Чи є шанси знайти того самого? Прошу без іронії!

Скажите , пожалуйста, откуда это мнение, что иностранцы проще относятся к детям? У Вас лично были отношения с иностранцами? По моим наблюдениям, женщины с детьми вообще не пользуются спросом в Европе.

Да, я уже поняла
Автор, а вы не думали переехать за границу? Там как-то проще относятся к особенным деткам, к особенным взрослым, чем у нас. И там поддерживают такие семьи, помогают детям адаптироваться/социализироваться и условий для них больше. Моя бывшая коллега, еще до войны, вышла замуж за иностранца, ребенок тоже особенный, но там легкий случай. Мы, конечно, не общаемся, но судя по фото в соцсетях - все у них хорошо

Знаєте, може це прозвучить дивно, але мені соромно було б переїздити за кордон і жити як біженка, займаючи місце людей з Маріуполя чи Донеччини. Думала над цим -- не зможу так зробити. А жити там за власний кошт -- не вистачить грошей. І соромно просити про допомогу, наче як жебрачка, чи що... Може пишу якось сумбурно, але от такі думки в мене щодо можливої еміграції.

Автор, судя по стилю написания, Вы - умная, интересная, неординарная. Думаю, можно просто найти мужчину для отношений, приятных встреч, совместного досуга. Если Вам нужен «костыль», который будет решать Ваши проблемы… тут шансы резко падают. Для совместного проживания - шансы стремятся к нулю.

Дякую вам за добрі слова. Я з появою дитини по суті на з ким і не спілкуюся. Усі подруги якось потихеньку зникли з постановкою діагнозу малого, лишилася сама, живу у вакуумі. І от раптом з´явилася нав´язлива ідея познайомитися з хорошим чоловіком. Сама з себе трошки кепкую, тут написала, щоб ’отверезили’ і помогли позбутися ілюзій))

У меня нет опыта т.к. я здесь в отношениях, в Украине. Но я смотрю по окружающим. Женщина с 3-мя детьми уехала в Польшу, причем младшему на тот момент было пару месяцев (родился в ноябре 21), муж доброволец на войне, она уже готовится к свадьбе с поляком. Кума мужа - с 2-мя детьми, старшей 6 лет вышла замуж за американца и война помогла ей уехать к мужу в США т.к., во-первых отец разрешение не давал, во-вторых, запись на собеседование было через 10 месяцев (она перед войной вышла), коллега лет 8 назад с инклюзивным ребенком вышла замуж за немца (ей было ок.40 лет), одноклассница (с сыном) вышла замуж за молдаванина, сейчас в Италии . Кума моей сестры в Чехии, уже живет с мужчиной, разводится с мужем. Парня моей сестры бросила жена т.к. в Германии нашла себе немца (есть сын, 11лет). И это не все случаи я написала 🤷🏻‍♀️

Чесно кажу, більше шансів знайти партнера закордоном, у нас зараз всі мужики або на фронті, або жонаті, або тільки секс

Дякую. Як гадаєте, варто спробувати знайомитися через якісь сайти знайомств? Чи як це взагалі відбувається?

Так, авжеж, на тіндері

Спасибі. Треба набратися сміливості і спробувати.

а в каком вы городе?

Рівненська область, районний центр.

Я не знаю, что на это вам написать. Место кого-то… Это как? Вроде там не выделили определенное количество мест. Тем более, можно подумать, если вы не поедете, то тогда поедет кто-то другой, кто бы не поехал, если поедете вы 🤷🏻‍♀️
Мне странно, что кому-то стыдно за то, что он желает лучшей жизни себе и ребенку и понимает, что на это больше шансов за границей…
А вообще, автор, мне кажется, что вам с психологом поработать нужно. Как-то вы себя на задний план ставите.
И мужа вы понимаете и не осуждаете за то, что бросил вас и ребенка и не помогает с ним, хотя ребенок общий и вкладывать морально должны оба. И за границу вам стыдно ехать…

автор тогда иностранный сайт знакомств. попробуйте обязательно...многим там повезло встретить свою судьбу.

А чего отказались? В условиях войны лучше иметь документы, дающее вам право на определенные преимущества

Я звикла брати за все відповідальність лише на себе. Багато в чому мені це шкодить, сама це розумію. Треба з цим працювати, напевно. Вже кілька років збираюся до психотерапевта, але все якось відкладаю на потім.

Так автор хоче не просто кохання, а щоб з нею ділили відповдальність за її дитину, це звісно можливо, але шанси дуже низькі якщо мова про наших чоловіків

Это было давно, сыну уже 14. Учится в школе обычной. Так я тогда чувствовала, не могу объяснить. Мы прям как бы восстали против этого диагноза. И прогнозов про спецшколу... Но лет пять как электровеник крутились с ним. Занятия лечение, эмоции.
Что-то да помогло 🙂

Моя клієнтка зустріла, вийшла заміж, вже і друга дитина народилась.
Він просто сильно її полюбив, разом їздили на консультації лікарів щодо дитини.
Він ніколи не був одружений до цього, просто хороша людина .
Живуть добре.
І Вам бажаю зустріти свою людину і жити щасливо довго-довго

Обожаю истории со счастливым концом 👍

Очень рада, что успехи есть!
Я вас понимаю. Свекровь уже давно очень плохо видит, отказывалась от группы, невозможно было уговорить
Только вот в этом году получила пожизненную 2 группу
А раньше не хотела иметь этот статус.
Здоровья ребенку и сил вашей семье!

Спасибо большое ❤

Шанс є але невеликий. Я теж гадаю що виїзд за кордон Оце вам би допомогло. Там допоможуть з дитиною і відношення до особливих дітей там інше. Ну спробуйте хоч заради дитини якщо на себе забили. Серед наших чоловіків майже нульові шанси.

Дякую! Усім читачкам і дописувачкам у цій темі бажаю міцного здоров´я і родинного щастя! Кожна з нас заслуговує бути щасливою! А ще дуже хочеться, щоб нарешті закінчилася війна і настав мир. Щоб ми всі нарешті жили спокійним щасливим нормальним життям. От пишу це і плачу, бо настільки хочеться того миру і нашої перемоги, що душа крається -- здається, все б від мене залежне зробила б, аби ми нарешті забули про ті кляті сирени і тих клятих ворогів... Перепрошую за емоційність, дуже накипіло на душі.

Раз хотите честно, то шансов мало. Все хотят нормальной жизни, абсолютно все.

Я розумію. Інколи так хочеться помріяти і уявити, що от-от в житті з´явиться такий собі лицар, мужній і сильний чоловік, який допоможе і розділить усі турботи напополам. Сама розумію, що це ілюзія. Спасибі вам, що відверто про це пишете і допомагаєте позбутися марних сподівань!

Понимаете, мечтать хорошо если это придает сил, но, переносить эти ожидания на реальных людей не очень хорошо т.к. потом будете расстраиваться. У знакомой ребенок аутист от иностранца. Он его очень любит, не отказывается, но 90% времени с ребенком мать т.к. отец работает. На ней еще и весь быт. Т.е. ни о каком ’напополам’ речь не идет. А наши мужчины и вообще не особо привыкли заниматься ни детьми ни домом. К сожалению(

Я все розумію. В мене важкий аутист, розумово відсталий, він завжди був проблемним -- міг пити побутову хімію, коли ми були в гостях і він знаходив такі препарати в зоні доступу (бо вдома ми таке ховаємо, а в гостях не завжди встигаєш зорієнтуватися), двічі вибігав на проїжджу частину під колеса автівки, що рухалася назустріч, одного разу пожував скло, коли пив сік із склянки, і ми возили його на гастроскопію з госпіталізацією в обласну лікарню. Ще було, що випадково підпалив кухонну плиту. Тобто з ним не занудьгуєш) Нормального життя нема і не буде, я колишнього чоловіка не звинувачую і не ображаюся на нього -- він просто хоче жити нормальним людським життям. Я б і сама не проти так пожити, якщо чесно. Ображаюся лише на його маму, яка назвала при мені малого ’больним уродом’. По моєму, це тупо і жорстоко, але бог їй суддя. В будь-якому разі я народила цю дитину на світ і буду доглядати його, поки маю сили і здоров´я. Просто буває трохи тяжко, накочує якийсь відчай і зневіра, хочеться мати поруч надійну і віддану людину. Тим паче що я ще досить молода, вмію створювати затишок, могла б бути хорошою дружиною. Тільки навряд чи сторонній чоловік наважився б на таку родину, як ми з сином. Цілком це розумію.

Напишіть, будь ласка, чоловік Ваш просто зник чи ви поговорили та він має тільки причину у дитині?
Спитала щодо вашої поради у свого чоловіка та не можу заспокоїтися: він вважає, цілком так спокійно, що треба щоб таких дітей виховували у спец закладах, і всі будуть щасливі. Я не мала ілюзій щодо свого чоловіка, на жаль, так, але ми цієї теми не торкалися досі. Зараз я розгублена через його позицію, байдужість та якусь абсолютну впевненість що так цілком нормально.
Я просто не можу заспокоїтися. Це підштовхнув мене до рішучих дій, на які я не можу наважилися вже протягом кількох місяців щодо нашого шлюбу...нажаль...

Знаю таку дівчину
З мого міста
Красива витончена
Але дитина з важкою формою аутизму
Дуже жаль , що вона самотня
Наче карма яка
Пораджу вам сходити на розстановки по Хеллінгеру, життя зміниться кардинально
Успіхів вам
Обіймаю