Это правда что Сергей Бабкин живёт в Германии на пособия?

такая же история про западноукраинских женщин, ломанувшихся в первый день заграницу и отхвативших дилье и соц помощь, пока мариупольцам рассказывали, что Мариуполь россии брать нечем. Бабкин хотя бы из Харькова

Ні, мій в березні волонтерив в Києві. Зараз офіційно працює, сплачує податки в Україні. Не в Чехії...

Ні, я думаю вона писала не засуджуючи. А як є. Моя подруга з західної частини України, в перший день виїхала. Жила вона у тихому місті, прильотів не було, дай Бог і не буде. Так ось, живе у сім´ї безкоштовно, десь у кінці березня почали вже їй ставити питання хости, що чому вона приїхала, у вас же тихо, а є люди яким це більш потрібно, бо почали тоді маріупольці їхати, хто з Херсону, Харкова змогли виїхати, Дон область. Якраз коли змогли доїхати до кордону ті, кому реально немає де жити, хто з горячих точок і їм реально необхідна допомога. А отримати нормальну допомогу вже не могли, бо багато вже приїхало. І це саме західна частина України. Подивіться статистику. Думаю, жіночка не хотіла образити, а написала, як є
Але так. Кожен має право на життя у країні без війни. Тут більше не про те, а про те, кому реально необхідна допомога, але не встигли, бо їхати з небезпечних регіонів довго, та й не так просто. Україна переможе і кожен, хто захоче, зможе приїхати додому дуже шкода, що у багатьох вже цього дому немає

А де подивитись статистику?

То ваш не воює, а чужих чоловіків ви відправляєте воювати. Зі свого почніть

Про Вінницю теж так писали

Хтось воює, хтось підтримує країну і армію працюючи. А кого і що підтримують зараз заробітчани-велике питання... Вас схоже це дуже задіває. Ваш де, в Польщі чи Чехії?)

Про Вінницю теж так писали

Не вгадали. Мій в ЗСУ, сьогодні в них професійне свято до речі) мене задіває те, що хтось краще знає кому йти служити.

Ні, я думаю вона писала не засуджуючи. А як є. Моя подруга з західної частини України, в перший день виїхала. Жила вона у тихому місті, прильотів не було, дай Бог і не буде. Так ось, живе у сім´ї безкоштовно, десь у кінці березня почали вже їй ставити питання хости, що чому вона приїхала, у вас же тихо, а є люди яким це більш потрібно, бо почали тоді маріупольці їхати, хто з Херсону, Харкова змогли виїхати, Дон область. Якраз коли змогли доїхати до кордону ті, кому реально немає де жити, хто з горячих точок і їм реально необхідна допомога. А отримати нормальну допомогу вже не могли, бо багато вже приїхало. І це саме західна частина України. Подивіться статистику. Думаю, жіночка не хотіла образити, а написала, як є
Але так. Кожен має право на життя у країні без війни. Тут більше не про те, а про те, кому реально необхідна допомога, але не встигли, бо їхати з небезпечних регіонів довго, та й не так просто. Україна переможе і кожен, хто захоче, зможе приїхати додому дуже шкода, що у багатьох вже цього дому немає

Цікаво де крім Закарпаття не звучать сирени на ’Западной’. Де діти можуть спати спокійно, без здригань від раптової повітряної тривоги? Чи ви справді вважаєте що матері з умовного Тернополя, Львова чи Луцька потрібно повертатися з закордону, бо вже все гаразд? То тоді де логіка, чому вимушеним переселенцям у Львові небезпечно, а львів’янам безпечно?
Знаєте, проблема в тому, що жінки які в перші дні війни поїхали у невідомість, їхали за власний кошт і з надією тільки на себе. Тоді працював тільки інстинкт самозбереження. Не було безкоштовних поїздів, прихистку, стаусів та виплат. А було дике бажання зберегти життя своїм дітям і завести у безпечне місце. І тоді ніхто нікого не осуджував. Більше того, у спину звучало ’та гроші мають, от і їдуть’. А далі з 4 березня офіційно держава за державою почали навипередки пропонувати свою допомогу. І десь з кінця квітня - початку травня з’явилось чарівне слово ’виплати’. Яке і стало ключовим у великої частини власників українських паспортів стати біженцями. І нажаль далеко не всі вони з проукраїнською позицією, а представників новостворених диниерів усіляких тепер у кожній країні євросоюзу гора. Тому шукати постійно ’зраду’ серед своїх і не справитись з власною ’жабою’ ось де наша біда. Досить обливати брудом один одного. Немає ситуації, де відмовляють жінці з Маріуполя, бо вони вже прийняли жінку з Тернополя. Бабкін теж людина, його діти теж заслуговують на спокійний сон. І немає значення де вони жили до того як в Україні почалася війна, у Харкові, Києві чи Ужгороді.

Жили 4 міс на ЗУ. У хозяйки будинку 3 сини на заробітках у Чехії, звичайно ніхто не вернувся. Чоловік (йому до 60 р) постійно ховався вдома від повістки, останні 2 місяці не виходив навіть на базар за продуктами. Кума здала свій будинок і полетіла в Ірландію на виплати. Розказую те, що бачила власними очами

В моєї одногрупниці, яка родом з Харкова три рідних брати сиділи у в’язниці. По вашій логіці, я повинна вважати всіх чоловіків з Харкова ’урками’??? Розказую те, що бачила власними очами.

Бабкін сам в інтервю говорив, як виїзджав (тікав) і скільки отримує допомоги

Де я писала про всіх? Я привела конкретний приклад своїх арендодавців. Все інше-це ваші домисли. Які, мабудь, не безпідставні, якщо мають місце бути

Цікаво де крім Закарпаття не звучать сирени на ’Западной’. Де діти можуть спати спокійно, без здригань від раптової повітряної тривоги? Чи ви справді вважаєте що матері з умовного Тернополя, Львова чи Луцька потрібно повертатися з закордону, бо вже все гаразд? То тоді де логіка, чому вимушеним переселенцям у Львові небезпечно, а львів’янам безпечно?
Знаєте, проблема в тому, що жінки які в перші дні війни поїхали у невідомість, їхали за власний кошт і з надією тільки на себе. Тоді працював тільки інстинкт самозбереження. Не було безкоштовних поїздів, прихистку, стаусів та виплат. А було дике бажання зберегти життя своїм дітям і завести у безпечне місце. І тоді ніхто нікого не осуджував. Більше того, у спину звучало ’та гроші мають, от і їдуть’. А далі з 4 березня офіційно держава за державою почали навипередки пропонувати свою допомогу. І десь з кінця квітня - початку травня з’явилось чарівне слово ’виплати’. Яке і стало ключовим у великої частини власників українських паспортів стати біженцями. І нажаль далеко не всі вони з проукраїнською позицією, а представників новостворених диниерів усіляких тепер у кожній країні євросоюзу гора. Тому шукати постійно ’зраду’ серед своїх і не справитись з власною ’жабою’ ось де наша біда. Досить обливати брудом один одного. Немає ситуації, де відмовляють жінці з Маріуполя, бо вони вже прийняли жінку з Тернополя. Бабкін теж людина, його діти теж заслуговують на спокійний сон. І немає значення де вони жили до того як в Україні почалася війна, у Харкові, Києві чи Ужгороді.

Я не в курсе накоплениц Бабкина, но уже почти пол года , он работает только в благотворительных проектах, и не получает никаких денег. И логично, что он вполне может и не иметь чем оплатить жилье

Ви правильно кажете про зраду. Я про теж і пишу. Я раціонально оцінюю ситуацию, бо реалістка. І вважаю, що саме ми перші почали хейт у сторону впо. І так, я з тих, хто вважає, що змушувати російськомовних говорити українською, то погано. Я волонтерила багато, і якщо зверталися російською, відповідала російською. Бо то дуже боляче дивитися на тих побитих війною людей, які втратили все((( ну то таке. Бо зара ще срач почнеться.
Моя думка, що кожен має право виїхати і жити закордоном. Навіть якщо поїхав заради виплат, чи щоб там залишитися якось. Кожен має право! Але, якщо реально оцінювати ситуацію, то якби їхали саме ті, хто постраждав, і кому реально необхідна допомога, то було б краще і більш чесно. Але це тільки моя думка, то й все.
А ось ті хто за підарасію, а згадали, що вони українці заради Польші чи Німеччини, вони мене дуже дратують. Але теж, як українці мають право. Хоч вони і .... То вже не знайшла я слова такого образливого, щоб не матюками написати

От я реально намагаюсь вас зрозуміти, але щось у мене не виходить. Беру два приклади з мого оточення.
Перша, мама одиначка з сином 24.02 вранці прокинулись у Львові від вибухів і сирен, кинули тривожну валізку в авто і вирушили до кордону з Польщею. Добрались за кілька діб до Німеччини, винайняли квартиру і живуть досі. Влаштувалась перекладачем у якійсь державній структурі. На соціалку не подавалась, бо ще до того оформила з ними робочий контракт. З часом свою квартиру у Львові передала у користувавння друзям-друзів за оплату комуналки. Зараз активно працює з біженцями. Зарплати вистарчає тільки на оренду та харчі. Нічого зайвого собі дозволити не можуть.
Друга, мама двох хлопчиків 3 і 6 років. Чоловік у перші дні пішов добровольцем, батько та брат воюють з 2015 року. Вона залишилась одна в місті, з дітками. В перші дні війни кожен дбав про себе, відповідно друзі-подруги сусіди розчинилися. Чоловік настирливо рекомендував тікати. В решті 1 березня вона наважується і перетинає пішки кордон. Добирається до Варшави і купує три найдешевших квитки в будь-яку країну європи. Навгад, розумієте? Прилітає в Амстердам і там сама починає шукати житло, харчі. Гроші тануть на очах. Але місяць вони протримуються в хостелі. Далі їм радять ставати на облік, адже жити в хостелі можна не більше 2 місяців без дозволу. В травні вона отримує статус та заселення у будиночок біля ферми, а у черні виплати, яких не вистарчить навіть на оренду житла. На даний момент вона працює, виплати відповідно скасовані. Діти в садку та старший записаний до школи, бо це обов’язково. Зараз збирають кошти на 3-х місячний аванс на оренду квартири. Ці гроші вони втратять, якщо виїдуть з квартири швидше ніж через рік. В їх з чоловіком квартирі живуть родичі по маминій лінії з Харкова, звісно безкоштовно.
Кому з них повертатися???

звідки вона тікала 1 березня?

От я реально намагаюсь вас зрозуміти, але щось у мене не виходить. Беру два приклади з мого оточення.
Перша, мама одиначка з сином 24.02 вранці прокинулись у Львові від вибухів і сирен, кинули тривожну валізку в авто і вирушили до кордону з Польщею. Добрались за кілька діб до Німеччини, винайняли квартиру і живуть досі. Влаштувалась перекладачем у якійсь державній структурі. На соціалку не подавалась, бо ще до того оформила з ними робочий контракт. З часом свою квартиру у Львові передала у користувавння друзям-друзів за оплату комуналки. Зараз активно працює з біженцями. Зарплати вистарчає тільки на оренду та харчі. Нічого зайвого собі дозволити не можуть.
Друга, мама двох хлопчиків 3 і 6 років. Чоловік у перші дні пішов добровольцем, батько та брат воюють з 2015 року. Вона залишилась одна в місті, з дітками. В перші дні війни кожен дбав про себе, відповідно друзі-подруги сусіди розчинилися. Чоловік настирливо рекомендував тікати. В решті 1 березня вона наважується і перетинає пішки кордон. Добирається до Варшави і купує три найдешевших квитки в будь-яку країну європи. Навгад, розумієте? Прилітає в Амстердам і там сама починає шукати житло, харчі. Гроші тануть на очах. Але місяць вони протримуються в хостелі. Далі їм радять ставати на облік, адже жити в хостелі можна не більше 2 місяців без дозволу. В травні вона отримує статус та заселення у будиночок біля ферми, а у черні виплати, яких не вистарчить навіть на оренду житла. На даний момент вона працює, виплати відповідно скасовані. Діти в садку та старший записаний до школи, бо це обов’язково. Зараз збирають кошти на 3-х місячний аванс на оренду квартири. Ці гроші вони втратять, якщо виїдуть з квартири швидше ніж через рік. В їх з чоловіком квартирі живуть родичі по маминій лінії з Харкова, звісно безкоштовно.
Кому з них повертатися???

Львів

Ні, ви не розумієте про що я пишу. Особистих історій (друзі, знайомі) і в мене багато. Є хороші, є погані історії.
Я ж не про це. Вже декілька разів написала, що так, кожен має право виїхати. Кожен українець має право. Але, якщо підійти раціонально, то все ж, їхати за тимчасовим прихистком мають люди з небезпечних регіонів. Тому я й писала вище про знайому, у якої і хости питалися, що чому сидить вона на виплатах. Я саме про загалом, а не про те, хто мав би поїхати, а хто ’не має права’. Кожен українець має можливість поїхати, і це добре! Але хіба кожен з них потребував допомоги?

У наркоманов белый билет,они в Европу выезжают без проблем

а шо зараз у Львові немає мам з дітьми?

Звісно є і у Львові, і у Харкові і навіть в Маріуполі.

Вашу знайому хости питали можливо тому, що вона весь час перебування у них не поводила себе як потребуюча опіки та допомоги, а скажімо як турист чи відпочиваючий. Повірте, за кордоном люди не ділять українців на регіони. І аж ніяк не порекомендують повертатися з дітьми додому.
От і я про те, що поїхати має право кожен! Кожен маленький українець заслуговує зараз на спокійний сон без сирен і на ігри та дозвілля. І не потрібно засуджувати просто за те, що людина з західної України і є за кордоном. Бо вже сукупність цих двох слів заливає люттю очі і далі вже ніхто не читає, що людина працює, а отже не отримує соціалки. А одразу звучить хтось потребував більше допомоги. Якої допомоги, якщо одна винайняла за власний кошт житло, а інша готель?

ну звісно, Харьків і Львів-це ж майже те саме
вам там не соромно, на вашій самій небезпечній ЗУ?

Станом на лютий-березень місяць Львів нічим не відрізнявся від Харкова. Теж були обстріли і прильоти.
Доречі Козин знаходиться не на ЗУ.

ну звісно, Харьків і Львів-це ж майже те саме
вам там не соромно, на вашій самій небезпечній ЗУ?