Дізналась про зраду. Дуже боляче

Ви б вивезли дочку з Бучі? Чи залишилися заради чоловіка?

Так автор и живет для своих детей. При чем здесь муж? И почему он не должен жить ради себя? Когда вы выбираете семью то и с партнера можно требовать того же.

Я втратила роботу з першого дня війни. В мене були невеликі заощадження, які ю дозволили мені і дітям протриматись десь півроку.
Спочатку, здавалося що зараз пару тижнів, і війна закінчиться, ми повернемося додому. Потім діти пішли в школу, я на мовні курси. Якось потроху життя тут стабілізувалося. Я поступила на підвищення кваліфікації, щоб знайти роботу за спеціальністю.
Чоловік має можливість виїхати, тільки треба зібрати документи. Робота в нього то є, то немає. Дуже нестабільна, але заробляє (коли є робота) дуже добре.
Ми говорили з ним, що він спокійно збере документи і приїде до нас. Але він так і не розпочав збирати. До військової служби не придатний за станом здоров´я.
Мабуть, йому самому краще. Живе собі як хоче.
Ми говорили про те, що якщо в когось з нас щось зміниться у ставленні, то ми можемо це обговорити. Я ніколи не зраджувала йому і не дивилася на інших чоловіків.

Так автор и живет для своих детей. При чем здесь муж? И почему он не должен жить ради себя? Когда вы выбираете семью то и с партнера можно требовать того же.

Я втратила роботу з першого дня війни. В мене були невеликі заощадження, які ю дозволили мені і дітям протриматись десь півроку.
Спочатку, здавалося що зараз пару тижнів, і війна закінчиться, ми повернемося додому. Потім діти пішли в школу, я на мовні курси. Якось потроху життя тут стабілізувалося. Я поступила на підвищення кваліфікації, щоб знайти роботу за спеціальністю.
Чоловік має можливість виїхати, тільки треба зібрати документи. Робота в нього то є, то немає. Дуже нестабільна, але заробляє (коли є робота) дуже добре.
Ми говорили з ним, що він спокійно збере документи і приїде до нас. Але він так і не розпочав збирати. До військової служби не придатний за станом здоров´я.
Мабуть, йому самому краще. Живе собі як хоче.
Ми говорили про те, що якщо в когось з нас щось зміниться у ставленні, то ми можемо це обговорити. Я ніколи не зраджувала йому і не дивилася на інших чоловіків.

Вы сделали, как вам было удобно и важно. Он решает свои потребности. Для вас на первом месте дети, собака и кот. А потом уже муж. Ну так и вышло. Вас никто не обвиняет, вы поступили как было нужно. Но все что произошло - ожидаемо. Сколько вы в разлуке?

В мене ще його гроші лежать... Зараз заблокувала його усюди. Але рано чи пізно він ці гроші захоче. Треба буде якось спілкуватися , я навіть не уявляю як.

Ну для всех разное понятие прекрасная семья.

В мене ще його гроші лежать... Зараз заблокувала його усюди. Але рано чи пізно він ці гроші захоче. Треба буде якось спілкуватися , я навіть не уявляю як.

В Буду ещё прошлым летом наши друзья с маленькими детьми вернулись
Там уже много народа

Ну, лучше повій, чем постоянная любовница, которая рано или поздно захочет стать женой, тогда это точно конец, а так просто секс. Не знаю, думайте, чего вы хотите. Имхо

А он должен был ждать годами, пока вы чужих детей вывезли ?

Не отдавайте!

Чужих?

Автор, искренне вам сочувствую. Пусть все что случилось в итоге будет к лучшему. Ещё добавлю пожалуй не для вас, а для девушек за рубежом которые уехали из спокойных регионов. По роду занятости очень широкий круг общения. Все мужчины кто здесь почти 100% либо встречаются открыто либо хорошо скрывают. Особенно неприятно осознавать про крепкие любящие семьи. Видимо такова мужская природа кто бы что не говорил.

Вот это смешно, трахать, целовать другую бабу и не измена. Ну и как автору, потом его член в рот брать, после чужих гнезд)

Чужих?

Мені як раз мій особистий комфорт важливий. Я не звикла жити в однокімнатній. В мене був і є власний простір. Я працювала віддалено, тобто вдома мала обладнане робоче місце. Чоловік теж частину тижня віддалено, але це за бажанням, можна було в офіс їздити. Я не думаю, що нам всім було б комфортно в 1-кімнатній. Рано чи пізно почалися би побутові скандали (чого не було жодного разу, поки ми жили в мене, бо було достатньо простору всім)

Це мої рідні діти. І він до них ставився не гірше рідного батька. І діти його любили. Дзвонили йому навіть без мене, переписувалися в нашій сімейній групі у вайбері, жартували. В мене до нього немає взагалі претензій до того, як він ставився до моїх дітей. І рішення виїхати теж приймалося разом, з аргументами що не треба бачити дітям те, що ми бачимо і не треба їм спати підвалі

Ну, лучше повій, чем постоянная любовница, которая рано или поздно захочет стать женой, тогда это точно конец, а так просто секс. Не знаю, думайте, чего вы хотите. Имхо

Ну ось ви расставили пріоритети: діти, ваш комфорт, кошика, собака, а потім десь там далеко - ваш чоловік. Так чому ви вважаєте, що ви повинні бути у нього на першому місці? Як ви до нього, так і він до вас. Просто його потреби в сексі більші за ваші.

Чужих?

Я втратила роботу з першого дня війни. В мене були невеликі заощадження, які ю дозволили мені і дітям протриматись десь півроку.
Спочатку, здавалося що зараз пару тижнів, і війна закінчиться, ми повернемося додому. Потім діти пішли в школу, я на мовні курси. Якось потроху життя тут стабілізувалося. Я поступила на підвищення кваліфікації, щоб знайти роботу за спеціальністю.
Чоловік має можливість виїхати, тільки треба зібрати документи. Робота в нього то є, то немає. Дуже нестабільна, але заробляє (коли є робота) дуже добре.
Ми говорили з ним, що він спокійно збере документи і приїде до нас. Але він так і не розпочав збирати. До військової служби не придатний за станом здоров´я.
Мабуть, йому самому краще. Живе собі як хоче.
Ми говорили про те, що якщо в когось з нас щось зміниться у ставленні, то ми можемо це обговорити. Я ніколи не зраджувала йому і не дивилася на інших чоловіків.

Це мої рідні діти. І він до них ставився не гірше рідного батька. І діти його любили. Дзвонили йому навіть без мене, переписувалися в нашій сімейній групі у вайбері, жартували. В мене до нього немає взагалі претензій до того, як він ставився до моїх дітей. І рішення виїхати теж приймалося разом, з аргументами що не треба бачити дітям те, що ми бачимо і не треба їм спати підвалі

Мені як раз мій особистий комфорт важливий. Я не звикла жити в однокімнатній. В мене був і є власний простір. Я працювала віддалено, тобто вдома мала обладнане робоче місце. Чоловік теж частину тижня віддалено, але це за бажанням, можна було в офіс їздити. Я не думаю, що нам всім було б комфортно в 1-кімнатній. Рано чи пізно почалися би побутові скандали (чого не було жодного разу, поки ми жили в мене, бо було достатньо простору всім)

Ну так ось вам і відповідь, вам також чоловік не потрібен, бо у вас мовні курси, а у дітей школа. Кожен робить свій вибір, у вас по тону немає навіть натяку на повернення. Чоловіку що робити? Дивна ви.