Фізик-ядерщик заочно• 21 апреля 2023
Є тут тривожні мами?
Як ви справляєтесь з своїм станом?
Бо я завжди переживаю за своїх дітей. Вічно хочу здати їм якісь аналізи, щось підлікувати, зробити якесь узд. Коли мені кажуть що все ок, тоді я переключаюсь на щось інше , починаю за щось інше переживати досліджувати і так по колу.
То аналіз крові здаю, то шлунок лікую, просто навіть нічого не болить, все ок, просто здала копрограму і там є певні відхилення, пішла до гастроентеролога, вона каже що якщо без симптомів тоді все ок , я пішла до іншої, поки щось таки не призначили дитині.
Хоча собі ніколи не здавала ту копрограму.
Потім починає мене цікавить ваша моєї дитини, здається мені захудою. Може і їй щось здати, може певна їжа не засвоюється, може потрібно щось подавати.
В яких питаннях потрібно бути уважною, щоб нічого не пропустити? Бо в мене такі питання то всі,а в реалі то певно далеко не так
Як поступати і як себе контролювати? Я йду з дітьми і лиш думаю так може то не норма, може то.
Бо я завжди переживаю за своїх дітей. Вічно хочу здати їм якісь аналізи, щось підлікувати, зробити якесь узд. Коли мені кажуть що все ок, тоді я переключаюсь на щось інше , починаю за щось інше переживати досліджувати і так по колу.
То аналіз крові здаю, то шлунок лікую, просто навіть нічого не болить, все ок, просто здала копрограму і там є певні відхилення, пішла до гастроентеролога, вона каже що якщо без симптомів тоді все ок , я пішла до іншої, поки щось таки не призначили дитині.
Хоча собі ніколи не здавала ту копрограму.
Потім починає мене цікавить ваша моєї дитини, здається мені захудою. Може і їй щось здати, може певна їжа не засвоюється, може потрібно щось подавати.
В яких питаннях потрібно бути уважною, щоб нічого не пропустити? Бо в мене такі питання то всі,а в реалі то певно далеко не так
Як поступати і як себе контролювати? Я йду з дітьми і лиш думаю так може то не норма, може то.
28
0
Я тревожная, но не до такой степени, у вас не адекватная тревожность.
Думаю вам нужно не детей по больницам водить, а самой обратиться к специалисту
Думаю вам нужно не детей по больницам водить, а самой обратиться к специалисту
2
У меня тревожность в другом. Когда ребенок на улице. По карте мониторю где он. Когда придет в школу-чтоб обязательно позвонил, со школы тоже. Если не берет трубку-у меня сердце в пятки.
Стараюсь себя держать в руках и давать свободу.
По поводу анализов-сама врачей терпеть не могу и ребенка не вожу туда.
Стараюсь себя держать в руках и давать свободу.
По поводу анализов-сама врачей терпеть не могу и ребенка не вожу туда.
1
Я дітям лікую те, де є скарги чи сама бачу що є проблема. Ніколи не шукаю нічого спеціально. Всього не обстежиш у від усього не сховаєшся. Проблема не у дітяха у вас, треба цю тривожність прибирати
1
Я тоже такая, но у дочки есть реально проблема, но куча разных врачей расходятся во мнениях, поэтому я все продолжаю искать и консультироваться.
И переживать я начала задолго до того как врачи признали таки что да, надо разбираться, просто ощущение было такое что что-то не так.
Так что я склонна верить интуиции.
Но не перестарайтесь, не давайте все подряд что выписывают, надо проверять и вникать самой всегда
И переживать я начала задолго до того как врачи признали таки что да, надо разбираться, просто ощущение было такое что что-то не так.
Так что я склонна верить интуиции.
Но не перестарайтесь, не давайте все подряд что выписывают, надо проверять и вникать самой всегда
Ви ж розумієте,що тим що ви підлікоауєте діток , Ви можете гірше їм зробити, і щоб надалі не було проблем зі здоровьям у них від постійного лікування .
1
Мутации в генах, из-за чего некоторые анализы скачут (когда превышают сильно норму то влияет на здоровье, по симптомам и нашли наконец в чем проблема, несколько лет докапывалась) и их надо контролировать/регулировать, и соответственно диета постоянно, бады, спорт обязательно.
Тревожная мама задает вопрос быть или не быть
Потому что за все переживает
А ей говорят что она несамостоятельная и не может принимать решения
А она просто за все переживает
Потому что за все переживает
А ей говорят что она несамостоятельная и не может принимать решения
А она просто за все переживает
Це пройде. Но тобто пройде саме надмірна тривожність. Після першого справді серйозного дитячого захворювання. Після того все стане на свої місця, ви зрозумієте, на які симптоми справді варто звертати увагу, а за чим можна просто поспостерігати.
І вони вас ще не послали? Чи їм ок аналізи нескінченно здавати? Чи вже звикли вважати себе хворими?
Автор уже столько решений приняла, что пора бы остановиться ))))
Спасибо, что объяснили что к чему
Спасибо, что объяснили что к чему
1
Ну то може пригальмувати, поки вголос не послали чи навпаки не стали іпохондриками? І адекватні лікарі лікують пацієнтів а не аналізи
Ну тоді трошки доведеться попрацювати над собою. Я теж такою була. А потім захворіла на рак, поки лікувалася, багато чого бачила, бачила і дітей в дитячих онковідділеннях і бачила очи їх батьків. І в мені неначе перевернулось щось. Я раптом зрозуміла, чого дійсно варто боятися, з якого саме боку може підкрастись біда. І з того часу відносно своєї дитини боюся тільки нещасних випадків, сильних травм та смертельних захворювань. А з рештою мене трохи попустило.
Напевне найбільше боюсь онко. Хочу постійно щоб обстежити,щоб не пропустити. Постійно щось шукаю, якщо це +- ок, тоді успокоююсь і починаю шукати нове щось .
Я теж така була, особливо після 1 дитини. Після 2 трохи менш тривожна стала. А як вийшла на роботу- ніколи думати про це стало, вистачає часу тільки на перевірку уроків, приготування вечері і відбій.
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу