Моим детям не повезло

У нас поменялось за полгода резко, я не люблю по магазинам ходить, он обожает.
Но у него начался переходной возраст, ещё одежду покупаем вас во взрослом отделе, рост у мальчика 169 и нога 43 размера.

Да у меня в детстве многого не было и хотелось дать детям больше. Не знаю вылезем мы из этого всего или нет....

А до 90х не лайно було? Просто цікаво....
Я 78 р.н. якщо що, часи вже ’розвинутого’ соціалізму, Голодоморів кацапи не влаштовували вже, лише Чорнобилем травонули. 30ті роки - 9-12 МІЛЬЙОНІВ (без західних областей), 40ві - сраний совок почав другу світову разом з німцями, 50-60 - рабство...як на мене найщасливіше ми жили з 2000по 22й за останні років 300.
Дивно що хтось ностальгує за чорнобилем, війною, голодоморами і рабством

У нас та же фигня. Но я себя утешаю тем, что ребёнка мы в первый же день из-под обстрелов вывезли. В подвале или в метро он неделями не жил, прилёты и ПВО на слух не различает. Живём в пригороде Киева максимально ’обычной’ жизнью. Школа онлайн, но есть спорт, компания новых друзей, время от времени ездим в гости к школьному другу в другой город. Сложно удержать его мотивацию учиться, но потихоньку и с ней, вроде бы, налаживается. А значит, хоть немного мы ему старт дадим - наличие знаний, умение учиться и адаптироваться тоже важно.

Это то, что я могу ему дать сейчас. И это не так уж и мало. Хотя хотелось бы больше, конечно. Но я надеюсь на лучшее.

Так мира нема 😢🥺

МОЛИМОСЬ. Все рано чи пізно має початок і кінець!

Или откладьівать бьіло нечего
У моей знакомой папа бьіл генерал, так у него 300 тьіс. рублей сгорело

Так!

ніщебродські комплекси штовхають. Причому ніщебродські в плані моралі

Найважче було наприкінці 80-х і початку 90-х тим, кому на той момент було 40-50 років і хто був простим службовцем чи робітником

Они живут на съеме потому что ищут работу в разных городах при надобности. Если это не милипиздрическая Швейцария или Люксембург, то не наездишься. И нет смысла покупать жилье. Моя знакомая с семьей жила во Франции, взяли кредит на квартиру. Квартиру они сдают но не покрывает аренда налоги. Доплачивают из своего кармана.

так отож... а діти - відзеркалення того, що культивується в сім’ї

Невже? Ніколи б не подумала, що тоді було гірше, ніж зараз у війну.

Я відповіла на комент, зверніть увагу на який саме

Да, из-за блекаута и отсутствия оптического кабеля в доме. Но все решаемо, пришлось снять квартиру для работы в доме с опт. кабелем, купить упс. И надеюсь, на этой неделе начнем. Ребенок тоже много школы пропустил, у нас онлайн, теперь нагоняет.

Сопли подтяните и дарите детям любовь и свое внимание.
Мы все приходим бедными и уходим. Вы знаете что в тех семьях, на чтт пошли, какая карма, взаимоотношения...

У моих были отдельные,уже год все в одной

Я вважаю, що такий досвід може стати корисним дітям. Приведу на власному прикладі. Я з небагатої сім’ї, жили, перебиваючись, в комуналці. З часом вдалось вигребти з того, вийшла заміж за хорошого чоловіка із забезпеченої сім’ї. Дитині купували дорогі речі, балували іграшками. Тоді прийшла війна, з прибутками- по-різному, велику частину віддали на армію, мені довелось поїхати з дитиною. І жити,а-ля в комуналці, сильно економлячи. Для мого чоловіка то реально шок, як ми в таких умовах, малий спочатку теж не розумів. Для мене ж це більше як пригода, я не бачу в тому катастрофи, дякувати їсти є що. І, бачу по дитині, почав мінятись: перестав вимагати Лего щотижня, став більш стриманий і сам рахує гроші, перепитує, чи можем ми зараз це купити. Попередньо,я з ним обговорила, що зараз у нас період економії, бо мусимо допомогти грішми і вигнати нечисть з нашої землі, а далі знов буде краще. Вчу сприймати все, як корисний досвід,щоб, в разі чого, він не випав в стан фрустрації. Бо життя таке непередбачуване. Рік тому я б не повірила, що знов буду дивитись на кожен цінник в продуктовому. Але і це мине. Головне, щоб всі живі,здорові, ситі та під мирним небом.

Коли вдома є любов і підтримка, нічого не страшно, особливо для дитини! Робіть психологічно здорову атмосферу своїм дітям у сім´ї і не смахуйте на ’не пощастило’. Ця здорова атмосфера дорожча за будь-які гроші!

Как же нет смысла? А собственники жилья в Европе - лендлорды из кармана своего доплачивают?
Смысл иметь собственность есть всегда. А когда не можешь себе позволить иметь высокое качество жизни, то и отговорки находятся про лучше арендовать квартиру, машину или пользоваться общественным транспортом.

Я из очень бедной семьи.
Но у меня отличные родители.
Для меня всегда было важно, что меня любят. О финансовой стороне не думала.

Когда сыну было 9 лет, у мужа стоял выбор - работа с огромной зарплатой (за год можно было купить трешку в Киеве не ограничивая себя в бытовых вопросах и еде) но почти всегда не дома - может ночь в месяц дома. Или обычный график, с выходными, но зарплата меньше чем была.
Сына тоже спросили. Сказал, что ему важен папа. Что если семья будет порознь - то и смысла в зарплате нет.
О выборе никто не пожалел.
Сын уже взрослый, живёт отдельно

А зачем перекладывать ответственность на ребенка?

вы уже в гробу лежите, что не можете?

Никто не перекладывал. У нас принято примерно с такого возраста спрашивать мнение детей. Они тоже члены семьи и их мнение учитывается.
Может для Вас это неправильно, а у нас так принято.
По крайней мере старшего это многому научило и в жизни пригодилось.

Да у нас нечего, жили от ЗП до ЗП

+1

Это важно но не базовая потребность.

И мне странно.

Є різні ситуації,часто буває що батьки в погоні заробити грошей для сім´ї, для дітей ,щоб мати щось більше втрачають тих самих дітей - приділяючи їм менше уваги, зараз наш час такий що діти , наприклад,в менших класах мають айфони чи тп, і в тій погоні забуваються (стираються) інші цінності,більш вагомі , пріоритет має бути в першу чергу хороші сімейні духовні людські цінності.Війна навчила що сьогодні гроші є а завтра немає нічого, і ти радієш тому що ти живий здоровий і цілий ,що рідні всі цілі.Сьогоднімаєш хорошу освіту і старт а завтра ти в іншій країні починаєш все з нуля,з вивчення мови і законів іншої країни

Дети принимают все как есть, но я считаю достойный старт очень важен. Я вывезла детей заграницу, не хотела чтоб они войну видели, но уровень жизни сильно упал