ВернитеВалеру• 29 января 2023
А у вас була своя кімната в дитинстві?
Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
показать весь текст
13
361
0
У меня в детстве была книга с картинками.любимая картинка,где нарисована комната,в ней мебель по минимуму,но у всех свой уголок. Папа читает газету,мама шьёт, ребенок делает уроки,кот сидит на диване.все счастливы. К сожалению,в жизни было не так. Я до 12 лет жила у бабушки.там у меня была отдельная комната, бабушка постоянно заглядывала туда и контролировала меня. Потом родители забрали меня жить домой. У них хрущ двухкомнатный,комнаты сдельные. У меня была типа своя комната,по факту нет. Каждый день мама после обеда приходила туда спать,ложилась на мою кровать и дрыхла до вечера.потому что в их комнате диван,его раскладывали только на ночь, днём нельзя,и ей там места не было,бо дрых отец. В выходные отец утром шел в мою комнату и делал там зарядку,бо ковер не ерзал и ему было удобно,а в их комнате ковер ерзал на полу. Я была вечно злая и невыспавшаяся. А ночью у меня была бессонница,я долго не могла заснуть, слышала,как они е..тся, потому что они типа думали шо я сплю и можно шуметь. А я даже ночью в туалет не могла выйти,потому что надо идти через их комнату. Уехать учиться в другой город меня не пустили. Я вышла замуж за первого,кто предложил.чтоб сбежать
6
Автор,я как могла,закрыла гештальт. Где не смогла,тоже закопала воспоминания. Если их выкопает психолог,я реально с ними не справлюсь. Оно уже и не надо.если случайно вспомню,то мне тошнит на физическом уровне. Я не общаюсь с родителями. У меня уже нет потребности в этом. Они мне не нужны. Когда то меня любил один человек так,что это подняло мне самооценку и я перестала искать любовь и поддержку у людей,которым на меня наплевать.
1
Я тому до психотерапевта й пішла. Бо хочу знову закопати ті спогади.
Зараз скажуть що я жертва
Але всі відносини закінчувалися опущеною самооцінкою.
Зараз скажуть що я жертва
Але всі відносини закінчувалися опущеною самооцінкою.
В мене не було своєї кімнати, своєї крлваті, або свого письмового столу, ні, як ви кажете, куточка. Ми з сестрою ділили ´зал´ на двох. Мати навіть казала, що сподівались, що друга дитина буде хлопчиком, і можна буде отримати 3-шку. Але народилась дівчина, і так ми і залишились у 2-кімнатній, бо одностатевим дітям не положено окремої кімнати. Але я б не сказала, що ми не були потрібні батькам. Авжеж хотілось мати свою кімнату, але єдине на що то вплинуло у зрілому віці - обов´язкова окрема кімната для дитини, ми з чоловіком і у залі на дивані могли поспати.
В мене багато друзів жили в 1-2 кв, без окремої кімнати. А сім´я головного слідчого міста взагалалі жила у 1к службовій квартирі, яка там окрема кімната хоч для кого - не нили і не ниють, за вуха зараз ті часи до якихось негараздів у житті не притягують.
Якщо чесно, я і не зрозуміла, які в вас виникли такі болючі проблеми від того що не було свого кутку, що заставлили вас навіть до психолога звернутись...
В мене багато друзів жили в 1-2 кв, без окремої кімнати. А сім´я головного слідчого міста взагалалі жила у 1к службовій квартирі, яка там окрема кімната хоч для кого - не нили і не ниють, за вуха зараз ті часи до якихось негараздів у житті не притягують.
Якщо чесно, я і не зрозуміла, які в вас виникли такі болючі проблеми від того що не було свого кутку, що заставлили вас навіть до психолога звернутись...
2
Ответ дляВернитеВалеру
Я тому до психотерапевта й пішла. Бо хочу знову закопати ті спогади.
Зараз скажуть що я жертва
Але всі відносини закінчувалися опущеною самооцінкою.
Зараз скажуть що я жертва
Але всі відносини закінчувалися опущеною самооцінкою.
Вы ж понимаете,что копать придется самостоятельно. Это куча сил и нервов. И времени хз сколько пройдет. Где-то читала,что с проблемой можно расправиться физически. Представить ситуацию, наделить ее нужными чертами,одушевить в виде предмета и уничтожить. Сжечь,разрубить. С особой жестокостью. Желательно,чтоб была вещь с того дома
1
Или в тех воспоминаниях представлять не себя,а другого человека. Другого ребенка. Только не помню,как потом дальше действовать
В мене навіть з мого дому зараз немає нічого. Не те щоб звідти.🤔
Я готова довго , але щоб назавжди.
Більше не хочу сюрпризів з минулого
Я готова довго , але щоб назавжди.
Більше не хочу сюрпризів з минулого
Автор, Вы сильно хотели копать, усиленно копали и выкопали это всё наружу.
У меня, если упорно рыть, то тоже можно было бы много всего нарыть. Но мне это не надо, я отпустила прошлое и всё всем простила. Потому что родных (родителей, младших братьев и сестер, бабушек-дедушек) не выбирают, а живут с теми, которые есть и какие они есть. Вот я и живу )))
Тоже на расстоянии, но по возможности приезжаю, помогаю, звоню как можно чаще. И ничего не копаю )))
У меня, если упорно рыть, то тоже можно было бы много всего нарыть. Но мне это не надо, я отпустила прошлое и всё всем простила. Потому что родных (родителей, младших братьев и сестер, бабушек-дедушек) не выбирают, а живут с теми, которые есть и какие они есть. Вот я и живу )))
Тоже на расстоянии, но по возможности приезжаю, помогаю, звоню как можно чаще. И ничего не копаю )))
Вам помогает или нет сознание того,что вы их воспитываете правильно, растите хорошо,любите и ТД? Я очень хотела девочку,чтоб вырастить ее счастливой,вместо себя
У мене хлопці. Мені іноді здається що я не достатньо хороша мама. Я намагаюся з одного боку не робити того, було у мене. - результат поки є. Вони говорять зі мною. Діляться майже всим. Не бояться мені говорити, що їм болить.
А з іншого боку я намагаюся компенсувати відсутність папи в їх житті. Були моменти, коли багато працювала. Зараз я дійшла таки до свого бізнесу, що працює ремоут. Щоб у них мама не лише на фото була.
А з іншого боку я намагаюся компенсувати відсутність папи в їх житті. Були моменти, коли багато працювала. Зараз я дійшла таки до свого бізнесу, що працює ремоут. Щоб у них мама не лише на фото була.
1
А дівчинку я також хотіла б. Щоб вона з дитинства знала, що найкраща. А не намагалася в дорослому віці знайти цьому підтвердження. Мабуть я не готова була до доньки. Тому в мене хлопці. )
в ваших снах? фантазиях? мечтах?)
Да. Она такая, как я хотела. Папа у нас чисто формально,так что все шишки мои. Папу не пытаюсь заменить.но однажды дочка сказала,что я мужик в юбке((( всё делаю сама. И у сожалению нет ни одного мужчины рядом,чтоб ей пример нормального показать. Но она ,дочка, всегда довольна и радуется жизни. Поэтому я тоже какой то гештальт с ее помощью закрыла.
Это нормально, чувствовать себя не всегда хорошей мамой. Это значит,что вы всегда имеете шанс стать лучше,делать поступки и видеть счастливые глазки деток. Главное,чтоб от них отдача была. Чтоб они понимали,что вы что-то для них делаете,а не просто еду готовите и стираете.
Тогда многие родители не считали, что нужна отдельная комната. Даже при наличии трешки и двоих разнополых детях, была родительская комната, спальня и зал. Вот зал обязательно нужен, а дети и так перетопчутся. Просто детей в прошлые времена за людей не считали, не зря же говорили, что главное, чтобы вырос человеком, т.е. не признавали, что ребенок уже человек.
1
Якось в один з тяжких періодів, вони побачили як я на кухні плачу і говорила сестрі , що не виплатили зп. А де взяти гроші хз. Принесли всі свої збереження ’ тобі вони потрібніші’
Це один з прикладів, але здається йдемо вірним шляхом
І , часто говорять, що я найкраща мама.
Це один з прикладів, але здається йдемо вірним шляхом
І , часто говорять, що я найкраща мама.
2
Вот видите,любят они вас))) это очень хорошо. Так что идите только вперёд,плюньте на те призраки из прошлого. Или притворитесь,что они не ваши.
2
Відповім за себе.
У нас був великий будинок. Але в один момент перетворився в холодний замок.
Ми отоплювали лише дві кімнати;спали одягнутими...
У нас був великий будинок. Але в один момент перетворився в холодний замок.
Ми отоплювали лише дві кімнати;спали одягнутими...
Я жила с матерью и отцом в 1комн квартире. Отец бухал, когда приходил пьяный, я делала уроки на кухне либо в ванной, чтоб не включать свет и не шуршать, чтоб не разбудить, иначе скандал обеспечен. Когда приходила мать с работы, то становилось ещё хуже, они постоянно грызлись между собой. Мать чаще спала со мной в полуторной кровати, потому что ей вонял перегар. Но перегаром воняло уже у входной двери во время запоев отца.
В дом я никаких друзей никогда не приглашала, естественно.
Но это в прошлом, зачем копаться в том, что было. Сейчас другая жизнь и другие заботы, стараюсь особо не вспоминать.
В дом я никаких друзей никогда не приглашала, естественно.
Но это в прошлом, зачем копаться в том, что было. Сейчас другая жизнь и другие заботы, стараюсь особо не вспоминать.
1
В мене була своя кімната з 6 років, проте вона не дала мені щастя.с мої батьки нічого про мене не знали, коли чоловік щось розпитував про мене мати вигадувала всяку хрінь і лише одного разу сказала правду, мовляв не знаю що вона любила я весь час на роботі була. Мені жодного разу не казали що мене люблять, і все говорили а он Алка сусідська краща за тебе й т.д. Виросла, відпустила, вірніше стала чхати на їх претензії.
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу