Мне все равно никто не поверит

Щоб гарно виглядало?

Нет, я в Украине. Бабушка моя приехала с Кубани учиться в медучилище, тут познакомилась с дедок, который после войны приехал с Беларуси на Донбасс, чтоб заработать на костюм. Так и прожили они до самой смерти тут.
А я родилась на Кубани, маму занесло после института) но в 3 мои года она вернулась в Украину, так и жу здесь.

Это дом такой. Саманный. Почитайте. В основе кизяки и солома. Такая смесь вместо штукатурки. Думаю мазали для того, чтобы заделать щели и если обсыпалось + утепление дополнительное. Я в детали технологии не вдавалась, но суть такая) Ну вот у вас фасад посыпался вы раствором заделывали, а такой дом растовором из лепешек и соломы.

То есть это строительный материал в данном случае)

😘

Свекровь тоже рассказывала свою историю. Носила первенца, беременность проходила нормально, роды в срок... и тут ей говорят, что ребенок не выжил при родах. Ребенка не отдали, сказали, сами похоронят.
Она говорит, я так всю жизнь и мучаюсь, может где-то еще один мой сын ходит по этой земле

🙏

Саман - это глина и солома. В детстве наблюдала, как его в селе делали. Никакого навоза точно не было. По крайней мере в тех краях, где бабушки с дедушками жили.

Наша знакомая родила девочку в начале 90-х в Сумах,врачи сказали что девочка умерла,но она слышала ,как она плакала после родов.Принесли с холодильника тельце чужого ребенка.

Там есть глина в составе да. Но и кизяки тоже)

Может они есть там, где глины нет. Не юге Украины ее достаточно, поэтому кизяки никто не добавлял.
Даже Гугл говорит:
Сама́н, лемпач, кальш, сушняк, адоб, адоба — кирпич-сырец из глинистого грунта с добавлением соломы или других волокнистых растительных материалов.

Після війни був другий голод. 46-47 роки.

Глины в нашем регионе достаточно. Давайте не будем спорить, если есть и такая технология тоже. Я на западе Украины.

Все что вы описали было у меня в Крыму.

Моя бабуся була заміжня із чоловіком, який мав брата і , відповідно, в того брата була дружина. Шлюб був дуже невдалий, чоловік бив бабусю вона від нього тікала, змінювала житло і навіть міста... розлучилися. Брат також такий самий був. Розійшлися і брат із дружиною. Моя бабуся ще вийшла заміж а та жінка - ні, жила все життя одна, всі родичи дуже далеко - в Барнаулі. Все життя вони підтримували стосунки як подружки, та жінка була на 11 років старша за бабусю. Одного разу стався в неї інсульт, бабуся знайшла її , з лікарні до себе забрала, відновлювала, бо жінку паралізувало. Жінка стала ходити з ціпком, правда. Вона була маленькою і огрядною дуже - більше 100 кг, мала цукровий діабет і доволі хвороблива була. Я всі канікули у бабусі завжди була, і та бабуля як друга бабуся була. Одного разу я приїхала на зимові канікули, мені 16 років було, мілка, кіло 50 максімум, а так мабуть 47-49 я була. А та бабуся хвора, моя рідна каже мабуть застуда - 3й день температура, а сьогодні зовсім погана треба швидку. Визвали швидку, а вона загубилася - у ті дні снігу багато було дуже, а там лісочок треба було проїхати метрів 500 від дороги , бабуся з подругою пішли швидку зустрічати, а я з хворою залишилася. Хвилин через 10 їй погано стало, а лежала вона на спині - її рвати почало, рвотні маси чорні... як в мене сили взялися що я з переляку щоб вона не захлібнулася , перевернула її на бік, хоча вона непритомна була. Перевенула, а вона, бідна через пару хвилин стихла... страшно, я сама, підліток, не могла повірити що вона померла то підходила перевіряла, кликала, то на вулицю біжала - виглядала бабусю із швидкою... приїхала швидка, але. Не застуда то була а защімлення грижи і рвота то кровава була - некроз пішов. Бабусю мою слідчі ще перевіряли - бо не родички вони а хата по заповіту , на бабусю , робили вскриття так і дізналися що то не застуда була... лікар що завжди лікував померлу казав що враховуючи її вік, вагу і сахарний діабет ту грижу б не лікували, свідки були що давно вона з бабусею жила, фото і т.д. ось так жіночки через поганих хлопців познайомилися і знайшли одна одну - як сестри були. Але це не кінець історії. Час йшов, бабусю ту похоронили, інколи вона мені снилася - просто сиділа на своєму улюбленому місті і посміхалася мені, а на весні приснилася сумна і каже до мене ’могилу мою с землёй сровняло...’ і бачу її могилу а вона рівна, в нас пісщаний край і такий жовтий пісок рівний і хрест, і все. А на похоронах я не була - за худобою і будинком доглядала ( так мені тоді сказали, а пізніше сказали що я переживала дуже то вирішили не травмувати - лишити вдома). Я прокинулася, на найближчі вихідні у бабусі була і розказала, вона мене взяла одразу із собою і ми поїхала на кладовище а там вітрами могилу зрівняло і вид кругом один в один як я у сні бачила. Страшно стало, плакали ми на могильці , відновили, а найближчим часом вже й могилку нормальну поставили - час прийшов. Бабуся моя , скільки жила - доглядала за її могилкою, вже скоро 3 роки як і її не стало((( я ходила до них... а зараз не можу... щоб повиздихали ті рашисти кляті, навіть на кладовище не сходиш через них...

Так, Херсонщина - те саме, постійні відключення світу, і замість зарплати з заводу купони - Мацьорики ( за прізвищем директора прозвали) на яких все втридорога....

Особисто в дитинстві для кіз будувала разом із бабусею і дідусем будиночок. Ну як будувала - подобалось ногами місити. На скільки я пам´ятаю там була глина, вода і солома. Дід глину таскав , а ми з бабусею змішували із соломою може іще з чим, але какуль там точно не було))) потім дід у форми саморобні дерев´яні вкладав і сушив... коротше , мені вже 36 років, бабуся з дідусем померли, а козлятник той ще стоїть. Вони його ще білили два рази на рік і шибки в нього є...

І так називали козлятник з самана. Південь

Его мыши за зиму прогрызали) Из-за этого дыры были, ну и обсыпался местами.
У прабабушки ещё и земляной пол был, плита на керосине и вода со скважины, прям коричневая была-я брезговала пить такое, а мне говорили что это полезная вода. Но и правда там на хуторе оюди все долгожители. До сих пор многие тетки моей мамы живы, а им больше 90 лет.

Наверное, она серы много содержала от этого цвет..

+1
На Кубани тоже глины полно, но кизяки собирали коровьи для этой смеси.

Нефиг считать чужие деньги

О да, телефон и телефонная книга , толстезная , классная штука, была)))

Может. На самом деле вода вкусная, но помню, что заставить себя в первый раз её пить было выше моих сил) потом привыкала

А у нас был бартер...папа работал на предприятии градообразующем. Зп не давали, зато по бартеру давали товары-ковры, куртки и т.д. Помню что пол класса и города даже ходило в одинаковых двусторонних пуховиках и я в том числе, мама с папой тоже в пуховиках, но другого плана. Капец, времена)

Так там вроде более 50 жертв уже обратилось. Его посадят. История реальная

Ага, а у нас більша половина класу із однаковими специфічними для міста зошитами - блакітні із сонечком і веселкою , з тіє ж таки заводської крамниці втридорога. Був теж бартер, але мілкий - ми товари з магазину на заводі а сусіди м´ясо чи ковбасу з м´ясокомбіната.....

Так, бабуся розповідрла про 1933 рік і про 1947, принаймні в нашому селі так було. І канібалізм був, дітей ховали і не випускали, бо сусіди з голоду дуріли... страшні речі бабуся розповідала. Не буду писати.

Опять советчицы перекручивают слова, как хотят. Где я написала, что киевляне виноваты? Я живу в Киеве 22 года и 90% моих друзей и коллег коренные киевляне. И для них это было прям страшные открытием, что где-то свет давали только ночью и только на 6 часов. У вас тоже не было света 18 часов в день? Каждый день? И поесть не на чем приготовить?

Хорошая история , с хэппи эндом. Той девушке повезло.
У моей бабушки дом недалеко от оживленой трассы, через лесок, 2х изнасилованным в разное время девушкам помогала, одну я помню смутно - я маленькая была, помню мылась она, плакала , милицию не хотела , утром бабушка ее на автобус в город посадила.... и была одна замёрзшая зимой - под новый год , парень - дибил высадил на трассе , а она в колготках копроновых и без куртки и на улице мину 15-20 было, мы на санках ночью с братьями в лесу катались и хорошо что в баловстве до трасы дошли ( там холмы для съезда хорошие были) , околела она здорово