Все таки хорошо жить одной

Вы ответили не мне,но простите я так скажу- если Вы не пробовали жить на минимум дохода+ плюс тащить самой сумки с продуктами(для Вас и ребенка)+ не поехать никуда,тк нет машины,то поверьте -это не в кайф((((и я Языкату Хвеську понимаю, когда зависишь от комфорта....

Я согласна.

мне одной отлично. не могу физически находится с кем то в одной квартире больше одной ночи. даже с самым любимым. но мне 40, и когда хочу общения я выхожу к друзьям, подругам, на свидания, на спорт, хобби, обучения. Потребность в общении полностью закрыта. что б мне быть не одинокой не нужно с кем то жить под одной крышей. а вот старости боюсь, когда это все может отпасть. Лучше не доживать до беспомощности .

Сумки заказать доставку можно)
Остальное это финансы

С чего вы взяли что тот кто не живет с мужчиной одиноко мастурбирует. У меня секса сколько хочешь, зачем для этого жить под одной крышей. Ради сосиски целого кабана заводить в хозяйстве?)

Всё финансы,к сожалению.....

одній краще однозначно, іноді втікаю від муж на тиждень в інше місто і це кайф

Простите меня дамы, но не наблюдала я за свои 50 лет ( а я очень наблюдательна с самого детства) одиноких счастливых людей.
Вот от слова совсем .
Как красочно расписывают счастливый секс и вальяжное созерцательное проживание одной ))).
Не путайте туризм с эмиграцией )))

А я не можу бути постійно самотня. Мені це важко психологічно. Теж було два шлюба, є дитина, добре заробляю, своя нерухомість і не одна. Ось така я, що мені потрібна поруч людина. Звикла я з дитинства до підвищеної уваги до себе, турботи та ласки. Мені фізично та емоційно потрібні постійні обійми, поцілунки, розмови по душам, проводити спільно час.

З прозрінням! Яке це щастя - вітаю! Якби знали, то не вступали би в той шлюб, і не витрачали час! А довго у шлюбах були?

Не факт, что автор в старости останется одна.
Я вдовой стала в 37 лет. Несчастливый брак,нелюбимый муж.
Сейчас наслаждаюсь отношениями, в которых есть ласка, любовь.
Но я же понимаю, что это не до старости.
Нужно жить здесь и сейчас.

Я вот не хочу снова семейный жизни с мужиком. Это бытовуха, каторга.
Уже появилось отвращение от них.

Я без штанов в доме и тоже все прекрасно) У меня трое детей и нам вместе хорошо)

які проблеми зі здоров´ям? може просто ви лінива і зручно на шиї сидіти і хворобами прикриватись?

З хорошим чоловіком краще, ніж без нього, і емоційно, і фізично.
А якщо чоловік ’аби було’, з купою претензій до дружини і при цьому не вважає, що в нього є якісь обов´язки у відповідь - то так, краще вже мабуть самій.
Мій хороший). Не ідеальний, бувають моменти. Але ж і я далеко не ідеальна. Але в нас спільні цінності, нам добре разом, і ми обоє вважаємо, що для нормального функціонування сім´ї кожен має вносити свій вклад, але цей вклад не важливіший за фізичний та емоційний стан партнера (ну наприклад, якщо він на роботі, а я вдома, я зазвичай готую вечерю, але якщо я себе погано почуваю чи маю інші справи, я напишу йому, щоб купив напівфабрикатів дорогою додому, і він не стане мені цим дорікати, а привезе моїх улюблених тістечок, щоб покращити мій настрій).
Якби я валилася з ніг, а мені дорікали, що я погана дружина бо не наготувала, як описували тут дівчата вище, або вимагали від мене секс через нехочу, то так, я б мабуть теж вважала, що краще без чоловіка, ніж з таким.

А ви не подумали, що може у автора особлива дитина і така школа її шанс на більш менш нормальне життя самостійне, якщо з автором щось станеться.
Або це спортивний інтернат. Так, такі теж існують. Маю знайомих, в яких донька навчалася в такому. Вона спортсменка. Просто так на тренування о 6 ранку не накатаєшся. І приїздила додому тільки на вихідні

Я зараз в гіпсі, зламала плюсневу кістку на стопі, і така зла- нічого не допросишся, а свинячить так, як перед смертю. У мене за 3 дні дім перетворився на сарай. Прошу прибрати, каже, що речі для людей, а не навпаки. Взяла ноут подивитися фільми, він сів біля мене і на телефоні слухає анекдоти, або хтось йому дзвонить - не вийде в іншу кімнату, а прямо над головою теревенить. 3 кімнати у будинку, якщо що. Краще б я була сама і видужувала б у сприятливій атмосфері у затишній оселі. На все є доставка.

а если муж уйдет или умрет еще до вашей старости?

Слухайте, ну не можна так дорослій людині від когось залежати.
А якщо чоловік сьогодні бах і під машину потрапив і все ви вдова. Як тоді бути? Тоді без варіантів все на собі тягнути прийдеться

+, у мене подруга навчаласа в математичному ліцеї, при університеті Шевченка. З 8 класу жила в гуртожитку, але школа в маленькому містечку ніколи б не дала їй таких знань і можливостей, які вона отримала там.

Ага, а то тут уже білопальтові вибігли з докорами і навіть не розуміють про що мова

Ну, я ж ніяк на це вплинути не можу. Так і буде вже

Доставка чим допоможе, якщо стан напівсвідомості декілька днів. Відчуття, що вже наполовину на тому світі. І дитина поряд. Мені допомогти нікому, крім чоловіка. Швидка не знає що з цим робити, в лікарню теж пробувала. Відкачували два дні. То за два дні ми і вдома з цим справлялися, але чоловік капав і слідкував, чи дихаю ще

Почитайте мої відповіді у темі. І не розкидайтеся такими словами, якщо не уявляєте про що говорите. Я знаю людей з такими ж проблемами. Повірте, це дуже важко.

Вы путаете одиночество с проживанием одной. Мне 47, но думаю эти 3 года роли не играют)

Життя дуже складна штука. Коли я заміж другий раз виходила у 31 рік, то була доволі самостійна і ніколи не бажала бути залежною і не прагнула. Мене гнітило це постійно, хоча кума казала, що я дурна, не можу розслабитися і насолоджуватися життям. І, як тільки я відчула, що можу працювати, одразу почала. Але, все з початку, занадто велика перерва і повернутися у свою сферу не має шансів. Все з початку у 41 рік, тому ще трохи часу треба, щоб стати на ноги

Я б, живши одна, в такому стані лягала в стаціонар - та й по тому. Та й не одна, а при своєму чоловікові аналогічно.

Ви там давно були? Мені одного разу вистачило. Звичайно, якщо край, то доведеться.

Я була минулого року, з дитиною лежала цього року в травні. А що там такого страшного і звідки ви?

Та ну. Голова боліла з молоду. А погіршився стан з народженням дитини. І тоді я була дуже щасливою ))