Стильная штучка• 03 сентября 2022
Не вмію любити... Ні своїх дітей, ні мужчину, який поруч.. хто мав таку ж проблему
як справились? Без психолога реально?
Маю в собі чоловічі енергії... З дитинства росла хлопцем... Після 8 класу усі знайомі, коли мене бачили були здивовані як я змінилась... Я стала більш жіночнішою, бо почала носити спідницю, правда довгу, але спідницю... Тоді я відчула потребу в тому і так по-маленьку з пацана стала дівчиною. Але звичайно я не стала повністю естрогеновою... Повадки тверді лишились.
В тренажерному залі люблю тягати залізо, напр, робити жим зі 150кг, інші види тренувань мені ну зовсім не йдуть, не можу психологічно їх витримати, тому навіть не пробую вже змінити вид фізичних навантажень. Прибирати теж ненавиджу... Готувати теж... Займатись і проводити час з дітьми теж... Просто каторга для мене. В основному мої батьки гуляли з моїми дітьми. Я дуже і дуже рідко.
Старший син завжди потребував обнімашок, але я не могла йому їх давати, мені одразу хотілось, щоб він не тулився до мене і дав мені спокій. Я його дуже і дуже кохаю, але мені тяжкі ці обнімання. Мене це завжди турбувало, завжди переживала через це, завжди своїм подругам жалілась, що я погана мама, що через мене дитина буде мати проблеми з коханою людиною. Але нічого з цим не робила.
Також розлучилась 5років тому. Увесь цей час була практично сама. Але з´явився мужчина, романтика, було все добре, але через 2 місяці я почала мабуть вигорати. Мені його кохання стало в тягість. Бо він теж потребує уваги від мене, а я прошу дати мені спокій. Він питає скільки це ще триватиме, а я не знаю відповіді. Питає чи кохаю його, кажу йому, що у мене там пусто (правда пустота через те, що була сварка з його сторони.... Це вбило мою романтику... І я уже майже тиждень не можу на нього дивитись).
Я то звичайно намагаюсь переборювати себе і намагаюсь обнімати і розмовляти з дітьми, однак не стільки, скільки би хотілось дітям.
Але як я можу допомогти собі сама? Поки психолога собі дозволити не можу
Маю в собі чоловічі енергії... З дитинства росла хлопцем... Після 8 класу усі знайомі, коли мене бачили були здивовані як я змінилась... Я стала більш жіночнішою, бо почала носити спідницю, правда довгу, але спідницю... Тоді я відчула потребу в тому і так по-маленьку з пацана стала дівчиною. Але звичайно я не стала повністю естрогеновою... Повадки тверді лишились.
В тренажерному залі люблю тягати залізо, напр, робити жим зі 150кг, інші види тренувань мені ну зовсім не йдуть, не можу психологічно їх витримати, тому навіть не пробую вже змінити вид фізичних навантажень. Прибирати теж ненавиджу... Готувати теж... Займатись і проводити час з дітьми теж... Просто каторга для мене. В основному мої батьки гуляли з моїми дітьми. Я дуже і дуже рідко.
Старший син завжди потребував обнімашок, але я не могла йому їх давати, мені одразу хотілось, щоб він не тулився до мене і дав мені спокій. Я його дуже і дуже кохаю, але мені тяжкі ці обнімання. Мене це завжди турбувало, завжди переживала через це, завжди своїм подругам жалілась, що я погана мама, що через мене дитина буде мати проблеми з коханою людиною. Але нічого з цим не робила.
Також розлучилась 5років тому. Увесь цей час була практично сама. Але з´явився мужчина, романтика, було все добре, але через 2 місяці я почала мабуть вигорати. Мені його кохання стало в тягість. Бо він теж потребує уваги від мене, а я прошу дати мені спокій. Він питає скільки це ще триватиме, а я не знаю відповіді. Питає чи кохаю його, кажу йому, що у мене там пусто (правда пустота через те, що була сварка з його сторони.... Це вбило мою романтику... І я уже майже тиждень не можу на нього дивитись).
Я то звичайно намагаюсь переборювати себе і намагаюсь обнімати і розмовляти з дітьми, однак не стільки, скільки би хотілось дітям.
Але як я можу допомогти собі сама? Поки психолога собі дозволити не можу
34
0
У мене чоловік такий, холодний. Ну з часом помінялось трохи. Мати в нього така, батько пив, ласки не було з їх боку. Ну так і виріс.
Я не была пацанкой,замужем.Муж меня очень любит,а меня это напрягает постоянные обнимашки,с детьми та же проблема что и у вас.Холодом веет от меня,сама замечаю,но ничего поделать не могу
3
Может мальчики ревнуют маму ? У меня когда муж в длительных отъездах сын обычно себя ведёт а когда муж дома то его не узнать , ревность ужасная не отлипает от меня ((
Ви холодна,пацанка трохи по натурі своїй,добре,що у вас не дівчата,вам би ще складніше було.Чому з хлопцями своїми не грайетесь у ’пацанські ігри’вам не цікаво?
2
Сину не вистачає Вашої енергії, коли є чоловік, бо Ви розділяєте її уже на чоловіка і дитину. Діти до якогось віку потребують енергію мами, потребують того, щоб мама їх наповняла нею.
Якщо ви відчуваєте їх образу то нащо відштовхуєте? Ми робимо батьківські обов´язки і вони не завжди подобаються нам, ну там готувати корисну їжу, гуляти на майданчику чи вставати вночі, але ж робимо. Так можна і з обіймами. Пізніше й звикнете, помалу, потроху і вуаля
4
Зовсім не цікаво. Взагалі не цікаво ні проводити час з дітьми, ні якісь там ігри... В ігри люблю грати в компаніях, якщо мені ці люди цікаві особистості.
1
Возможно, но когда мужа нет, ему сама и не нужна Играет гуляет и спать ложиться сам и всё ок А как муж дома то всё, каждую секунду мам, мам, уже до маразма доходит
Вчіться любити, можна розвинути думаю. Наш молодший син вродився з таким темпераментом, що як йому треба обійнятися то він іде і це робить, і багато інших ньюансів. Розтопив не лише моє серце, а і чоловік навчився бути більш ніжним і відкритим. Старший виріс якось, відмазка в мене була і в чоловіка- нема часу, його і справді не було, правда в мізках, а не фізично ... Колись я була байдужа до всіх дітей а зараз навпаки, обожнюю всіх ) Тому вважаю, що ситуацію можна змінити якщо мати ціль і докладати зусиль
1
Очень похоже на шизоидную акцентуацию. Почитайте, и ваши качели с люблю не могу до выгорания объясняет
Тест показав, що страждаю. Але треба звернутись до спеціаліста. Звідки Ви знаєте про цей тип особистості?
Сама такая))) проблемы с дистанцией и способностью любить))) хочется близости и любви, но хватает буквально на месяц, потом отворачивает. Иногда хватает на дольше. Потом хочется, чтоб оставили в покое. Так же и с детьми, и с животными, и с друзьями. Когда их слишком много - отворачивает. Когда сами липнут - отворачивает, потому что проблема с границами, боюсь поглощения. Но в одиночестве опять хочется к людям и получать внимание. Получив внимание, прячусь в ракушку и так по кругу. Уже почти всех друзей растеряла и все отношения закончились провалом с такими приколами.
1
Сама ви не справитесь, там все працює поза зоною вашого усвідомлення. Тобто тільки зі сторони це все видно. Психотерапію мабуть треба.
1
Як дізнались про це? Були в спеціаліста? Щось робили з цим? З цим можна щось зробити?
Справа в тому, що коли порушують мої кордони, коли близькі потребують моєї уваги, вони у мене відбирають енергію. Я відчуваю себе спуштошеною до нуля. Цим і пояснюється гостре ’відстоювання своїх кордонів’...
Цікаво, що можна з цим зробити?
Це може говорити про те, що у мене мало енергії і її по просту не вистачає на всіх... То можливо треба працювати над тим, щоб я була наповнена енергією?
Справа в тому, що коли порушують мої кордони, коли близькі потребують моєї уваги, вони у мене відбирають енергію. Я відчуваю себе спуштошеною до нуля. Цим і пояснюється гостре ’відстоювання своїх кордонів’...
Цікаво, що можна з цим зробити?
Це може говорити про те, що у мене мало енергії і її по просту не вистачає на всіх... То можливо треба працювати над тим, щоб я була наповнена енергією?
У меня тоже мало энергии. Это особенность шизоидов. Что я с этим делаю? Не завожу детей))) мне общения с племянниками хватает. Пытаюсь объяснять свои особенности людям, с переменным успехом, работу нашла в сфере, где большинство интроверты. Ограничиваю контакты с теми, кто отнимает много энергии. Нет отношений, по этой же причине, слишком сильный дискомфорт, когда пытаются ломать мои границы.
Не была у специалистов, сама вычитала. Очень проблематично с этим жить.
Не была у специалистов, сама вычитала. Очень проблематично с этим жить.
Автор, мені теж в більшості випадків не дуже цікаво гратися з дітьми в їхні ігри - я думаю, так взагалі в більшості батьків )) Але розумію, що для дитини це важливо. І що зі мною теж батьки грали. Тому стараюся знаходити на це хоч трохи часу.
Спробуйте почитати ´Мистецтво Любові´ Еріха Фромма. Це не те, чим може здаватися з назви. Інструкцій там немає. Але мені ця книга допомогла боротися зі своїм егоїзмом.
Спробуйте почитати ´Мистецтво Любові´ Еріха Фромма. Це не те, чим може здаватися з назви. Інструкцій там немає. Але мені ця книга допомогла боротися зі своїм егоїзмом.
1
У вас купа блоків і застарілі травми. Збирайте гроші та шукайте нормального спеціаліста. Або самі ставайте ним, але перший варіант таки простіший. Та і балачки це одне, а почати щось робити друге.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу