Дізналась про зраду. Дуже боляче

У автора яано другач ситуация. Яке багато років, до чого тут це

Батько дітей матеріально не допомагає, ми розлучилися по шлюбному договору. Претензій до нього не маю. Матеріально від нього не залежу. Він зараз на війні, дітям дзвонить коли є можливість.

Когда украинки выезжали думали ну на год,а сложилось так,что не понятно сколько лет ещё.

Это неизбежно. Часто слышу про разводы или постоянные скандалы у тех кто уехал из более спокойных районов и имея своё жилье а мужья остались. Мне еще в 14 году сосед предлагал пожить вместе, а то он жену с детьми отправил к родственикам а ему страшно и одиноко. Как я офигела это ничего не сказать, мужчина идеальный семьянин, всегда с женой , детьми, все для семьи, никогда его на лавке с пивом не видела.

Вашему мужу - пирожок с полки и нимб на голову.
Ну а все остальные - они земные мужики, которые хотят кушать, чистые носки и трахаться.

Пусть трахаються. Вроде женщины уехали от хорошей жизни.

Це ви описали своє довоєнне життя. А зараз ви і ваші пріоритети змінилися. І ваш чоловік також. Зараз ви вже інші люди.

Так, багато хто їхав і думав, що на тиждень, місяць, рік. Але час іде, дівчата наразі влаштовують своє життя -навчання, школа дітей, курси, просто облаштування квартири і тд. І тут те ж саме- хтось роботу шукає, хтось працює,хтось нервує, хтось кайфує. Ще раз повторюсь. Життя триває, воно не зупинилось на вашу від´їзді. Як у вас, так і в чоловіка. Зрада фізична-це вершина айсбергу. І правильно дівчатка казали- кому були важливі стосунки, ті не розлучались, або повернулись до сім´ї. У кого інші пріоритети, ті доводять з піною на вустах, що існування окремо з рідкими дзвінками, то те що треба. Так не буває. Бо люди відвикають один від одного і звикають до чогось іншого. Шлюб -це праця, постійна. На відстані вона, нажаль, ще важча.

Ось в цьому коментарі ви ще раз підкреслили свої пріоритети. Це тільки - ви і ваші бажання. Бажання чоловіка ви не враховуєте. Якщо він не робив документи - їхати не планував.

Ваши дороги разошлись. Он просто это понял раньше вас, но пока озвучивает. Возможно встретит постоянную барышню и поднимет вопрос. Так или иначе его поступки говорят за себя сами.

Так они и трахаются. Но это у автора претензии, а не у мужа, что ему трахать некого.

Женщины уехали себя спасать и пожить в Европе, а мужчины живут, как могут. Может завтра прилететь ракета в его дом, а он год без секса) Подумайте, если бы ваш муж уехал с детьми, а вы бы тут год одна жили под обстрелами и блекаутами. Ничего бы не изменилось в вашем восприятии?

При чем здесь это? Вы когда в отношениях, допускаете прастииуток, как что то обыденное? Или все таки уважаете чувства друг друга?

У них аргумент « я уехала спасать детей/ здесь будущего нет». Что думают об этом мужья особо не спрашивали. Да и сужу по окружению, даже те мужчины которые сами инициировали выезд жен с детьми уже десять раз поменяли свое мнение.

Так для автора они родные, але
А мужик если этого не понимает, то таки да, вариант один.

И что?

А в каком Вы сейчас городе?

В Кременчуге.

За границей тоже наших много гибнет

А то что мужиков свои не сильно от измен останавливают, а тут чужие…
У мужа автора нет морального якоря держаться за эту семью.

Дети НЕ его

С ЗУ и Киева выезжали

Деякі коментарі дивують. Тобто це дійсно нормально, коли люди на відстані не можуть підтримувати стосунки? Мій батько моряк, і багато друзів моїх батьків теж моряки. Серед вас, певна, теж є дружини моряків. І це нормально - чекати свого коханого півроку. В моєму розумінні.
Ми ж не тварини. Не може бути таке, що ти сьогодні кажеш, що вона кохання твого життя, а завтра замовляєш повію! Якщо ти відчуваєш, що в тебе проблеми і є потяг і ти вже не знаєш що робити - то чи не правильно поговорити відверто?
Ви обговорюєте тут те, що я не повернулася. Так, я не повернулася. Бо я надзвичайними зусиллями тут намагаюся збудувати звичайне щоденне життя. Але це не заважає мені цінувати і поважати мій вибір чоловіка. Не заважає бути вірною йому, та щиро сподіватися , що він приїде до мене.

Я створила цю тему, щоб написати, як важко дізнатися про зраду. Насправді, зрада може трапитися навіть коли люди живуть разом, і тут була безліч таких історій. Але це не означає, що дізнатися таке про близьку людину не боляче. Навіть, якщо в мене є діти. Навіть якщо я далеко. Це не означає, що коли я їхала, то це автоматично дало зелене світло повіям. Невже для когось це норма, коли один з пари просто за спиною в іншого зраджує?

Понятно, спасибо

Автор, тут майже лише докори в ваш адрес і 0 підтримки, на жаль!
Хочу вас підтримати, бо знаю як це боляче(
З часом зрозумієте багато, і зможете все відпустити, але з часом
Коли гострий біль притупиться трохи, не втрачайте час, не допустіть впасти в депресію чи апатію до всього, почніть читати вечорами особливо, це відволіче от руйнуючих думак, читайте ’радикальне прощення’, ’ мій дім, там де ти’, ’ сила моменту зараз’ і тому подібне, це те що заставить вас обдумати багато важливих речей в житті, повернути себе собі.
Я на жаль, зараз поглядаючи назад, розумію що тоді на біль та сльзи витратила дуже багато часу, але та зрада чоловіка буга гіршою від вашої ситуаціі, бо то були стосунки з почуттями тривалий час і тд, а ще неймовірна біль від того, що ми 11 років разом, є діти, ми з голодранців змогли вирости і стати достатньо забезпеченими, так багато життєвих труднощів пройти разом, абсолютна довіра, а потім, а потім в якийсь момент людина дозволила собі подвійне життя(((
Я розбилась, життя розділилось на до і після, важно переживала і розуміла що ніхто мене з цього не витягне крім мене.
Займайтесь спортом, знаю як це коли нічого не хочется, тільки лежати і плакати, працюйте над чимось.
Плануйте своє життя далі, у вас немає спільних дітей і це плюс, у вас є житло і це плюс
Довіри вже не буде, зрозумійте, чи потрібен він вам?
Та і він сам скоро покаже, чи потрібні ви йому, а поки що відстороніться, це найкраще що модете зробити на цьому етапі
Тримайтесь)

До чого тут порівняння з моряками? Коли ти одружуєшся з моряком, ти розумієш на що йдеш. А у вашому, ви виїхали, так рятуючи себе, а чоловік нехай гребе як хоче. Так, ви слабка жінка, в країні війна, у вас дітки ж. А він? Типу чоловік і хай терпить? Може йому також страшно за життя? Може йому підтримка потрібна? А у вас же курси...ну так. І якщо немає тепла, то його знайдуть десь на стороні, це природньо.

Потяг...
Электричка

Буває по-різному )
Відповідь на таке собі припущення, що коханка захоче заміж і повія краща))

Боляче, але так бувае. А для більшості чоловіків повія то таке, ніби пристрій щоб справити нужду, вони то за зраду не вважають. А як ви дізналися? Як не бачитися? Може то тільки ваши підозри?

А он что, девственником к автору пришел? Одним гнездом больше, одним меньше.)