ВернитеВалеру• 29 января 2023
А у вас була своя кімната в дитинстві?
Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
показать весь текст
13
361
0
Ахахаа картины..официантка..
Да вы с юмором!)
Вот а для бизнес это видимо и есть главная статья доходов)
Да вы с юмором!)
Вот а для бизнес это видимо и есть главная статья доходов)
3
Не було кімнати. Ну якось я не зробила з цього травми. Вдячна, що народили мене без кімнати))) . До речі, в пізньому віці; тато рано помер, я ще вчилася. Тут би в автора була травма в квадраті))) З мамою теплі стосунки. Ціную, що любили й старалися для мене. Дивують такі, у кого світ клином зійшовся на своїй кімнаті...
3
І..саме тому ви зайшли в брєдову анонімну тему , щоб написати відкрито своє фє і своїх білих туфлЯх. 
2
Ответ дляЗубачистка
І..саме тому ви зайшли в брєдову анонімну тему , щоб написати відкрито своє фє і своїх білих туфлЯх.
Зато Ви дивіться, яка корисна тема. Стільки людей змогли зайти і розповісти які вони розумниці, на відміну від автора)))
Мені іноді здається, що можна просто тему створити ’ гнобимо автора. Одягаємо біле пальто’ і буде близько тисячі коментарів. Бо ніхто все рівно не читає. Зате свою експертну правильну думку потрібно написати
Мені іноді здається, що можна просто тему створити ’ гнобимо автора. Одягаємо біле пальто’ і буде близько тисячі коментарів. Бо ніхто все рівно не читає. Зате свою експертну правильну думку потрібно написати
2
Перечитавши хотіла те саме написати, проте ви ж в курсі як тут в основному є)) Я добре розумію про що ви пишете, річ не в кімнаті річ у тому що у вас не було свого куточка, своєї крові та зі своїм простирадлом і т.д. образа на те що батьки,діди з бабами так і не спромоглися купити вам окреме ліжко, річ у тому що вами нехтували коли приїзджали гості,а потрібно навпаки діти на першому місці й т.д. моя вам порада все це проговорюйте батькам, час від часу так будуть дутися, говорити неблагодарна, проте повірте по каплі хоч трішки ви в такий спосіб їх переломите й закрийте свій гештальт
1
Я своє дитинство теж не дуже люблю згадувати. Кімната на двох з братом, навіть стіл письмовий на двох. Спала на розкладному кріслі і мама заставляла його кожен ранок складати, а вечір розкладати. Не було свого кутка. Завжди сама, не вистачало уваги. В підлітковому віці старалась менше бути вдома і гуляти подалі від дому. Зараз вже давно переїхала, коли приїзджаю, немає навіть відчуття, що це мій дім.
АЛЕ…
З віком я змінила своє відношення до цього всього:
1. Зараз я маю свій дім, який люблю, і родину, яку люблю і яка любить мене. Що потрібно було, тоді це все пережити, щоб отримати, те що я маю зараз.
2. Батьків не звинувачую, а просто кажу собі, що мені хотілося б, щоб тоді вони відносились до мене по іншому.
3. Також розумію, що тоді були такі часи і батьки робили все інтуїтивно, головне щоб їсти було що. У них теж не було у кого спитати поради і з кого брати приклад.
4 І все ж, я їм вдячна просто за все, що вони для мене зробили.
І моя думка, якщо жити минулим і образою на батьків, то це «лєлєять» свою дитинку в середині себе, це зупиняє життєвий процес. А я вже доросла людина і вже питаю не з батьків, а з себе. А що я зробила, щоб моє життя стало кращим, чи що я можу зробити.
Тобто я просто дякую Всесвіту за те що я маю на сьогодні.
АЛЕ…
З віком я змінила своє відношення до цього всього:
1. Зараз я маю свій дім, який люблю, і родину, яку люблю і яка любить мене. Що потрібно було, тоді це все пережити, щоб отримати, те що я маю зараз.
2. Батьків не звинувачую, а просто кажу собі, що мені хотілося б, щоб тоді вони відносились до мене по іншому.
3. Також розумію, що тоді були такі часи і батьки робили все інтуїтивно, головне щоб їсти було що. У них теж не було у кого спитати поради і з кого брати приклад.
4 І все ж, я їм вдячна просто за все, що вони для мене зробили.
І моя думка, якщо жити минулим і образою на батьків, то це «лєлєять» свою дитинку в середині себе, це зупиняє життєвий процес. А я вже доросла людина і вже питаю не з батьків, а з себе. А що я зробила, щоб моє життя стало кращим, чи що я можу зробити.
Тобто я просто дякую Всесвіту за те що я маю на сьогодні.
1
У меня была своя комната, единственный ребенок в семье. Но кое-что похоже с вашей ситуацией, автор. Семья приличная и интеллигентная, не особо богатая, Кстати, задумываться начала об этом буквально недавно. Всю жизнь я слышала от мамы одни и те же слова: « ты психованная, ты монстр, ты меня с отцом загнобила, вытрепала все нервы и т.Д.» даже не скажу, что это чисто утрировано, т.к. все это проскакивало в разных интерпретациях и прочно замело в моей психике. Характер у меня конечно психованный, в том числе и мамина наследственность)) все это сводилось к каким-то бытовым скандалам. НО, в итоге: в юности никогда не пила, не курила и не гуляла, домой всегда в 21:00, абортов не делала, 2 красных диплома, престижная работа, муж и дочь. Внимание вопрос: что же тогда со мной не так??? Или не со мной?
4
Можливо просто не дуже зручна? Не завжди виконували все, що говорили
Знаєте, я колись читала тут тему про побої в дитинстві. То більшість, хто писав , що в дитинстві батьки дуже били, мали інтелігентних батьків. На показ ідеальні сім´ї, за дверима монстри.
Мене мама так побила була за те, що поїхали вдень кататися на велосипедах. Я з подругою та її братом. Так я не мала велосипеда і не вміла їздити - мене віз її брат. Я потім декілька тижнів влітку в штанах ходила. Бо синці по ногам та сідницям були. І , знаєте що, вона вважає цю історію забавною. Ту, яку можна розглядати за столом з гостями.
Тут мене звинувачують в тому, що я обнагліла бо кімнати відітє лі не було. Просто тема саме про кімнати. Проблема в відносинах набагато більша.
Мене весь час називала гулящою, а мій перший секс був саме з моїм чоловіком. Вже як не в 22 так в 23 роки. Я не пам´ятаю коли ми з ним почали зустрічатися. Я правда розлучена, але також і кар´єра була, зараз бізнес. І дійсно питання, а що ж не так зі мною?
Знаєте, я колись читала тут тему про побої в дитинстві. То більшість, хто писав , що в дитинстві батьки дуже били, мали інтелігентних батьків. На показ ідеальні сім´ї, за дверима монстри.
Мене мама так побила була за те, що поїхали вдень кататися на велосипедах. Я з подругою та її братом. Так я не мала велосипеда і не вміла їздити - мене віз її брат. Я потім декілька тижнів влітку в штанах ходила. Бо синці по ногам та сідницям були. І , знаєте що, вона вважає цю історію забавною. Ту, яку можна розглядати за столом з гостями.
Тут мене звинувачують в тому, що я обнагліла бо кімнати відітє лі не було. Просто тема саме про кімнати. Проблема в відносинах набагато більша.
Мене весь час називала гулящою, а мій перший секс був саме з моїм чоловіком. Вже як не в 22 так в 23 роки. Я не пам´ятаю коли ми з ним почали зустрічатися. Я правда розлучена, але також і кар´єра була, зараз бізнес. І дійсно питання, а що ж не так зі мною?
5
Бо мама була стані афекту і , більше за все, без підтримки. А ялинка як символ сім´ї, яка виявилася не зовсім сім´єю
1
К сожалению, у тех, у кого нормальные родители, не понять. Что проблема не в комнате или о том, что чупа-чупс не купили. А том, что многие родители не любят своих детей, и что в таких семьях процветает вовсю сексуальное, психологическое и физическое насилие. И всё им сходит с рук, потому что у нас ювеналка одно название. Боялись бы, не творили бы эту дичь.
3
Еее, нє, вона була доросла людина. Це не виправдання. Якщо чоловік для тебе все, а на дитину плювати - то ти трохи ку-ку. Хочеш щось спалити, роби це без дитини.
У мене мати така ж істеричка. Але хоч не палила. Я що тоді її не розуміла, що зараз, коли сама мама.
У мене мати така ж істеричка. Але хоч не палила. Я що тоді її не розуміла, що зараз, коли сама мама.
1
Ну так вона в той момент і була куку.
Не виправдовую. Діти не повинні того бачити.
Але, по ходу вона була дорослою тільки зовні. А в середині не зрілою особистістю з купою проблем
Не виправдовую. Діти не повинні того бачити.
Але, по ходу вона була дорослою тільки зовні. А в середині не зрілою особистістю з купою проблем
3
Тогда в 5 лет мне было особенно это не понятно. Теперь понимаю, что так она пыталась выразить свое негодование.
Вы знаете, я недавно выговорилась мужу об этом, он так и сказал, что это потому что не прогибалась… характер у меня тоже не слабый)) слава богу не били, я не позволяла. вот поэтому всю жизнь и противостояние с ней, полное несовпадение характеров. А по поводу комнат, так да, зачем лишний раз разбираться, в чем причина…
Да, ход мыслей верный. Но нельзя не отметить, что мать была чистым проявлением эгоизма, рядом ребенок и нужно было понимать , что стоит найти менее радикальный способ для эмоций
1
Це так. Я іноді теж істеричка. Можу швиряти речі. Але при дітях стримуюся. Якщо відчуваю, що не можу, заходжу в іншу кімнату, закриваючи і без звуку кричу, б´ю подушку. Це не нормально також. Але хоча б діти не бачать
У вас просто противний характер, тому вам все не так і всі родичі не такі. І проблем в житті немає, тому і придумали собі ’печальку з дитинства ’
Автор, обнимаю вас. Все это очень трудно. Вы, как и я, хотите, чтобы родители признали и оняли, что вам было плохо и что вы не хотите ссор, а хотите признания этого факта и уважения ваших эмоций.
Моя мама вот уже 20 лет отказывается признать тот факт, что мой папа-алкоголик, с которым она так и не решилась развестись, так искалечил мою нервную систему и моего брата, что мы будучи взрослыми все гребем-гребем эти последствия и никак не выгребем.
Живите свою жизнь, старайтесь быть счастливой без оглядки на кого-то, не рвите душу. Ваше и мое детство, увы, уже не изменить, но хорошая новость в том, что мы взрослые и теперь абсолютно все зависит только от нас и наших желаний и решений - выбор партнера, места для жизни, работы, быть счастливыми или нет, как любить своих детей и т.д.
Моя мама вот уже 20 лет отказывается признать тот факт, что мой папа-алкоголик, с которым она так и не решилась развестись, так искалечил мою нервную систему и моего брата, что мы будучи взрослыми все гребем-гребем эти последствия и никак не выгребем.
Живите свою жизнь, старайтесь быть счастливой без оглядки на кого-то, не рвите душу. Ваше и мое детство, увы, уже не изменить, но хорошая новость в том, что мы взрослые и теперь абсолютно все зависит только от нас и наших желаний и решений - выбор партнера, места для жизни, работы, быть счастливыми или нет, как любить своих детей и т.д.
2
а розкажыть як часто ходите? чи ви онлайн? скільки коштує? як давно? може й скажіть як шукали і хто саме ваш психотерапевт?
а можете объяснить эту фразу ’Это знания психологии не как способа зарабатывания денег, а как инструмента влияния.’?
Дякую. Обіймаю вас
Все вірно. Я навіть не пробачення від них хотіла. Аби просто визнали той факт, що так, ми багато болю причинили. А тепер в дорослому житті потрібно робити все, щоб бути просто вдячними їм.
Зате ми вже не залежимо від них, і з нашими дітьми ми маємо можливість не наробити тих помилок
Все вірно. Я навіть не пробачення від них хотіла. Аби просто визнали той факт, що так, ми багато болю причинили. А тепер в дорослому житті потрібно робити все, щоб бути просто вдячними їм.
Зате ми вже не залежимо від них, і з нашими дітьми ми маємо можливість не наробити тих помилок
теперь еще больше не поняла причем тут нлп к фразе ’Это знания психологии не как способа зарабатывания денег, а как инструмента влияния.’’?
автор же не на нлп ходит
автор же не на нлп ходит
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу