ВернитеВалеру• 29 января 2023
А у вас була своя кімната в дитинстві?
Я не вважала моє дитинство найкращим , але деякі моменти просто заховала куди подалі. І переконала, що в мене було норм дитинство.
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
А тут почала працювати з психотерапевтом і.... Ні, вона не налаштовує проти батьків. Навпаки, йдемо до того, щоб я дійсно їх прийняла, пробачила і налагодила стосунки.
В мене не те, що не було кімнати. В мене не було мого місця. Я коли це зрозуміла, моя внутрішня дитина волала від нерозуміння: а навіщо взагалі було мене народжувати? Ні, в мене батьки не маргінали якісь. Це начитані, освідченні люди. В селі майже інтелігенція. Папі навіть пропонували посаду голови сільради.
Жили в будинку з дідусем, бабусею і прабабусею. Я постійно спала то з бабусею, то з дідусем. Потім в залі. Але потрібно було встигнути постелити поки дідусь не прийшов дивитися телевізор. Бо потім до нього що говори, що ні- він мене ігнорував. В до народження молодшої сестри - не спускав мене з рук, розповідав мені казки. Потім мене неначе не стало. Коли приїжджали гості ( тітки, двоюрідні брати і сестра) то мені ще доводилося шукати де лягти.
При цьому я вчилася на відмінно, закінчила школу з золотою медаллю. З хлопцями не гуляла. Хоча мамі постійно розповідали , що я заграю з старшими хлопцями. І вона сварила мене " гуляща". В дійсності я боялася вийти з класу, бо деякі старшокласники мене зажимали в куток. А я сама не могла відбитися і від вчителів допомоги не було. Ну хіба розповісти мамі яка я ....гуляща.
Я довго це все ховала в собі. Робила вигляд, що нормальні відносини з батьками, що я доросла , самодостатня жінка. А по факту піймала себе на тому, що в середині я десь застрягла в тому часі і верещу від образи і нерозуміння. Декілька разів пробувала пройти практики зцілення внутрішньої дитини. А я не можу зайти в дім. Або заходжу , а там пусто. Просто все чорне.
Навіщо я це все пишу? Не знаю. Так хочеться комусь сказати. Батькам немає сенсу. Намагалася декілька разів поговорити. " Невдячна, гуляща, погана донька". Але при цьому " чому ж ти так далеко від нас заїхала і ми ж тебе вже півтора року не бачили". Бо мені не так боляче тільки по телефону і на другому континенті від вас
показать весь текст
13
361
0
Я текст прочитала повністю. Я не сказала, що це не проблема. Я сказала про те, що проблеми йдуть не тільки від цього.
вы реально страдаете фигней.
Платить, чтобы взращивать в себе детские обиды и ненависть к родителям - это, конечно, высший уровень глупости, уж простите.
Смешно слушать: в мене не було кимнаты, так нашо вони мене народили.
Считаете, что зря народили? Ну так в ваших руках исправить эту их ошибку! Шо, не подходит такой вариант, жить хочется? Так теперь подумайте и поймете, зачем народили.
Платить, чтобы взращивать в себе детские обиды и ненависть к родителям - это, конечно, высший уровень глупости, уж простите.
Смешно слушать: в мене не було кимнаты, так нашо вони мене народили.
Считаете, что зря народили? Ну так в ваших руках исправить эту их ошибку! Шо, не подходит такой вариант, жить хочется? Так теперь подумайте и поймете, зачем народили.
3
Нет, у меня не было в детстве отдельной комнаты. Я жила в одной комнате с бабушкой. Меня это никак не напрягало. Когда бабушки не стало, мне её очень не хватало. С родителями тоже время от времени были ссоры. Но я не считаю их в чём то передо мной виноватыми . Я им благодарна за то , что вырастили. И я,честно говоря, не понимаю, какие могут быть психологические травмы от того, что в детстве ребёнок жил в комнате с кем - то. По - моему это просто такая мода. Родителей считать токсичными, условия жизни плохими и просто поддерживать бизнес психологов постоянными походами к ним и переливанием из пустого в порожнее.
2
Уменя была,но я в ней не хотела находиться одна!Моя подружка прожила с родителями и сестрой в 1 комнате до 23лет,вот это жесть,но это никак не повлияло на неё,зависит от человека,психики и т.д.
Не було. Плюс мати порпалась у моїх речах, так що і власного простору, навіть умовно, не було.
Я вас розумію. Я завжди думала, що в мене нормальна сім´я, хоч в неповна, бо батьки роз´їхались коли мені було 8. При цьому батько пив, а мати мене била, але я думала, що все не так страшно як здається. Психіка дивна штука .
Я вас розумію. Я завжди думала, що в мене нормальна сім´я, хоч в неповна, бо батьки роз´їхались коли мені було 8. При цьому батько пив, а мати мене била, але я думала, що все не так страшно як здається. Психіка дивна штука .
3
все буде добре
Ответ дляЗаведУющая
У нас з сестрою були окремі кімнати. Але краще б не було!
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Мати жила з вітчимом, коли старша сестра вийшла заміж і пішла жити до чоловіка, це чмо прийшло до мене в кімнату вночі і вперся у ліжко, мені було 12 років. Я прокинулася і він втік, такі забіги були кілька разів, але я відразу прокидалася. Матері не казала, думала може кімнати переплутав зпросоння. Але одного разу я прокинулася вже тоді, коли він єлозив в мене між ногами своїм качаном, тварюка. Я здійняла гвалт, він вибіг і сховався у ванній. Мати прокинулася і до мене, я реву, розповідаю, а це чмо вийшло з ванної і каже що я брешу. Мати повірила вгадайте кому. З цього часу я стала ізгоєм, мене навіть годували не щодня. Почала бігати до сестри поїсти, іноді ночувала. До речі їй відразу розповіла, вона була наче обурена, але нічого не робила, матері нічого не казала. Вже коли я виросла і поїхала з дому, сестра розказала, що вийшла заміж за першого хто запропонував саме через вітчима. Він ходив до її кімнати часто, вона інколи замикалася у ванній і сиділа там до ранку. Я їй звісно співчуваю, але зла на неї нереально! Терпіла, нікому нічого не казала. Я розумію, що матері було зручніше закривати очі, але це неприйнятно! Вітчим думав, що і зі мною таке проканає, але не на ту напав! Я дралася як звір, регалася з ним, одного разу думала що вб´ю, наволоч. Сестрі не можу пробачити, вона знала і кинула мене напризволяще, коли сама вже стала дорослою. Вона терпіла по життю, той перший чоловік її гамселив, я приходила гамселити його, коли дізнавалася, він збіг. Сестра мене звинуватила, що я зруйнувала її сім´ю. Мені пофіг, головне що жива залишилася.
Кошмар який, дуже вам співчуваю. Не розумію таких жінок взагалі. Їм ок-норм. жити з таким чоловіком?
3
но в детстве же вы не думали так, правда?
У меня была своя комната, лет с 10. Я помню, что не хотела ее себе, хотела с родителями в одной комнате. Потом привыкла.
Подружка жила с родителями в однушке, у нее и были, и есть прекрасные отношения с родителями.
Детям нужно совсем другое, если есть любовь в семье, то вообще неважно, сколько тех комнат и у кого они.
У меня была своя комната, лет с 10. Я помню, что не хотела ее себе, хотела с родителями в одной комнате. Потом привыкла.
Подружка жила с родителями в однушке, у нее и были, и есть прекрасные отношения с родителями.
Детям нужно совсем другое, если есть любовь в семье, то вообще неважно, сколько тех комнат и у кого они.
1
Ответ дляРа ру ра ру ра
Что,реально ?
вы знаете, сама была в шоке. И еще большая часть предохраняется методом прерывания.
Так вона ж не вірила, що він такий, то я погана була. Навіть з чоловіком моїм перед весіллям зустрічалася, щоб попередити яка я насправді.
Автор, у вас плохой психолог и занимаетесь вы ровно обратным.
Вы накачали себя заново воспоминаниями о якобы несчастливом детстве и жуете жуете а глотнуть не хотите. Это все вас разрушает, а психолог вместо того, чтобы показать как пережить это и закрыть дверь навсегда, психолог вас бедненькую жалеет за ваши же деньги.
У меня не было тоже своей комнаты, мама моя все детство была не рядом , она пыталась заработать деньги в то непростое время. И я это понимаю, мой внутренний ребенок это понимает.
Поэтому поймите, идеальных родителей нет, не в комнате дело.
Соберите себя и просто простите родителей. Без обмусоливания-это путь вникуда. А психолога поменяйте, с этим толка не будет, вы еще и ненавидеть родителей начнете с ее подачей
Вы накачали себя заново воспоминаниями о якобы несчастливом детстве и жуете жуете а глотнуть не хотите. Это все вас разрушает, а психолог вместо того, чтобы показать как пережить это и закрыть дверь навсегда, психолог вас бедненькую жалеет за ваши же деньги.
У меня не было тоже своей комнаты, мама моя все детство была не рядом , она пыталась заработать деньги в то непростое время. И я это понимаю, мой внутренний ребенок это понимает.
Поэтому поймите, идеальных родителей нет, не в комнате дело.
Соберите себя и просто простите родителей. Без обмусоливания-это путь вникуда. А психолога поменяйте, с этим толка не будет, вы еще и ненавидеть родителей начнете с ее подачей
6
Ні, такі мами знають про це, на жаль. Просто їм той чоловік дорожчий за рідну дитину.
Який капець, це я про зустріч з вашим чоловіком. Вона вас просто ненавидить( Дуже вам співчуваю.
Який капець, це я про зустріч з вашим чоловіком. Вона вас просто ненавидить( Дуже вам співчуваю.
2
Ні, до 14 років. Жила в кімнаті з молодшим братом. Все ок. Навіть був період коли ми жили в 2к квартирі. І нас з братом дісталася малюсінька кімнатка.
Потім переїхали в окремий будинок, вже була кімната окрема, але чомусь сильно сварилися і прям билися з братом. Аж допоки не розїхалися в різні кінці країни
Потім переїхали в окремий будинок, вже була кімната окрема, але чомусь сильно сварилися і прям билися з братом. Аж допоки не розїхалися в різні кінці країни
1
Ответ длямимАпроходила
Автор, а Ви впевнені, що от прям проблема саме у відсутності своєї кімнати? В мене теж не було своєї кімнати і якось мені це взагалі не завадило стати цілком самодостатньою людиною, реалізуватися у різних сферах життя 
Я до психологів ставлюсь цілком адекватно, аби був норм психолог. Бо маю подругу, яка викинула купу грошей за півтора роки терапії. Толку немає жодного, вона це сама визнала і кинула ту справу.
Я до психологів ставлюсь цілком адекватно, аби був норм психолог. Бо маю подругу, яка викинула купу грошей за півтора роки терапії. Толку немає жодного, вона це сама визнала і кинула ту справу.
Підтримую
В дитинстві була подружка у мене, одна єдина в сімї, там не тільки кімната була а було все шо хоч. На неї ніхто не звертав увагу, тато весь час в розїздах, мама з коханцями чи подружками. Після школи, памятаю, завжди до нас напрошувалася, обідали разом.
Якось, вона заснула в нас на дивані, і ввечері пр неї зайшов якийсь чоловік- сказав шо він шофер.. так дивно мені тоді було.
Зараз живе одна, шкода її дуже, але кажуть жіночий алкоголізм не лікується
В дитинстві була подружка у мене, одна єдина в сімї, там не тільки кімната була а було все шо хоч. На неї ніхто не звертав увагу, тато весь час в розїздах, мама з коханцями чи подружками. Після школи, памятаю, завжди до нас напрошувалася, обідали разом.
Якось, вона заснула в нас на дивані, і ввечері пр неї зайшов якийсь чоловік- сказав шо він шофер.. так дивно мені тоді було.
Зараз живе одна, шкода її дуже, але кажуть жіночий алкоголізм не лікується
3
Я зараз з психотерапевтом вже працюю. В фб після розлучення коли шукала( тоді так і не наважилася підти) з багатьма зафрендилася. Дивилася що вони пишуть. Обрала саму близьку до мене.
В мене якось сукупність взагалі інших проблем це все спровокувала. Перша психолог( на каналі безплатної допомоги українцям знайшла) то доковиряла.
В тому то й річ , що їх важко вдруге сховати. І ще й витягує одне за одним спогади.
В мене якось сукупність взагалі інших проблем це все спровокувала. Перша психолог( на каналі безплатної допомоги українцям знайшла) то доковиряла.
В тому то й річ , що їх важко вдруге сховати. І ще й витягує одне за одним спогади.
Жила з мамою в однокімнатній квартирі, довго спала з мамою бо треба було розкладати диван і тоді в кімнаті не було як пройти. Не у всіх є можлівість жити в хоромах.
Моїй старшій вже 8, вона спала б зі мною, а в окремій кімнаті узагалі страшно.
Моїй старшій вже 8, вона спала б зі мною, а в окремій кімнаті узагалі страшно.
Більшість відповідей показує що читати люди не вміють. Зате люблять дуже здаватися розумними і повчати))
Я мечтала в детстве. Чтобы была кровать,стол и тумбочка с книгами))) мечтала о библиотеке)))
Отношения были хорошие с родителями. Но все равно хотелось свою комнату, туда повесить плакать и все такое)
Отношения были хорошие с родителями. Но все равно хотелось свою комнату, туда повесить плакать и все такое)
1
но я знала,что могу забеременеть) просто были готовы к этому
вы реально хотели именно свою тумбочку с книгами? У меня была своя комната, но на полках у стола были только учебники и тетради. У родителей была большая библиотека, все книги были общие, я брала что хотела и мне не хотелось куда-то отделить их отдельно.
Я не в качестве упрека, просто даже интересно.
Я не в качестве упрека, просто даже интересно.
1
У меня не было,у моих детей одна на двоих,потом три года у каждого своя,и теперь они снова в одной комнате
Да,серьезно. Потому что своих личных книг было мало. Их негде было хранить. И брала в библиотеке или папа у кого-то брал на время. И я мечтала о простой деревянной полке со стеклом,где будет много моих книг
2
Одним из потрясений, которое надолго врезалось в мою память было то, что мать сожгла елку. Отец вышел за хлебом 30 , но не вернулся ни сегодня, ни завтра ,ни 1 января. Из-за этого она просто вытащила елку с игркшками во двор и подожгла. Я помню , как я рыдала, просила не делать этого, но она уже была в истерике и остановить ее было нельзя. Эта история повторялась еще пару раз с вещами, их тоже жгла от отчаянья, но эффект от елки был ужасный.
3
Автор, не потрібно ходити до психолога, щоб зрозуміти два простих факта:
1. Піклувались, як могли, ростили , як вміли. Так, як були прийнято в ті часи.
2. Ви можете скільки завгодно теоритизувати - чому батьки так не зробили, того чи іншого не купили, не побудували.... Тут все просто: вони - не ви. Не судіть своїми сучасними мізками з вашим досвідом. Якби ви були ними в тих же обставинах - ви би поступили як вони. Не могли, боялись, не наважилися, бачили приховані непереборні обставини, яких ви зараз не в змозі зрозуміти...
Ми от теж не розуміємо, чому ви не втілюєте ваші мрії в Америці. Мабуть, є причини? У більшості не буде навіть можливості доїхати туди. А ви вже там. Так і батьки. Не зробили - значить, не могли.
Як ваш психолог бачить кінцевий результат? Навіщо витягує вам все більше того, що неможливо зрозуміти і важко прийняти? Пам´ять недарма сховала непотрібні спогади. Чому б вам не почати жити теперішнім?
1. Піклувались, як могли, ростили , як вміли. Так, як були прийнято в ті часи.
2. Ви можете скільки завгодно теоритизувати - чому батьки так не зробили, того чи іншого не купили, не побудували.... Тут все просто: вони - не ви. Не судіть своїми сучасними мізками з вашим досвідом. Якби ви були ними в тих же обставинах - ви би поступили як вони. Не могли, боялись, не наважилися, бачили приховані непереборні обставини, яких ви зараз не в змозі зрозуміти...
Ми от теж не розуміємо, чому ви не втілюєте ваші мрії в Америці. Мабуть, є причини? У більшості не буде навіть можливості доїхати туди. А ви вже там. Так і батьки. Не зробили - значить, не могли.
Як ваш психолог бачить кінцевий результат? Навіщо витягує вам все більше того, що неможливо зрозуміти і важко прийняти? Пам´ять недарма сховала непотрібні спогади. Чому б вам не почати жити теперішнім?
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу