мадам Везувий• 26 ноября 2022
Дитина дуже засмучується коли програє. Мами маленьких спортсменів, як діяти…
в таких випадках? Син займається карате, ходить з дуже великим задоволенням, тренер йому теж дуже подобається. Але, якщо програє змагання, то трагедія. Заспокоюю, кажу, що все буде і перемоги і медалі, треба тренуватися, слухати уважно тренера, побити висновки… Все виходить, тренер його хвалить, добре показує себе на спарингах, але як змагання то знов поразка, знову сльози і з кожним разом бажання у нього, приймати участь в них все менше і менше. Чим заохочувати? От думаю, може не їздити зовсім? Чи немає сенсу тоді?
24
0
Моя на шахи пішла. Програє...
Сказала так, не завжди ти будеш попереду всієї планети, але плюси від гри є - розвивається логіка, мозок, це цікавий досуг, для різноманіття. Твої опоненти будуть різними, хтось сильніший, хтось слабший. Вирішувати тобі...
Ну поки ходить, поки грає. Іноді теж засмучується.
Сказала так, не завжди ти будеш попереду всієї планети, але плюси від гри є - розвивається логіка, мозок, це цікавий досуг, для різноманіття. Твої опоненти будуть різними, хтось сильніший, хтось слабший. Вирішувати тобі...
Ну поки ходить, поки грає. Іноді теж засмучується.
Навіть не знаю що вам порадити.Дочка 8 років займається художньою гімнастикою і ж така категорія дітей,які дуже засмучуються і батьки вже спробували всі методи.Ж дівчата,які з 4 років як плакали,так і плачуть весь час.Моя не плаче і не щасмучується,так настроїла з початку
1
У мене шахіст. Перший турнір, виграш, задер носа. Потім декілька програних, робимо паузу. Потім аж через рік знову поїхали, виграш, декілька місяців їздимо по турнірах, нормально грає. Ось зараз на турнірі, грає напрочуд невдало. Зробимо паузу на деякий час, підтягнемо щнання, потренужмось, і тоді знову поїдемо. Займається з 6 років, зараз 9.
1
До цього моя мала плавала, програвала теж довгенько. Але потім була перша перемога, це підняло їй настрій. Нажаль довелось покинути басейн через війну.
Соревнования только тогда когда ребенок готов. И не делать трагедию, это опыт который нужно наработать. Ну как пристреляться прежде чем попадать в десятку.
За 3 роки турнірів плакав 1 раз, коли дорослий дядько його обманув, а я не змогла довести це судді. Плакав не тому, що програв, а тому що не очікував, що дорослий іноземець може так вчинити. Ну і ті 0,5 очка коштували 3 місця і кубка, в міжнародному, досить сильному турнірі.
І у нас таке було, засмучувався сильно, бувало і до сліз. Також пояснювали, що це нормально, і в цьому немає нічього поганого, але поки не повзрослів
Спробуйте повести його на майданчик де багато маленьких дітей того віку коли вони ще тільки вчаться ходити, падають встають і знов намагаються. Поясніть синові що з кожним падінням вони на крок ближче до того щоб почати ходити, якщо б вони не вставали після падіння то ніколи би не ходили. І що він з кожним програшем на крок ближче до виграшу бо отримує досвід, так, болючий, але досвід. Скажіть що сумувати коли програв абсолютно нормально. І коли він виграє теж хтось сумуватиме, але це також буде досвід для його противника. Не знаю чи це допоможе, зрештою спробуйте.
Ну щодо карате. Донька 4 роки займається. Кожні змагання -сльзи. І через те, що програла, і через те, що побили. І так у більшості дітей. Дуже нервує перед змаганнями. Займатися хоче, але взагалі не хоче йти на спаринги та змагання. Воно й зрозуміло, що дуже травмонебезпечно. Скільки раз луже боляче били. Тож поки діти малі, це прикольно, потім цей спорт не для всіх і багато кидають. Сьогодні дуже посварилися ми з нею, бо на бої не схотіла йти. Я прошу кинути цей вид спорту, але вона не хоче, бо не знає на що перейти. Та й жалко, там друзі, жовтий пояс. Сама не знаю, що робити. На районі нічого більше й не має як альтернативи. А дозволити днями сидіти в телефоні не хочу!
І ще. Просто засмучується це одне. А от не хоче йти на змагання, щоб не побили -інше. Це не шахи. Тут діти по 8-9 років один одному ноги й носи ламають. Тоді або чекати, або йти до спортивного психолога.
В мого малого то саме, психолог сказала кинути щоб психіки дитині не травмувати.
Тільки в нас випадок важчий, коли програв від їжі відмовлявся, плакав і нічого цікаво не було, лежав пів дня і в стіну дивився і питав чого програв, чого так і т.д. Одна психолог сказала що то вина батьків, бо ми так навчили в дома що він головний якби любий каприз виконували.
Друга психолог сказала що це такий характер переросте
Тільки в нас випадок важчий, коли програв від їжі відмовлявся, плакав і нічого цікаво не було, лежав пів дня і в стіну дивився і питав чого програв, чого так і т.д. Одна психолог сказала що то вина батьків, бо ми так навчили в дома що він головний якби любий каприз виконували.
Друга психолог сказала що це такий характер переросте
В спорті виграє сильнішій не тільки у фізичному сенсі, а й у психологічному. Це по перше. По друге, всі учасники змагань не можуть бути переможцями. Із найкращих виграє самий найкращий. Моя мала це розуміє, я їй це почала пояснювати ще у 5-6 років. Так боляче, так тяжко, так програвати прикро. Так і у звичайно житті, у школі, на роботі і тд, хтось завжди буде кращим. Але це частина життя. Це досвід, це нас робить або сильнішим, або слабким. Треба навчатися приймати і поразки теж.
1
З приводу як заохочувати не підкажу. Або у вас мета щоб дитина була здоровою і фізично розвиненою, або ви хочете спортсмена переможця? Це робота не тільки батьків, а й тренера. Він також має пояснювати и мотивувати.
Поразка це досвід, треба робити висновки і працювати над цим, а не плакати. До речі, скільки років дитині?
Поразка це досвід, треба робити висновки і працювати над цим, а не плакати. До речі, скільки років дитині?
Мой ребёнок занимается 5-й год карате
Плачет, только когда засуживают, просто от обиды.
Карате - это спорт в котором нужен стержень, есть дети которые проиграли и все сдались, за боялись и тд а, есть которые, встали отряхнулись и пошли дальше - вот у них и все прлучается
Не все выигрывают. Тот же Горуна имеет проигрыши и это нормально.
Я своей говорю, не смотря на результат, ты для меня самая лучшая иди и получай удовольствие от того что тебе нравится
Ката это или Кумитэ.
Плачет, только когда засуживают, просто от обиды.
Карате - это спорт в котором нужен стержень, есть дети которые проиграли и все сдались, за боялись и тд а, есть которые, встали отряхнулись и пошли дальше - вот у них и все прлучается
Не все выигрывают. Тот же Горуна имеет проигрыши и это нормально.
Я своей говорю, не смотря на результат, ты для меня самая лучшая иди и получай удовольствие от того что тебе нравится
Ката это или Кумитэ.
В мене малий покинув дзю-до. Займався з 4 років. Були перемоги, були програші. Ми підтримували, пояснювали. Але щось було не так..А одного разу він сказав, що не хоче спарингів, боїв-бо це його друзі.. і він не хоче з ними битися і робити їм боляче.. Чоловік сказав-забираємо негайно з цього спорту, ми батьки-ідіоти, які раніше не побачили проблему.. Зараз вже 2 роки ходить в ансамбль народного танцю-і малий щасливий
1
7 років. Мета поки що для фізичного розвитку, а там як піде. Зараз це його велике захоплення. Він біжить на тренування, коли прокидається зранку, питає який день, чи є сьогодні карате.
Це добре, що біжить і хоче займатися, це головне. Поговоріть з тренером, думаю він зможе підібрати слова і пояснити дитині.
Змагання це стрес, поки це досвід участі у змаганнях, поясніть малому, що з кожним змаганням він стає більш досвідченим і більш сильнішим. У спорт приходять тисячі, а виграє найкращий))
Змагання це стрес, поки це досвід участі у змаганнях, поясніть малому, що з кожним змаганням він стає більш досвідченим і більш сильнішим. У спорт приходять тисячі, а виграє найкращий))
Те що засуджують в карате, я про таке навіть не знала. На минулих змаганнях засудили, це бачили всі, включая двох тренерів нашого клубу, та ще одного клубу, з яким ми часто перетинаємось. Мені сказали що це «сплош і рядом» Я в шоці була.
В Кумитэ балы не дают или чкоку, в Ката сливают
И к этому тоже надо быть морально готовы.
И это не только в Украине, а и в Польше, Германии, Венгрии и тд и даже на международных турнирах 🤷♀️
И к этому тоже надо быть морально готовы.
И это не только в Украине, а и в Польше, Германии, Венгрии и тд и даже на международных турнирах 🤷♀️
Колись на змаганнях у нас два тренери чуть не побилися. Реальні розборки були. Через двох дівчаток по 7 років. Що тут говорити про старших
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу