Кто жалеет, что всю жизнь потратил на детей и не реализовался?

Жити в злиднях і нічого собі не дозволяти, бо чоловік мало заробляє, що робити таким молодим жінкам?

Якісь у Вас вже фантазії почалися щодо мене)

Хм... А навіщо Ви пішли на роботу, якщо вважаєте, що працювати - то недобре.

Працювати ніколи не пізно. Ким і з якою оплатою зможе працювати жінка, яка до 50 років просиділа вдома?

До 5 класу, це до 11 років? Ну чого б вже не до 23?
Я в 7 приходила з школи за 3 км, гріла їсти і робила до вечора уроки. Жива

Тоді підліток лежить в лікарні, батьки провідують ввечері.

Не всегда так

подростковый возраст возраст сына 11-17 лет припал на мои 35-41 год. Сейчас мне 46, сыну осенью 22 года.
Касательно вашей темы, то до 5 класса никто с ним не сидел. Бабушки все тогда работали, на мужа надежды не было совсем. Только и того, что родили ребенка.
В сад пошел до 2-х лет. Я вышла на работу. Болел с периодичностью ’неделю ходим, две-болеем’. С 4-х лет стало легче с болячками. Пошел в школу, ДЗ делал на продленке. Ходил на продленку класса до 5-го.
Дети стОят того, чтобы они были любимы и просто были.
Единственное о чем жалею - о том, что не родила второго ребенка. Пока позволял возраст-не было от кого рожать, а как появился хороший человек-стало поздно.

Конечно вы правы , так и есть . Просто саветчицы активно убеждают что родился ребёнок и сразу на работу при этом рассказывая что бабушек нет :))) на дурочка рассчитано , жаль что молодые не опытные вот таких читают и думают как все просто (((

Де ви прочитали що мій досвід - єдино можливий з варіантів? Це ваші фантазії. Навчіться приймати думку інших людей з повагою. Я у вас не запитувала де ви працюєте, відколи і яка зарплатня. Це виключно ваше особисте. Не лізте людям в душу, і світ стане краще.

В цьому нема нічого поганого. Але пані доказує що працювати обов‘язково потрібно, бо ніхто не затрахований від смерті. Без коментарів.

Кожна сама собі обирає свій шлях. І у кожної є вибір. Це як обрати собі алкоголіка і терпіти щт він усе пропиває, бо штани в досі потрібні. Не всі можуть бути богатими, тому і жінки мають працювати. Але це їх вибір, а не необхідність.

Ще раз: перестаньте лізти в душу до людей. Дуже низько обмусолювати життя інших, займітся собою. Якщо жінка не працює - це її особиста справа. Радянські часи пройшли.

Жіночко, відчепіться вже від мене. Чесно, втомили вже.

такие женщины обычно садятся на шею детям

Это Таня)))

Офигенная психосоматика
Мой ребенок пошел в садик в 3 года. Я вышла на работу на свое декретное место. Поработала ровно 2 недели и написала заявление на увольнение. Потому что начались болячки. Неделя в садике - месяц дома на антибиотике. Я с ребенком одна. Бабушки-дедушки далеко. Муж до поздна.
Нет, я конечно могла выйти на работу на руках с ребенком с температурой 38, чтобы не списывать на психосоматику свою, но как то мне не хотелось этого делать.
Через год педиатр прямым текстом сказала забирать документы из садика и не держать место.
Ровно в 5 лет ребенок пошел в садик, год походил, я год поработала, и началась война.
На работу с ребенком не берут. Плюс пошел в первый класс - дистанционка.
А так, вообще у меня психосоматика, да

То не задавайте мені питань, і я не буду відповідати. Відлипніть. Кому ви треба, щоб до вас чіплятись.))))

Або некомпетентність лікарів.
Або спадковий фактор, що впливає на здоров´я дитини.
Або все ж таки якась вада чи хвороба, що впливає на загальний стан здоров´я.
Або незадовільні умови проживання і т.д.

Чому одразу приплітати психосоматику мами?

Такое могут написать только те женщины, которые не знают что такое без остановки болеющий ребенок. Все дети разные. Кто-то болеет раз год, кто-то не болеет вообще. Помню даже по детям в садике. Кто-то не заболел ни разу, а кто-то пришел в садик пару раз за все года.

Мій син в садочок дуже важко ходив - постійні орві з бронхітами, Епштейн-Барр, цитомегаловірус, ротавірус, ентеровірус, харчове отруєння.
В молодшу школу відходив більш-менш добре, тільки 3-4 рази на рік були бронхоспазми і раз в рік з температурою міг захворіти.
Зараз 5 клас, нова школа - з грудня почалися нескінченні болячки. То вірус, то живіт, то бронхіт, синусит, головні болі, грип, знову живіт (привіт стаціонар), знову синусит. Три антибіотики з початку року (до того їх було аж 1 за 4 роки). Хворіє з температурою від 1 до 6 днів. За 4 місяці безперервних хвороб в дитини почалася депресія. Про нас з чоловіком годі і казати.
Добре, якщо лікар одразу поставив вірний діагноз або якщо це легкий вірус, який просто потрібно пережити кілька днів (без ларингоспазму, коли дитина синіє, без бронхоспазму, коли закашлюється і не може вдихнути повітря).
Добре, коли вам відразу призначили антибіотик, що діє. І не потрібно після рентгену пропивати ще один курс.
Добре, коли лікар вас дійсно лікує, а не розводить руками, бо таки ви на щось хворі, але це не по його профілю і вам потрібно знайти іншого вузького спеціаліста і ви обходите одного за іншим.

Могу привести несколько примеров успешных мам и пап с 3 детьми.
Причём дети победители международных конкурсов.
Дети для многих не обуза- а двигатель.

а на работе не день сурка? вас там даже не обниммут.

p.s. Все время работаю на себя, трое детей

Не поняла, что вам смущает? Ну я работала, не с рождения, правда, с 6 месяцев, я администировала сайт фирмы, размешала рекламу, новости. Работы было на пару часов в день, с ребёнком кроме меня и мужа никто не сидел, в 1 классе взяли няню, которая из школы забирала, и водила по кружкам, я уже с кружка забирала и шли домой. В чем сложности? Но да, лично я карьеристка и люблю работать, мыслей зачем мне муж и я не лошадь пахать пока не возникали

Поддержу вас, мамашки пофигисты потом бухают вечерами, и кричат что они не кому не нужны. Хочется спросить, а кто им в этой жизни был нужен по настоящему?

Мабуть, перемога в міжнародному конкурсі - то заслуга самих дітей, а не їх успішних мам-тат.
І нагадаю, що переможців набагато менше, ніж занедбаних дітей.
І навіть перемога в міжнародному конкурсі не гарантує, що дитина щаслива і знає батьківську любов і підтримку.

Ага гімнастика, бальні танці- це виключно талант дитини.

У кого стационарная работа , а не онлайн , ваши советы по работе )) Может пригодятся . Мне лично пришлось работу главного буха запихнуть далеко в сад , так как грудной и далее ребёнок был на мне одной , поэтому советы по карьере дать не могу .

У меня не было бабушек рядом вообще, и никого, муж погиб, когда ребенку был годик. В 2 года я пошла на работу, не скажу, что прямо суперпросто, но ребенок - точно не оправдание того, что кто-то не реализовал себя в жизни.

у вас не было выхода , выбора .

Я бы вышла и если бы муж был рядом, люблю свою профессию, мне тяжело было сидеть в декрете, пока где-то там кипит жизнь.

Значит профессия позволяющая работать онлайн , я не верю что вы закрывали дите 1 год и шли на целый день на работу где жизнь кипит .