Де мати не втрималася за трубу і потонула зі своїми грудними двійнятами ?
Просто мозок не хоче це сприймати ! Жах і пекло на землі ... співчуття всім близьким загиблим
Просто мозок не хоче це сприймати ! Жах і пекло на землі ... співчуття всім близьким загиблим
показать весь текст
3
10
92
92
0
Очень низкая рождаемость. Коэффициент рождаемости упал до 0,7 - это очень низкий. Был до войны 1,22. А норма 2,1 должна быть. Нация вымирает.
1
9
И какой выход? Не читать новости? Делать вид что ничего не происходит? Вон за поребриком большая часть населения ’внепалитики’ как страусы живут. Головы в ж.. засунули тоже расстраиваться не хотят
7
18
2
смотреть по своему состоянию. если совсем плохо, то да, вообще не читать какое-то время. или выбрать, допустим, один источник, а не собирать разрывающие сердце посты, фото и видео по всему интернету.
мы все живем второй год в большом потоке новостей, очень многие из них, мягко говоря, плохие. и либо учиться с этим справляться, либо стресс, невроз, депрессия и т.д.
мы все живем второй год в большом потоке новостей, очень многие из них, мягко говоря, плохие. и либо учиться с этим справляться, либо стресс, невроз, депрессия и т.д.
4
и от того, что вы перестанете читать новости, война, к сожалению, никуда не денется. и самые плохие/хорошие новости все равно до вас дойдут так или иначе
3
Ч уже которые сутки е сплю..дико болит голова...видела в каком то канале,к меня случилась истерика.Опять не сплю.
Мене просто охоплює безсилля і злість. На фашистів, Путіна, тупорилий зомбанутий нарід у кількості більше 100 мільйонів, що радіє цим новинам і плескає в долоні…. І ненавиджу тих, хто допустив ці жертви, кожну зелену корупційну рожу. Їх брехню і популізм. Те. Що у нас є спільного між Україною і Фашистською Росією - владі на людей насрати.
1
17
2
Я читала її пост і це будуть останні новини, що я прочитала. Тому що в мене серце розривається (((( це важко усвідомити, важко прийняти. Взагалі ситуація дуже важка((( я реву 3 дні вже, в мене дах їде від того, що я мало чим можу допомогти. Я постійно уявляю себе на місці тієї жінки, да взагалі, всіх цих людей ((( вперше за війну в мене відчуття провини що вони, а не я... Тому я просто перестаю читати новини і все. Більше нічого знати не хочу. Працювати, доглядати своїх дітей, та робити, по-сожливлсті, щось добре. Все. Така в мене програма мінімум. На максимум я не здатна поки що. І вам раджу зробити те саме
7
4
Думаєте, з окупації так легко вибратися? Там не Україна, де є волонтери, військові також допомагають вивозити, ТО, там нема закону і все за гроші. Люди бояться виходити на вулиці. Зараз набігуть ті, що скажуть, що все чудово і всіх випускають, і будинки будут русня на кістках українців, але це правда. Виїхати важко. Батьки подруги в Олешках
14
Ппц в тому, що бля вже майже 2 роки йде інтенсивна вііна і не ясно чим це все закінчиться, а люди продовжують розмножуватись як кролі і наражати на безпеку невинних дітей….я народила до 2014 року, якби не встигла то б і не народжувала б вже в Україні з таким розкладом.
7
22
Я прошлой весной так читала и смотрела фото, Мариуполь. Я все через себя, хотя там родных нет. Фото детей...я умирала с каждым. Состояние было больное, очень, я чувствовала, что разваливаюсь на куски, что внутри такое, что меня раздавит, буквально. Думаю, все это ощущали или ощущают. Такое состояние, когда виден твой предел
Сейчас новости я конечно читаю. Но личные истории и фото не могу. Понимаю, что люди гибнут. Пропускать это через себя невозможно. Случайно посмотрела, где рыжего котенка со стены сняли. Поняла, что сейчас сорвусь и начну все читать и впаду в то состояние.
Невыразимая боль и злость, все понимают, уверена, но для собственного сохранения нужно чуть ограничить, как бы проживать боль всех, но не каждого поименно
Сейчас новости я конечно читаю. Но личные истории и фото не могу. Понимаю, что люди гибнут. Пропускать это через себя невозможно. Случайно посмотрела, где рыжего котенка со стены сняли. Поняла, что сейчас сорвусь и начну все читать и впаду в то состояние.
Невыразимая боль и злость, все понимают, уверена, но для собственного сохранения нужно чуть ограничить, как бы проживать боль всех, но не каждого поименно
17
1
Мені теж схоже на шокуючий інфопивід. Дай Боже щоб цього відео не існувало. Але! Мені здається воно було б скрізь, як було з відео розстрілу нашого солдата.
3
Цю акулу потім теж піймали та вбили. Новина не гарна, звичайна побутова новина, яку слід очікувати з тих країв.
В мене помер батько, яркий був для мене все життя опорою та прикладом для наслідування. Моє життя від горя стало руїною. Потім стався майдан. Ще гірше - я ридала, не спала ночами, залишала грудну дитину і їхала до Києва, щоб бути на Хрещатику разом зі своїм народом. А через рік почала відчувати симптоми множинних і дуже швидко ростучих міом матки. Так страждала від кровотеч, що втрачала свідомість і все одно намагалась жити старим життям. Після чергової операції з критичною крововтратою, гемоглобіном нижче 46, дякуючи Богу та лікарям я одужала. І я переоцінила свої емоційні страждання. Я не дивлюся ці жахливі відео, хоча розумію все. Якщо сприймати події з лютого близько до серця, як я жила в 2013-2014, то можна зійти з розуму, не кажучи вже про пухлини....я скам´яніла. Вижити, треба просто вижити
10
3
Работа с психологом и поиск внутренней опоры на себя. Сосредоточиться на себе. Помогать, по возможности, кому можешь и хочешь. Так легче.
5
від онколога маммолога,який працює в приватній клініці і заввідділенням у державній лікарні. просто бум. так і сказав- відгороджуйтесь від всього,бо жінка страждає найперше. в мене купа нових пацієнток,молодих
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу