Пушка заряжённая• 02 февраля 2023
Откуда идёт психологии «бережливости» новых вещей? Как избавиться ?
Вот я просто невероятно люблю покупать новые вещи, косметику и так далее, и с такой же силой я жалею для себя это использовать. Я кладу эти вещи в шкаф и любуюсь ими, зная что надену, но не сейчас, потому что ещё не пришёл их час, нет случая которого они заслужили. Также с новой косметикой, покупаю что-то новое даже не из дорогих брендов, а Kiko, Borjouis, Loreal и жаль начинать использовать просто для ежедневного макияжа, как-будто эта косметика не заслуживает расходоваться просто так. Не для кого будто наряжаться и краситься, никто не оценит, а мои вещички и косметика уже «испортятся» . Я сама понимаю, что это звучит бредово, но по другому не могу.
показать весь текст
2
49
0
Це не бережливість, це психологія відкладеного життя. Взагалі серйозна штука, порадами в інтернеті не обійтися, якщо вже ви і самі побачили, а не можете позбутися. В загальному це підсвідоме відчуття, що ти всього цього не заслуговуєш, зазвичай страждають люди, яких не любили батьки безумовною любов´ю. Автор, бажаю вам цього позбутися.
3
Я с вами полностью согласна!. Но люди чаще всего пишут затяганные штампы тут, так пытаясь показать какие они умные и правильные. Меня особенно умиляет, то что год не носишь на мусорку! Если теплая зима была и угги с длинным пуховик были без надобности, все, на мусор? Если в отпуск прошлым летом не ездила, все пляжное, все, на мусорку? Ну год же не носилось.
4
Я жила пів року в іншій країні з дівчиною, у неї взагалі купа патологій, так вона накупала паприку, цибулю, моркву, виноград, воно починало підгнивати, вона його обрізала і продовжувала зберігати, поки не купляла наступну купу паприки, цибулі, винограду, і лише потім вона починала їсти оте перше гнилля, поки вона його доїдала, наступна партія починала підгнивати і т.д. В результаті вона постійно купляла свіже, але їла лише гнилля.
Але у неї реально з головою негаразди, то не єдиний прикол.
Але у неї реально з головою негаразди, то не єдиний прикол.
1
Одне діло, коли у тебе є одна вечірня сукня, одна сорочка і штани, одні туфлі на вихід. Тримати такі речі для виходу нормально.
А мати дві пари взаємозамінних кросівок і доношувати старі, бо нові шкода вдіти, то вже не ок.
А мати дві пари взаємозамінних кросівок і доношувати старі, бо нові шкода вдіти, то вже не ок.
3
Люблю все новое и ношу сейчас новое. Всю одежду таскаю по несколько стирок и выбрасываю.
Поэтому.... поэтому не покупаю дорогие вещи. Кроме сумок, разве что. Потому что знаю, что не смогу заставить себя надевать то платье через год, которое стиранным висело. Аж воротит. И старую куртку не надену.
Если же просто лежит вещь несколько сезонов неношенная - скорее всего, в итоге надену.
Поэтому.... поэтому не покупаю дорогие вещи. Кроме сумок, разве что. Потому что знаю, что не смогу заставить себя надевать то платье через год, которое стиранным висело. Аж воротит. И старую куртку не надену.
Если же просто лежит вещь несколько сезонов неношенная - скорее всего, в итоге надену.
Да что вы буквально так воспринимаете? Речь идёт о вещах, которые скорее всего никогда не оденешь - устаревшее, или не нравится, но пусть подлежит, вдруг, пригодится. И так оно лежит годами, выбросить жалко, а не носишь.
Да,так и есть. У меня все как у автора. Это из детства. Родители так приучили. Не радоваться,не пользоватьсяновыми вещами,для себя жалеть. Так и живу. Мама до сих пор эту тактику ’ давит’ в отношении моего ребёнка, но тут я непреклонна.
Вы живете на дофамине, зависимость от состояния предвкушения. Чтобы исцелиться, надо осознать причину. Купите билеты за полгода вперед, и кайфуйте. Таких зависимых ооочеень много, просто они этого не осознают.
Автор інше описує.
Це зовсім не розподіл речей на буденні і вихід. Це синдром відкладеного життя. І І в більш запущеному випадку виглядає так. Моя мама жаліє ’нову’ куртку на роботу вдягати, а цій ’новій’ куртці вже років 5. І далі носить таку, що тільки собаку вигулювати, а собаки чи дачі теж нема.
А в мене дійшло до того, що якщо не куплю 2 однакові футболки, то не почну носити. І нові футболки можуть 3 роки з біркою лежати, звичайні, дешеві з розпродажу.
Це зовсім не розподіл речей на буденні і вихід. Це синдром відкладеного життя. І І в більш запущеному випадку виглядає так. Моя мама жаліє ’нову’ куртку на роботу вдягати, а цій ’новій’ куртці вже років 5. І далі носить таку, що тільки собаку вигулювати, а собаки чи дачі теж нема.
А в мене дійшло до того, що якщо не куплю 2 однакові футболки, то не почну носити. І нові футболки можуть 3 роки з біркою лежати, звичайні, дешеві з розпродажу.
2
А можу в обновці прямо із магазину вийти. Вчора замовила пілінг і нічну маску, ледве дотерпіла, щоб вдень не намазюкатись. Але речей з бірками також вистачає, але то через розпродажі🤣
У мене інший бздик: постійно вишукую, щоб його викинути( це з дитинства, до речі), радію , коли щось закінчується-бо можна інше купити, або баночку викинути😅
У мене інший бздик: постійно вишукую, щоб його викинути( це з дитинства, до речі), радію , коли щось закінчується-бо можна інше купити, або баночку викинути😅
1
та тоже жалко, потому что не получается весь образ купить одновременно, хочется все новое надеть и пойти, а так пока одно носишь оно уже не выглядит новым, и не нравится
Это уже от собаки зависит, что с той курткой и ботинками будет .
У моей, поводок три, или четыре метра. Была куртка с мехом на рукавах, поводок все обсмыкал.
У моей, поводок три, или четыре метра. Была куртка с мехом на рукавах, поводок все обсмыкал.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу