Не хочет жениться

Не помічала такого

2 тис. приблизно, прожитковий мінімум для дитини платять, якщо нема доходу. Плюс 860 грн це ті, що платять всім до 3-х років.
Логіка тих жінок така, що з чоловіка буде чи не буде виплата невідомо, а держава заплате гарантовано. Також можна оформити малозабезпечених, то ще кілька тисяч можна виграти.
Я також знаю, що деякі не хочуть вписувати батька, тому що буває, що сам прибацнутий, що рідня. А без нього ні місце проживання не змінити, ні виїхати, а поки позбавиш батьківських прав, то і рак на горі свисне. У знайомих ховається вже років 5, висилає 1-2 тис раз на 2-3 місяці, не підписував документи на реєстрацію місця проживання, а без довідки не хотіли приймати документи на школу. Там такий цирк, і в рахунок погашення боргу за аліменти, то відмовся, то взагалі суму називав. То таких жінок розумію. Краще без, ніж з таким

Та що не ясно,якщо загине то автор хоче 15 лямів на себе оформити,щоб ні батьки ні хто ,а вона як дружина отримала виплату

15лямов делят на всех поровну родителей,жену, детей.

Якщо діти неповнолітні то самі розумієте що

Пофиг.
Всем поровну

если это такая формальность тем более в чем проблема сделать чтобы твоя женщина была счастлива если она просит например

К чему бред вообще пишете?
С какого хрена это папаша ребёнка из секты неприкасаемых? Кого волнует что он не хочет и ваше глупо?

Що пофіг?
Якщо діти неповнолітні,то грошима розпоряджається їхній опікун

Ми розписувалися за 1 гривню чи навіть за 0,80 грн. Це якщо без усіх церемоній. Я не знаю, що порадити вам, автор. Співчуваю. Обіймаю.
Мій чоловік теж мене мурижив 5 років, і в мене досі величезна образа на нього. І це я ніяк не забуду йому і простити ніколи не зможу.

Знаєте таку приказку - жінка чоловікові не може простити 2 речі - якщо не одружується, та якщо одружується, але перед тим довго ви***ується. Вибачте за сленг, так сказано у приказці.

По себе людей судите?

Он с моих слов

Внучку любят, но не надавят к сожалению

Я раньше тоже считала штамп формальностью, так себя убеждала в этом, теперь считаю иначе. Стало обидно за себя и дочь

автор, а вы работаете?

На тот момент о свадьбе не думали, не было возможности

Мать жива. Разведён

В чем хитрожопость? В том что я думаю о своём ребёнке?

Разве это гордость? Для меня это унизительно по сей день

Сомневаюсь

Посмотрю. Спасибо

У меня эта обида сейчас проснулась( аж душит

Да

а он? вы как-то материально от него зависите, он хороший добытчик?

Простите, а можно вопрос? Мне очень интересно всегда было: а зачем вообще тогда выходить замуж за него? Вы не можете его простить, Вам обидно, он долго не соглашался на брак (наверное, на это были причины). Но Вы же не ушли... Сорри, если вопрос слишком личный.

Я думаю о ребенке

Не особо

Думали б о ребёнке, у него бы был отец.

Так звісно і про себе також

Колишній чоловік дуже нав´язливо намагався мене повернути, і після складного розлучення в новий хомут я не поспішала.

Тож, на початку стосунків двічі заходила розмова за одруження, але я не хотіла і казала, що ще раз заміж ніколи не піду

А через 3 роки я зрозуміла, що уже піду, і можна прямо зараз ))

Всяке було. Були трохи притирки та сварки, було, що він носив у кишені місяцями заручне кільце, і ніяк не міг вибрати час. Врешті, він мені робив пропозицію тричі. Я мала 3 заручні кільця, одне, нажаль, загубила.

Не пішла від нього, тому що і жили, і кохала, і кохаю сильно. Але проволочки не розуміла і не розумію. (Або боляче прийняти те, що він не певний у мені був, що близьке до істини). А може я його образила тим, що тоді перші рази відмовила? То й він уже не поспішав. На перші дві пропозиції я відповідала ’подумаю’ Ви мене на думку наштовхнули, дякую.

З минулими чоловіками я одружувалась приблизно через 1,5 роки стосунків. Дивлячись на людські стосунки навкруги, в цьому питанні важливо не пропустити момент. В середньому, 1-2 роки стосунків, тоді чоловік робить пропозицію. Якщо це протягнути до 5 років і більше, то далі йому буде ’і так все окей’.