Перловая Кашка• 05 июня 2023
Дамы, як вам? Як думаєте, яка історія у цього вірша?
Нездійсненна подорож
Я була готова йти босою за тобою
Ранньою весною, ніжною травою
По горах і стежках, там де ти.
Літечком борвистим в ягіднім намисті
З сонячним промінням бігти і цвісти
Навіть восени, - з листям листопаду
йти до тебе радо, бо чекаєш ти.
Темною зимою, кригою ламкою
По снігах глибоких стомлено дійти
Може й доповзти, лиш би кликав ти.
Але не судилось, але не зрослось
Так чомусь на світі здавна повелось
Ризики-обов‘язки, на вагах стоять
Їх кохання рідко може відірвать.
Я була готова йти босою за тобою
Ранньою весною, ніжною травою
По горах і стежках, там де ти.
Літечком борвистим в ягіднім намисті
З сонячним промінням бігти і цвісти
Навіть восени, - з листям листопаду
йти до тебе радо, бо чекаєш ти.
Темною зимою, кригою ламкою
По снігах глибоких стомлено дійти
Може й доповзти, лиш би кликав ти.
Але не судилось, але не зрослось
Так чомусь на світі здавна повелось
Ризики-обов‘язки, на вагах стоять
Їх кохання рідко може відірвать.
1
7
0
Напоминает позови меня с собой, я приду сквозь злые ночи..Я отправлюсь за тобой, что бы путь мне ни пророчил.
Ну какая история, не сложившаяся любовь..
Ну какая история, не сложившаяся любовь..
1
3
жила була одна дєвочка, яка дуже любила драму
хто чоловік тут вже неважливо, бо як дєвочка любить драму, то вона її скрізь знайде, а як не знайде то створить сама
хто чоловік тут вже неважливо, бо як дєвочка любить драму, то вона її скрізь знайде, а як не знайде то створить сама
1
Не знаю автор. Я люблю у віршах музику.
Заходиш у море солоне, по груди,
Вогнем випікають подряпини тіла.
А що якби души, занурили люди?
То вмерли б від болю. Земля спорожніла.
На березі моря самотні будинки.
В них вітер гуляє і виє від туги.
Минають роки, кольорові картинки,
На вікнах і стелях, сонячні смуги.
Там все як раніше, століття до раю.
Годинник продовжує рухати часом.
А літо спекотне, південного краю
І пісня остання, залишаться разом.
Заходиш у море солоне, по груди,
Вогнем випікають подряпини тіла.
А що якби души, занурили люди?
То вмерли б від болю. Земля спорожніла.
На березі моря самотні будинки.
В них вітер гуляє і виє від туги.
Минають роки, кольорові картинки,
На вікнах і стелях, сонячні смуги.
Там все як раніше, століття до раю.
Годинник продовжує рухати часом.
А літо спекотне, південного краю
І пісня остання, залишаться разом.
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу