть консультаций для людей из зоны боевых действий бесплатных.
У меня после выезда из страны долго была боязнь самолётов и сирен скорой/полиции. Причём я не была в зоне боевых действий, просто часто летали истребители над нашим селом, могли кружить по 15-20 мин. Живу сейчас недалеко от аэропорта, перестала бояться звуков наверное через месяц, а так аж сердце замирало и я впадала в ступор на несколько секунд.
У меня после выезда из страны долго была боязнь самолётов и сирен скорой/полиции. Причём я не была в зоне боевых действий, просто часто летали истребители над нашим селом, могли кружить по 15-20 мин. Живу сейчас недалеко от аэропорта, перестала бояться звуков наверное через месяц, а так аж сердце замирало и я впадала в ступор на несколько секунд.
2
Могу рекомендовать почитать книгу «Выбор», ее написала женщина, которая в подростковом возрасте год провела в концлагере. Она выжила, но травму пронесла через всю жизнь. Потом стала психологом, помогала людям избавляться от таких же травм.
Причина не в том, что вы недостаточно сильная, а в том, что такие травмирующие события не могут не оставить след в каком из нас. И каждый будет переживать их по-разному.
Если нужны контакты психологов, пишите в личку, скину ссылку на группу, я там получала бесплатные консультации, которые мне реально помогли.
Причина не в том, что вы недостаточно сильная, а в том, что такие травмирующие события не могут не оставить след в каком из нас. И каждый будет переживать их по-разному.
Если нужны контакты психологов, пишите в личку, скину ссылку на группу, я там получала бесплатные консультации, которые мне реально помогли.
1
Я виїхала з дітьми на захід країни ще до війни і через 3 тижні до нас приїхали рідні з дітьми з Харкова. В перший день всі діти вийшли гуляти, граються, стрибають і тут мій син бачить високо в небі літак і каже: ух-ти, ракета! І всі харків’яни в секунду побігли до батьків в хату…
Я ледь не розплакалася
Я ледь не розплакалася
1
Да, є таке, і мозком розумію, що хата не врятує від ракетного удару, і навпаки, треба тікати від будівлі, якшо нема укриття, але з сиреною захожу в хату, мені так спокійніше. І діти теж так, з вулиці переміщаються в будинок.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу