Ваши фото в телефоне за 24.02.2022

Из Киева)

Ого!Дуже приємно!А знаєте
Ось вам скрін мого акк я виставляю рецепти,можливо пригодиться)

Не прикріпила))

Да, внутри всё ноет...
Тримаємось далі

Благодарю Вас🤗

Благодарю 🙏

Конечно, они с нами все время. Это наши няшки. Малой спинальник, требует особого ухода. Мы уже дома давно, выезжали ненадолго. Живем и надеемся на победу!

Перше фото чогось за межами тимчасового дому було 2 квітня.

Так , ми якраз 24 зранку мали бути в Києві ,в банку , виїхали з Хмельницького біля 3 ночі . І цілу дорогу розважала чоловіка, щось розповідаючи і читаючи новини . Так в 4 ранку було : «закрили небо над Харковом», потім «над всією Україною», хм, думаю , дивно. Потім польоти натівських безпілотників, моніторинг кордонів, також дивно , вертольоти в нічному небі, низенько перелітають через дорогу., потім термінові збори ООН через ситуацію в Україні, в 4 ранку 🤷‍♀️. Потім , між Києвом і Житомиром звернули на заправку , там вже набирали хлопці бензин в каністри, чулись грохоти . Чоловік запитав, що трапилось ? На що відповідь , а ви що новини не дивитесь ? Чоловік попросив зайти на Кідстаф, каже , ваші дівки все знають . Заходжу, а там скрізь вибухи : Київ, Харків, Маріуполь 😢.
Чоловік ще сказав, що «а я думаю , чому на Київ по «непопулярній» дорозі ніхто не іде, а назустріч одні машини Київ , Харків, Київ ( ((.

Також , придивляюсь фото і плачу 😭. Ми , в окупації не були , але плачу за всіх , як багато болі, страждань сліз, страху наші люди , дорогі українці пережили .
Нещодавно була в психолога, вона мені щось почала розповідати , що росіян не потрібно ненавидіти, бо , можливо, в мене в роду далекому були росіяни , і ця моя ненависть не є добре .
Я відповіла , що якщо ще зараз простимо , і переступимо, це повториться знову, як і багато разів, просто нам по історії багато приховували злочини Росії. Я знаю , що є адекватні росіяни, які проти війни, але більшість за пролиття крові , за знищення нас , як нації, їхні пропагандисти кричать , що треба топити українських дітей, то яка любов, яке прощення ? Прірва навіки !

Дякую)

Не робила фото, стояла в такій же черзі і познайомилась з дівчатами, то в них вже рюкзаки були зібрані, все договорено, вони виїжали в село і мені теж дуже радили, помню дуже страшно було тоді

Да. Я помню прабабушку свою, как она собирала крошки пальцем и всегда говорила «чтобы не было войны». Это тогда казалось таким чем-то странным и далеким. И вот оно рядом.

За 24-е у меня фоток нет. 23-го - счастливые фото моих детей на детской площадке, солнечный день... Потом фотки детей в подвале... А это на фото 27-е число, очередь в супермаркет и аптеку. На следующий день я вывезла детей. А сейчас этого магазина и дома нет. Они полностью сгорели.

Ой, ми як виїжджали з подругою і дітьми, то їхали з волонтерами-молодими хлопцями з Австрії, вони довезли нас до Австрії, а далі ми потягами їхали у Францію, де нас чекали друзі. Потяг був з пересадкою в Мілані, там ми зупинилися на ніч в хостелі біля вокзалу. І ввечері спустилися в кафе випити щось. А там новини по тєліку, і лише про Україну, я як давай ридати, сльози котяться… усі в барі замовкли(( важко було, капець.

Ещё такое нашла. Николаев. Ночь с 25го на 26ое

25.02 - Киев, Оболонь, утром постучали в дверь, спросили или в этой квартре живет медик. Со стороны Вышгорода прорвалась ДРГ, возле дома двое раненых. У одного пробито лёгкое, у второго ранение в ногу. Сын экипируется и побежал оказывать первую медицинскую помощь.

Дякую на доброму слові ))) Щоправда, мені здається, це захисна реакція організму. Коли ти зайнятий чимось умовно важливим або причетний до чогось «великого» паніка відступає. Є план дій та потреб, «лити коктейлі, готувати їжу для ТРО, збирати теплі шкарпетки по всіх магазинах району, тощо» і немає часу та місця страху, паніці та безсиллю. Коли від Києва відступили, ми з кількома друзями перейшли на допомогу тваринам. Коли від тебе залежить хтось слабкий, одразу з´являється відчуття своєї сили)))

Есть видео, которое я записала, я там вся реву, так и не отправила родителям

Санжейка

Фото про поддержку ребенка 24 февраля. К сожалению,ребенок переживает это во второй раз. Второе фото-центр сдачи крови,25 февраля, очень много людей,идёт моросящий дождь. Не все люди смогли попасть на сдачу крови,все хотели помочь,но мед персонал не успевал справиться с таки количество доноров. Всего самого плохого жителям вражеской страны.

ужас это ужас 😥

я думала,що від мене щось залежить, 9 днів , не спала, і вдень і вночі я писала в інтернеті на сторінках різних блогеріа рос, що їх країна на нас напала, вони не в курсі. Мені в шуткк писали ’ то у вас зриваються кондеціонери’. Потім я придумала, як можна ознайомити жителів росіі з нашими подіями і що насправді було на Донбасі 8 рокіа. я вдячна 1 людині, він мене ’ отрезвив’ , я почала спати по ночах.. і все це більше не робила.

Я теж якийсь час была у «віртуальних військах», але швидко зрозуміла, що мені допомагає робити щось реальне, від чого користь можна побачити прямо тут і зараз.

25 лютого. Школа, де я працюю, готова приймати людей, які вимушені покинути свій дім
За півроку сотні людей у нас зупинялися, хто на ніч, хто на місяці. Раді, що змогли допомогти

Ви знаєте, прочитала все від початку до кінця. Писали практично всі ті хто пережив страх. Я з Ріного, ми просто прокинулися о 6 ранку іти на роботу,Президент оголосив військовий стан, діти дома залишаються. Всі пішли на роботу, о 20 прийла, в сусідів шашлик жарится, в сина день народження. Наступного ранку о 5 бабах, від нас аеропрт 2 км, так і злетіли з ліжка, хотя знали, що будуть бомбити. Далі все як в тумані, всі пороботах, яка там робота серце рветься додому до дітей, а вони не розуміли, чому я їх прошу в коридорі сидіти, якщо ільки серени, і нічого не вибухає, як в телевізорі. Харчувалис одними сосисками та яйцямии, не могла їсти готувати, так як була в ступорі. Другий раз все пережила 10 жовтня, тоді реально страшно було.

Потому что остался на границе, ка ки большинство мужчин, фото из Молдавии.

24 лютого 8:58 наша спальня

Вы всю бомбежку видели из окна?
Я в Жулянах работала до войны..

Кошмар... нет слов