Есть тут те, кто в начале войны бросил на вокзале домашнее животное?

Кошка убежала когда бомбили,мы уехали,я знала она никуда не денется будет ждать.Случайно увидела свою кошку на Фейсбуке, её забрали псевдоволонтеры, вывезли в Польшу...много животных,хозяева ищут ,а те позабирали,и ордена себе навешали

2 марта поехала к знакомым в Тернополь. Пробыла там полтора месяца.
Своего кота естественно забрала с собой.

Я не могла б судити . Мене в перші години війни чоловік відвіз, як ми тоді думали, в безпечне місце з думкою що вернеться сам додому. Далі ситуація ставала серйознішою, і додому вже було їхати небезпечно. Я тут плачу як там котик, діти плачуть як там котик. І чоловік вирішує їхати за котом. Поїхав, забрав кота, вимкнув все в квартирі а на зворотній дорозі попав в котел з обстрілами.
Вибачте, але я себе тоді корила - невже життя кота вартує життя чоловіка. Чоловік вирвався з під обстрілів назад до нашої квартири, а багато машин з того котла зрівняли з землею.

Я из окупации,через 16 блокпостов орков везла и детей и кошку свою ,не могла оставить на родителей. Ехала в никуда, не знала где будем жить и как. Кошка с нами. Я представить не могу ,чтоб я ее бросила. Единственное что оставила двух попугаев папе своему ,с ними все хорошо. Подруга выезжала с Херсона через Васильевку стояла 5 суток в поле!!!с 2 мя детьми и собакой и кошкой. 5 суток !! Они в поле все дела делали . сейчас все рядом и счастливы.

Знакомые из Мариуполя и в оккупации своих котов и собак не бросили и прокормили, и вывезли потом через все блокпосты на Украину.
Другие знакомые в Европу выехали с животными, и жилье там нашли.
Мы остались в Ха, даже не пробовали выезжать, т.к. 5 котов, мы бы не протолкнулись даже на вокзале, а машины нет. Но и мысли не было бросить. Это же члены семьи.

Почему вы сразу не взяли животное? Как можно было думать, что скоро вернетесь?

Ми загубили кота при евакуації. Дуже від того болить. Шукали по всій Україні, та марно.
Взяли з приюту самого страшного кошеня. В пам´ять про нашого кота

у меня женщина живет пенсионерка из Харькова. С под Салтовки выбиралась пешком в метро с двумя котами, без переносок, просто в торбы их позасовывала. У женщины спина больная, но тащила.
Она для меня герой.

Меня удивляли и поражали такие. И не надо оправдывать такие действия войной и что первым делом себя и детей надо спасать. В первые дни войны, когда мы все еще не понимали что нас ждет даже в моем относительно тихом городе, первое что я сделала собрала тревожную корзину для своей кошки . Никогда б ее не бросила. Шмотки б не взяла , а кошку тащила бы

Я не могла б судити . Мене в перші години війни чоловік відвіз, як ми тоді думали, в безпечне місце з думкою що вернеться сам додому. Далі ситуація ставала серйознішою, і додому вже було їхати небезпечно. Я тут плачу як там котик, діти плачуть як там котик. І чоловік вирішує їхати за котом. Поїхав, забрав кота, вимкнув все в квартирі а на зворотній дорозі попав в котел з обстрілами.
Вибачте, але я себе тоді корила - невже життя кота вартує життя чоловіка. Чоловік вирвався з під обстрілів назад до нашої квартири, а багато машин з того котла зрівняли з землею.

Я з Києва поїхала 8-го березня - боялась, що мене на вокзалі виштовхнуть, бо я з собакою. Увага: я не бачила ЖОДНОГО кинутого цуца або кота.

Было и такое, вообще жесть((
Те на вокзалах со страху бросили, ибо не могли протолкнуться на посадку с переноской
Бросали и переноски и чемоданы с вещами

Я таких знайомих, що залишали немаю але багато кинутих тваринок було в нас на вокзалі у Львові, налякані, зраджені і самотні… Їх прилаштовувати волонтери, годували і лікували за це їм велика подяка
Але ця тема дуже суперечлива і на мою думку ніхто немає права засуджувати інших за такі вчинки в часі війни і невизначеності, люди рятувались як могли,бо в них не було іншого вибору

Ого. Оце герої. Не знала, що вони можуть плавати. Наш коли випадково в вану впав, вискочив через секунду

Дівчата ловіть позитивну історію. Рік тому у евакуаційному потязі ми знайшли британського кота. Люди загубили, бо натовп розламав переноску. Вони шукали його 18 годин, поки поїзд їхав з нашого міста до Львову, а він сидів під лавкою весь цей час, в плацкартному відсіку було 22 людини замість 6+цигани на підлозі. Всі вийшли, а я з дітьми залишилась з чужим котиком. Ми не роздумуючи узяли його з собою, без переноски, у дочки алергія, ідучи в Нідерланди до незнайомої людини. Виставила пост у ФБ, ходила по вокзалу, кричала, чий кіт, але бачила тільки перелякані очі людей у натовпі.
Ми доїхали до кордону і йшли на перетин, як раптом люди почали кричати, дивлячись на нас, це були хазяїва кота. Хлопчик тягнув до нього руки, плакав, віддала йому, він просто ридав, видно, що дитина була дуже засмучена втратою котика. Ми там усі ридали. Попросила зробити фото. Це фото облетіло дуже багато пабліків, зібрало більше 10000 лайків, море коментів.

Дівчата ловіть позитивну історію. Рік тому у евакуаційному потязі ми знайшли британського кота. Люди загубили, бо натовп розламав переноску. Вони шукали його 18 годин, поки поїзд їхав з нашого міста до Львову, а він сидів під лавкою весь цей час, в плацкартному відсіку було 22 людини замість 6+цигани на підлозі. Всі вийшли, а я з дітьми залишилась з чужим котиком. Ми не роздумуючи узяли його з собою, без переноски, у дочки алергія, ідучи в Нідерланди до незнайомої людини. Виставила пост у ФБ, ходила по вокзалу, кричала, чий кіт, але бачила тільки перелякані очі людей у натовпі.
Ми доїхали до кордону і йшли на перетин, як раптом люди почали кричати, дивлячись на нас, це були хазяїва кота. Хлопчик тягнув до нього руки, плакав, віддала йому, він просто ридав, видно, що дитина була дуже засмучена втратою котика. Ми там усі ридали. Попросила зробити фото. Це фото облетіло дуже багато пабліків, зібрало більше 10000 лайків, море коментів.

Кошка убежала когда бомбили,мы уехали,я знала она никуда не денется будет ждать.Случайно увидела свою кошку на Фейсбуке, её забрали псевдоволонтеры, вывезли в Польшу...много животных,хозяева ищут ,а те позабирали,и ордена себе навешали

Думаю, что волонтеры занимались такими животными. Но мне повезло, я такого не видела, хотя и жили по вокзалам 4 дня.
Нам волонтеры во Львове даже корм для кота предлагали

Львівським волонтерам низький уклін! Вони були неймовірні❤

Один з найбільш для мене сумних вечорів був, ще початок війни, ми спали в коридорі, бо тоді тиждень о 5 ранку прилітала стабільно ракета в Києві, тож ми ночували в коридорі...лягли там, я вмикаю телефон і бачу ті картинки....котика, якого сім´я киян залишила в квартирі і він згодом через брак їжі та води помер, згорнувшись клубочком у дитячому ліжечку!! Там його і знайшли волонтери...Боже, я ревіла, як белуга, що воно маленьке собі думало, що вже кінець і залізло в те ліжечко(( досі сльози, як думаю....і хоч я намагаюсь не засуджувати нікого, бо я розумію, як з області люди тікали, всі в різні сторони, скільки тварин просто загубилися...але Києв, щоб так тікати, і залишити на місяць-два тварину закритою вдомі..ну це блін без слів.... Потім я бачила, як в моєму районі, ми як раз гуляли з собакою, собачка бігла за машиною, я спочатку не зрозуміла, чого вона біжать, та потім, як вона вибігла прямо на дорогу і по проспекту бігла, намагаючись здогнати ту машину, стало зрозуміло, що її викинули і поїхали....я намагалася її знайти потім, бо вона чкурнула до будинків, як машина та зникла з поля зору, та не знайшла(( Багато людей тоді це бачили.... і ми розговорилися з жінкою, яка годує котиків, вона тоді розповідала, скільки породистих на вулиці викинуті були - це була весна як раз, коли місто була напів пусте. А ще пізніше, ми йшли с собакою на набережну, і я побачила біля машин породисту сіамську кішку, то за них платят купу грошей, а то викинули і нікому не потрібна була...теж не вдалося зловити її та відшукати, побачила собаку і втекла(( От так дивилася як, як було пофіг породистий ти чи ні, а як люди полишали, то нікому ні до кого не було діла, і не школа була їм. Але Боже, скільки волонтерів, скільки людей брали до себе, хай в них все добре буде, золоті люди. Але сумно звісно це все(

Мене такі коментарі в шок вводять. Війна, діти гинуть від обстрілів, ракет, просто переляку! Без коментарів....