Ваша дочка не така як ви. Ваші дії?

Тут была тема сказали в 18 нужно выставлять из дому))

В нас навпаки. Характер-жесть...

У нас з сином різні смаки, а йому 10)
Може коли різні то більш цікаво навіть спілкуватись, можете ходити в кафе разом, поїхати у міні подорож

Что значит - не работает? У вас такой же перекос. Любые перекосы - зло. Вы делаете только хуже детям, себе. Неужели у людей нет своей жизни, чтобы так лезть в чужую.
На голову лезут со своими услугами и тошнят, тошнят. Это ужас.

Да займитесь уже чем нибудь. Отцепитесь от этих бедных дочек, вы их достали уже до белого каления. Дайте им свободу.

І що? Не всі тактильні.
І не все повинно бути, як вам хочеться.

Моїй доньці 20, ми абсолютно різні, от прям зовсім. Я практична заземлена жінка, орієнтована на родину, вона - ідеалістка, що живе почуттями, цікавиться фемінізмом, і не планує створювати сім´ю та народжувати (сподіваюсь, передумає).
І так, зовсім не тактильна, і смаки в нас дуже різні.
Це не заважає нам любити одна одну, і поважати. Ми дуже різні, але рідні.
Я розумію, що донька - окрема особистість, а не моя власність і не лялька, через яку я втілюю якісь свої мрії та надії. Вона розуміє, що я не ідеальна, але я єдина, хто любитиме її без будь яких умов і при будь яких обставинах.
Так, живемо не без періодичних сварок та розбору польотів, але цінуємо і поважаємо одна одну.
Дуже пишаюсь, що донька має свою позицію, а не пливе за течією і не робить все так, як мама скаже.

Ок. Моя дочка вообще на меня не похожа. Характер, внешне, вкусы, привычки. Скорее на своего отца.
И мне это нормально. Я вижу какая она и радуюсь. У нее есть характер доказывать свою точку зрения, есть совершенно чуждые мне интересны... Ну и отлично. О некоторых вещах в жизни от нее узнаю. Классно же.
А уж как жить будет - не моя забота. Образование, умелки, здоровье - постараюсь обеспечить. А дальше - свои мозгом.
И звонить мне она не будет в будущем, наверное) Тоже не страшно)

Є чудовий мульт на цю тему. Крошка-енот. Порада мами-єнотихи вдала.

Ой автор, тут зараз скажуть/напишуть, що то тільки ваші проблеми. Не так виховали, хочете щоб вона Вам підкорилася, дуже астритарні і потрібно точно іти до психолона, Вам, а краще одразу до психотерапевта))
Я тут, якось запитувала, як часто дзвонять/пишуть діти батькам, коли вже не живуть разом, але живуть ще за батьківський кошт, і батько на війні, наприклад.
Для мене було відкриттям, що більша частина телефонує своїм батькам, стареньким раз в тиждень і норм.
Всі сім‘ї різні, різні цінності.
Але, знайте, що таких ситуацій, як у Вас багато. Я змирилася, донька стала трішки мягчою. І з яблоньки грушки не падають, тому змінює деякі погляди з віком, нівіть визнає « знаєш мама- ти мала рацію»))
Терпіння Вам.

Чому ви так віддалились і як давно?
Навіть при радикально різних смаках і вподобаннях можна знайти якісь спільні точки.
Мене свого часу зацікавила музика, яку слухала донька, вона була рада поділитися інфою про улюблених виконавців, я через цю тему стала краще її розуміти.
Або ж тема фемінізму - я ніколи не цікавилась, тож донька може мені годинами розповідати щось на цю тему, ведемо якісь дискусії, ну цікаво ж.
Поцікавтеся чимось з її інтересів, от і з´явиться ниточка для налагодження зв´язку.

Чому? І хто був би ініціатором сварок?
Подумайте.
В більшості випадків ви, правда ж?
Тож це ваша проблема, розумієте? Це ВИ маєте якісь СВОЇ очікування щодо неї, і злитесь і сваритесь, коли вона їм не відповідає.

Чем же мы с мамой похожи?
вы не понимаете значения слова ’испытание’.
Одно дело, когда мы самостоятельно себе выбираем человека ’под себя’ и совсем другое, когда это случайная выборка.
Детей, родителей мы не можем выбирать.
Супругов, друзей - можем.

Алкаши, нарики, шизофреники рожают, за что их так награждают детьми?
В тоже время благополучные люди, которые хотят и могут детям дать счастливую жизнь - страдают бесплодием. Они значит, по вашей философии, награды не заслужили?

А ви з тих. Мамаш котрі лазять по Тц з дитиною аби казати ні ті джинси гіно бери ті котрі мама скаже ?

Знаєте, саме головне що ми сім´я, ну що значить немає спільних тем. Це просто ви свого часу відштовхнули свою дитину, бо вона була не така як ви хотіли.
Я маю двох таких доньок, як казала моя подружка, колибачила дивних підлітків дівчаток ’’а мама ж принцессу народжувала’’ вот і я народила двох принцесс, ростила, одягала як квіточок, фотосесії, довге світле кучеряве волосся, новіть в кіно мої дівчатка знімалися. А потім прийшов пубертат і стали мої дівчатка одягатися як бомжихи, пофарбувалися в чорний колір, випросили берці, черепи стали кращою прикрасою. Зараз 20 і 18 моїм квіточкам, набили татух, одягаються ’’дивно’’, меньша ще й заявила, що хоче бути хлопцем, вже рік зустрічається з дівчинкою. І що я вам, автор, скажу, я люблю своїх донечок, я готова все для них зробити, я роблю все, щоб їм було добре, я хочу щоб мої діти були щасливі і роблю все, щоб їм ніколи не було соромно що я їхня мама. Якщо їм подобається таке, значить я прикладаю максимум зусиль щоб для мене це теж мало значення. І ви не подумайте, мої діти красуні і розумнички, обидві вчаться в університеті Шевченка на бюджеті і обидві отримують підвищену стипендію як кращі учениці. Для мене має значення що в душі моєї дитини, а не тещо вона виглядає не так як я хотіла б. Оте ’’шо люди скажуть’’ мільйонам людей спаскудило життя, я не буду однією з них!

Моїй 18 і ми повністю різні, з різними смаками і різним баченням світу. Але ми її ніколи не виховували, що має бути схожа на нас. Вона поважає нашу думку, ми її, можемо порадитися, але рішення кожен приймає сам - ось і весь секрет. Причому вчили з дитинства аргументувати та відстоювати свою думку.

Даже друзей не всегда можно выбрать

Она не просто не такая, как я. Она...такая, как свекровь. Люблю ее все равно, стараюсь не испортить наши отношения, стараюсь объяснить в некоторых моментах, что так не надо. Пока воспринимает, ей 10. К ее точке зрения всегда прислушиваюсь.

Я с Мамой совершенно разные, благодарю ее что воспринимала меня какую есть и не критиковала… мне сейчас 39 и уже 3 дочки у меня( старшие взрослые) и тоже стараюсь быть как моя Мама- воспринимаю какие есть! Хотя они получились замечательными🥰 лучший вывод что Я сделала у Родителей: Я лучшая для них, а мои Дети для меня, а залеты у всех бывают

Ну ви не зовсім праві. Теоретично то так звісно. Але психологія така штука, ми вибираємо в друзі, в подружжя, більше спілкуємося, та взагалі більше подобаються нам ті люди, які мають із нами більше спільного в поглядах. А ті, які у всьому протилежні, на базовому рівні викликають відторгнення. Якщо з дитиною зовсім різні погляди в усьому, то про що спілкуватися. Любов то залишається, а от близькі стосунки просто малоймовірні.

Читайте все мои ответы. Ну и не судите ,Вы не все знаете. Я год работала на реабилитации и адвокатов ,чтобы мой ребенок мог нормально жить после аварии. А в благодарность услышала ,что ей это не нужно. Нужно было бросить ее в реанимации? Сейчас нужно оставить ее саму с ребенком инвалидом на руках? Со стороны то оно виднее. Не будьте столь категоричны ,не зная все нюансы.

Простите, а как ц вас получились собственно дети? Из ненависти получается. Вас трудно понять.

Вам просто потрібно поважати одна одну, поважати вибір та смаки

Читаю,плачу😢

Если у вас отторжение вызывают люди с другими вкусами, то еще раз - проблема только в вас. На свете миллионы людей, они любят разное, хотят разное, милллионы товаров на полках - они там потому, что их кто то покупает регулярно. А вы их даже не пробовали. Это только ваши проблемы

Со вторым ребёнком у Вас тоже незаладилось?

Я читала. У вас сильный перекос. И может ваша дочь права, вы ничему не учили, не заставляли. Вы нп задумывались, как она будет жить сама?
И да, бросьте уже наконец ее спасать

Знаю, читала..

Мабуть, в дитинстві ви давали їй мало тактильної любові. Тобто мало обіймали, цілували, говорили, як ви її любите

+100

Это на всю жизнь, я и маман, два генерала в юбках, но фронт у каждого свой, я стратег, она вождь. Интересы разные, видимся раз в месяц, полет нормальный. В 17 лет я отчалила из дома в свое плаванье. Мои детища тоже все разные, один спокойный, второй такой, как я, третий профессор. Моя копия уже с 15 живет в отдельной стране, набивает свои шишки и строит свою жизнь, от меня звонок раз в неделю и деньги на общежитие. Двое других абсолютно самостоятельных дядек, им уже другие сиськи нужны, не мамины. Если хотим поболтать, встречаемся за партийкой в бильярд или бутылочкой портвейна где-то раз в месяц. Они классные, сами свои, мои ожидания оправдали, получили профессию, которую сами выбрали, работают, живут, любят собак, веганы, у них свои правила, у меня свои, да иногда бурчу, что хочу, чтобы когда мне на встречу внуки выбегали, а не пес-медведь стоимостью в бюджетное авто, потом осекаюсь, ведь это я хочу.

Тут справа не у різних смаках, у в особливостях вікового періоду її доньки. Їй хочеться максимально сепаруватися, розірвати зв’язки, але згодом все зміниться на краще. Батькам треба пережити не один складний перехідний період у дітей, не зіпсувавши з ними стосунки. Ми ж мудріші, маємо стерпіти.