Мобілізація хворих на гепатит В та ВІЛ-інфікованих

Гепатит B – це інфекційне захворювання печінки, викликане вірусом гепатиту B (HBV). Вірус передається від людини до людини через кров, слину або інші рідини організму. Він не поширюється при чханні або кашлі.
Через велику поширеність та високий рівень захворюваності із несприятливими наслідками, гепатит В залишається актуальною проблемою сучасної світової системи охорони здоров’я.
Гепатит В це довгострокова хронічна інфекція, яка може призвести до серйозних, навіть небезпечних для життя проблем зі здоров’ям, таких як цироз і рак печінки.
Хронічний гепатит В вимагає пожиттєвого лікування та регулярного моніторингу для виявлення будь-яких подальших проблем із печінкою. Лікування гепатиту B в разі хронічного захворювання проводиться з використанням противірусних препаратів. Всі зусилля спрямовуються на уповільнення процесів, що призводять до цирозу печінки, до зниження захворюваності на рак та підвищення виживання.
Із 2014 року в Україні офіційно визнано епідемію гепатитів В і С.


На жаль, під час мобілізації на ВЛК не проводять дослідження на наявність вірусу гепатиту В. А призовників, які самі заявляють, що інфіковані і вже роками лікуються, додаючи результати аналізів і історії хвороби, ВЛК визнає придатними або обмежено-придатними (тобто такими ж придатними).
Керуючись положеннями 402 Наказу МО від 2008року, непридатними визнають хворих на гепатит В з вкрай важкими показниками функцій печінки, з якими організм людини не зможе нормально функціонувати без негайного стаціонарного лікування.
Тому, як результат, після проходження ВЛК хворий на HBV мобілізованого визнають здоровим і відправляють в Збройні Сили.


В більшості випадків хворі на хронічний гепатит В мають супутні захворювання органів травлення (наслідки довгого протікання хвороби), вони знаходяться на пожиттєвій терапії, кожні 3-6міс здають аналізи, харчуються згідно дієти №5.
При потраплянні у важкі побутові і бойові умови в зоні бойових дій у хворого на гепатит В військовослужбовця дуже швидко погіршиться стан здоров’я, відбудеться загострення хвороби (а також супутніх хвороб ШКТ) і такий боєць не зможе виконувати завдання на фронті, а відправиться на лікування в госпіталь.
В зоні бойових дій від людей, які хворіють на хронічний гепатит В багато користі не буде, боєздатними бійцями вони точно не будуть. Натомість будуть тягарем для командира і військової частини.



ЧОМУ ХВОРІ НА ГЕПАТИТ В ТА БОЙОВА ОБСТАНОВКА НЕ СУМІСНІ

Індивідуальні ризики
Фізичне навантаження організму
Стрес
Суворі умови виживання
Низька якість харчування
Наслідки:
- ЗАГОСТРЕННЯ ХРОНІЧНОЇ СТАДІЇ
- ІМОВІРНІСТЬ ІНВАЛІДИЗАЦІЇ ТА ЛЕТАЛЬНИХ НАСЛІДКІВ

Ризики для державної безпеки
В бойовій обстановці критичною є фізична боєготовність кожного військовослужбовця. Загострення захворювання – ризик виведення зі строю не лише враженої особи, але і побратимів, які будуть евакуйовувати хворого з поля бою. Розповсюдження інфекції в геометричній прогресії в зв’язку з великою інтенсивністю бойових дій і великою кількістю поранених. Дороге і довготривале (пожиттєве) лікування хворих буде тягарем для державного бюджету. Ризик подальшої передачі вірусної інфекції іншим людям в цивільному житті.


Військовослужбовець, хворий на гепатит В несе потенційну небезпеку для побратимів по службі, бойових медиків, які надають першу медичну допомогу, евакуаційних груп, медичному персоналу, які проводять стабілізацію поранених і медперсоналу лікарень по всій Україні, який займається подальшим лікуванням і реабілітацією бійців.

Вірус гепатиту В може виживати поза межами людського організму щонайменше сім днів та залишатися високовірулентним протягом цього періоду.

Потенційні шляхи перадачі HBV військовослужбовцями в зоні бойових дій і поза її межами:
- при наданні першої медичної допомоги, накладанні турнікету;
- при користуванні в бойових умовах спільними предметами гігієни (ножиці, бритва);
- в деяких випадках передача може відбутися навіть при користуванні спільним посудом (наприклад у випадку кровоточивості ясен, мікротравм ротової порожнини);
- при стабілізації пораненого, накладанні пов’язок, проведенні медичних маніпуляцій (крапельниць, ін’єкцій). Тут в зоні ризику медперсонал пунктів стабілізації поранених;
- під час евакуацій поранених бійців з зони бойових дій до пунктів стабілізації/лікарень;
- при переливанні крові пораненим бійцям в стабпунктах (в умовах війни, великого потоку поранених і браку часу не завжди проводяться аналізи на інфекційні захворювання, а готової крові практично немає);
- хворий на HBV військовослужбовець, який може надавати першу медичну допомогу пораненому побратиму, накладати турнікет, займатись евакуацією, навіть при найменшій подряпині чи порізі на руці може інфікувати пораненого, у якого є відкриті рани і ушкодження;
- при взаємодії з предметами, де була кров інфікованої гепатитом В людини і потрапляння їх на відкриті слизові оболонки здорової людини (вірус живе 7 днів і відкритому середовищі).


У 2015-2016 роках проблематика захворюваності на гепатити і ВІЛ в Збройних Силах підіймалась на високому рівні – головою комітету з питань охорони здоров’я, Міноборони, волонтерами, військовослужбовцями. За той період було багато публікацій в ЗМІ, сюжетів на телебаченні, можна їх відстежити за той період в інтернеті.

У червні-липні 2015 року було проведено медичне дослідження по гепатиту С, згідно якого відсоток військовослужбовців, які призивалися на службу збільшувався з 2,5 до 4,5% в момент звільнення з АТО. Тобто майже в 2 рази.

При тому за 2015 рік було всього мобілізовано 180 тисяч чоловіків.
З моменту повномасштабного вторгнення Сили Оборони України налічують більше 1млн. в/с (1,2-1,3млн) і мобілізація постійно триває. Тобто масштаб розповсюдження інфекційних захворювань (зокрема гепатит В) може бути в рази більший, ніж в 2014-2015роках.

Тоді в 2015-2016 роках як рішення проблем пропонувалося звільнення інфікованих осіб від мобілізації і служби в Збройних Силах, обмеження інфікованих осіб в районах бойових дій, обов’язкове тестування на ВЛК під час мобілізації і після звільнення зі служби.
Однак на сьогоднішній день вірус гепатиту С піддається лікуванню, 99% пацієнтів повністю одужують за 2-3 місяці терапії. Лікування доступне для населення, а також є державні програми, за допомогою якої люди стають на безкоштовну терапію. Тобто гепатит С на сьогодні не несе в собі такої небезпеки, як гепатит В.

Тому акцент саме на гепатиті В, він є набагато небезпечніший і повне одужання, на жаль, неможливе (по статистиці 1% спонтанного одужання), а пожиттєва терапія дозволяє пригальмовувати розмноження вірусу і руйнування печінки і подальших страшних наслідків.

Звільнення від мобілізації інфікованих гепатитом В людей це в першу чергу безпека для здорових військовослужбовців, бойових медиків, медперсоналу біля зони бойових дій і в тилу.
Адже буде шкода, якщо багато людей, які пройшли війну, можуть бути інфіковані на невиліковну хворобу, яка негативно вплине на все їхнє подальше життя. Замість того, щоб працювати і відновлювати економіку країни, такі люди будуть ходити по лікарням, здавати аналізи, постійно лікуватися, бути в стресі через розуміння, що хворобу ніколи не вдасться вилікувати і яка в подальшому може мати важкі наслідки для здоров’я.

Але є певний позитив. Деякі військові частини відмовляються приймати мобілізованих з гепатитом В. ТЦК відвозить їх у військову частину, навчальний центр відправляє їх назад в ТЦК. Це відбувається у тих військових частинах, де керівництво добре знайоме з проблематикою щодо розповсюдження захворювань на гепатити у зоні АТО у 2014-2015 роках.
Однак все ж більшість військових частин не звертають на це уваги, беруть і з гепатитом В, і з ВІЛ. Або вони не задумуються над наслідками, або їм просто байдуже.


Як висновок, можна з упевненістю сказати, що мобілізація хворих людей на хронічний гепатит В завдасть в перспективі значно більше шкоди і для безпеки держави, і для подальшого економічного її розвитку (державні програми на постійне дороговартісне лікування, обмеження хворого в праці і, як наслідок, обмежена реалізація потенціалу громадянина, подальше розповсюдження інфекції), ніж принесе зараз користі на фронті в бойовій обстановці.