Кому помогли на Западной Украине?

Дали житло безоплатно, за комунальні. Хатинка старенька у селі, але з газом і сан.вузлом. Сусід зорав город, інші - дали картоплі для посадки. Свекруха господарки приносила яйця, закрутки. У селищ.раді пару разів давали прод.набори і памперси дитині. Вдячна цим людям безмежно.

А до них не дійде, а навіть як і дійде, то на своїх зємєль вони срати не будуть. І не тільки Калинова слобода, до речі. На Каскаді теж є такі будинки, в основному це забудова Ярковиці, в них були найдешевші кв.м тоді. І першою саме Калинова Слобода опустіла, а свої ’хати под сдачу’ залишили ріелторам під здачу

Тому, що Європа приймає людей з цілої України. І всі люди налякані від ракет і ялерного шантажу тої ж ЗАЕС.
Ви гарантуєте що ракета точно не впаде на хату? І чому це немає біженцям іншим можливості їхати? Можливість є завжди! Кому треба було поїхав.
Я в Канаді і я з заходу. В мої квартирі живуть 2 баби з Донецьку.
І тут рієлтор сказав мене що коли в них в 2014 році пояалася війна то його на квартиру в Києві навіть за гроші не взяли.
Казали іти геть.
Тому наші люди дуже добрі. Дали все що могли, все що мали.

Да, я поняла Вас, Вы всë правильнт пишите. Но на советчице практически любая тема провакационная))). Я давно здесь, это наверное единственная тема, где так много советчиц с теплотой отозвались о людях с ЗУ, которые их приняли.

І лиш коли у відповідь летить, то відразу здіймається хай ’нє делите народ’

Ви до тепер там?

А мене смішить, коли отакі починають розказувати про ’западную’ і тулять Закарпаття

Я з дітьми виїхала за кордон, бо треба навчатись старшій донечці. А чоловік з батьками залишився.

Ні, тому що нам не ’а какая разніца’

так почулося те, що миле вуху))))

Бояха ж муха, я много бреда про нас слышала, но первое место Ваше. Так вот откуда готовилось нападение? Это оказывается донецкие всё скупили, чтобы теперь сдавать в три дорога

а що ви катаєтеся? вона написала правду. але ж вам правда неприємна, на західну лити помиє миліше, правда?

И мне на Волыни только приятные и отзывчивые люди попадались. Про гуманитарку не знаю, не получали, квартиру сняли за вменяемые деньги, никто три шкуры не драл.

Хоч я в якійсь темі і писала на фоні останньої хозяйкі і розмов, може щось погане. Але дуууже допомогли
1) надали недороге житло, да грязно, вбите, ми все видмивали, але були раді на перший час
2) дітям школа ноу проблем, гуртки, табори благодійні літом
3) хто хоче гуманітарних допомог дуже багато, без їжі не залишишся.
4) всі допомогали, дуже сильно.
Я дуже вдячна ЗУ 💙💛🇺🇦

Це факти. Достеменні факти. Я особисто знаю таких людей. В шоці була якщо чесно, була про них кращої думки (трохи приятелювали).
Потім слово за слово з коліжанками - і паззл склався.
Ну якщо вам до вподоби з цього тішитись - я не бороню, ок.

Ну правда в тому є) я з Херсонщини, перед війною купувала житло у Франику (дякую передчуттям). І мене агентка з нерухомості водила дивитись квартири. То вона казала, що дуууже багато житла було викуплено людьми зі сходу.

У рашисток нова методичка?
Немає западной України. Є Захід України.

А вы перечитайте мои комментарии, может стыдно станет за свои слова, хотя вряд ли.

ви себе повстидайтесь.... хоча.... у таких такий встид, як у тої кобили, що віз перевернула

Нам помогли. Жили почти 5 мес во Львове бесплатно. Волонтеры сразу приносили еду, потом сделали нам, что сами готовили, потом организовали питание. Спасибо им за все

И исключительно они подняли цены, так как концентрсция зла и жадности именно они, я Вас правильно поняла?

а відкрито слабо написати? рашистка

дура ваша подруга

За какой комментарий мне должно быть стыдно? За тот где я заступилась за людей из западной Украины? За него?
У таких это каких? Уточните. Мне стыдиться что я из Донецка выехала в 2014? Только поконкретнее пожалуйста, без общих фраз. Объясните Вашу фразу про ’у таких... ’

Я за Франківськ не скажу, не маю там знайомих, але сусідка пару років тому купила квартиру в новому житловому комплексі недалеко від центру Львова, розповідала, що більшість квартир стоять порожні, і власники таки не львів´яни. Причина банальна: у нас малі зарплати, 90% якщо і нашкребе на нове житло, то для виключно для себе. У сусідки ще покійна мама почала гроші збирати, потім вони з чоловіком продовжили, назбирали аж на повноліття сина, і то ще в кредити влізли. Сім´я цілком середньостатистична.
У березні до мене звернулася колишня співробітниця з Києва, слізно просила знайти квартиру для дітей, перерила всі оголошення, знайомі кинули клич у своїх будинкових чатах, в результаті вийшли на абсолютно чужу людину, яка пустила їх жити в квартиру доньки, що виїхала в Польщу, ’бо хтось же і його дитину прийняв’.

Помогли волонтеры со Львова, отправили 15 кг гуманитарки еды, по сей день они помогают военным и кормят во Львове переселенцев бесплатно. Помогли безвозмездно, никто не написал мне на просьбу, почему не державной и ’что до сих пор ’какая разница’. Поэтому я людей в жизни стараюсь не ровнять к тому, что в вижу в интернете. Да и люди везде есть разные, в каждом городе и регионе.

Вот как оказывается. Не с теми людьми я общаюст. А мы все по съемам скитаемся, а оказывается половину квартир на западе Украины донецкие выкупили, правда подобного рода истории я слышала и про Киев, там тоже все новострои донецкие выкупили. Что-то слишком много нас.
Я не спорю, что были которые выехали с деньгами, но натягивать сову на глобус, типа что в три шкуры дерут переселенцы 2014, а мы хорошие, тоже как то неправильно.

Мое знакомство с ЗУ произошло в Ивано-Франковске. В марте мы уехали, когда жилья не было практически. Нам расконсервировали дом в пригороде. Чужие люди помогали искать. Старенький, но с удобствами. Помогли прибраться, посуды и еды натащили. Мелкому вещей отдали на первое время. Мы сами настояли, что будем платить коммунальные хотя бы. Одна бабулька до последнего дня овощи с огорода носила свои. Люди очень хорошие, очень интеллигентные все, добрые и сопереживающие. По поводу языка... Я знала куда еду из Ха. Я могу говорить на украинском вполне нормально и взяла за правило с любым жителем говорить на укр. Языке. Дошло до того, что на меня показывали и говорили. Вон та дама из Ха, которая хорошо на украинском говорит, чему многие удивлялись. Мелкий по привычке только на русском говорил. Ни слова упрека в его адрес не слышала. Иногда когда узнавали откуда мы, то предлагали на русский перейти со словами ’если Вам удобней- говорите на русском, я понимаю’. В общем была очень рада знакомству с этими людьми и этим городом. Они чудесные. Недавно вернулись домой. Тепер сумую за українською мовою, хоча раніше не дуже то була прихильницею, тільки за потреби.