А які у вас є приємні спогади з літом свого дитинства?

Вы ещё забыли про самогон

Нет конечно. Это никто не ел :)
Но! Когда мы перерезали в Киев, оказалось, что такие абрикосы даже продают :))
В Запорожье все ели только калированные абрикосы. Никто дичку не ел. Ну ели конечно, но что бы продавать?! :))
А в Киеве продают каждый год :))

У меня свои места в Рыбачье, очень хочу туда((((((( и Алушта

Поездки с родителями в лес, в Крым. Мама тоже любила Алушту. Пионерлагеря в Крыму Каскад и Артек. Шелковица на даче, черная и розовая. Мамины плюшки с маком и блинчики с икрой. Дом бабушки и бабушка, прекрасно умевшая шить и вышивать. Боже, как это было давно и прекрасно...

О, яка експресія. Ще побийте мене за ваші дуже цікаво закцентовані спогади)
Я тут до чого?
Мої фантазії при мені й мені відомі. І, на відміну від вас, я їх не заперечую.
А вам раджу поцікавитися темою, а не кидатися на людей, які звернули на Ваші акценти увагу)
Пам‘ять нічого не видає просто так.

Ну я теж засмучуюсь, як згадую часи, коли дідусі та бабусі були живі. Але зараз, але всеж таки приємно згадувати і наче знову проживаєш з ними ті часи

Еще было лето, когда мы в лагерях и с мамой объехали все основные курорты Запорожской области - и Приморск, и Бердянск, и Кирилловку

Я помню как мы постоянно тусили на старой шелковице которая выше водонапорной башни была, недавно видела ее и просто в шоке от высоты, а мы как стрекозы там скакали по ней.
Ещё помню как бежала по дедушкиному сараю как в мультике, я бегу а позади меня шифер ломается и падает, как я не провалилась даже не знаю. А сейчас выросла и вечно за сыном бегаю метр высота - а я : туда не лезь, там высоко )

Понарошку) Конечно никто не ел, но мы им варили богатырскую кашу, а они делали вид что ели и силы набирались)
А про абрикосы очень знакомо, у нас на Донбассе тоже абрикосы как мусор, падали под ноги, никто такое не ел.

Поездки на базу отдыха с родителями и в лагеря в Бердянск и Кирилловку - любимое Азовское море 🥹 Первая любовь в лагере ❤️

Класс) мы каждый год в Кирилловку ездили. Но теперь эти твари

ммм... Рыбачье!!!! ...вы помните дядю Яшу, такой веселый толстяк?? возле пляжа ресторанчик с национальной едой, от которой потом худел всю осень)) , я общаюсь с ним много лет, и он нас ждет!! у них там партизанский движ, он не оскотинился, верят и ждут Украину.

Я и детей каждый год возила на Азовское, как и меня в детстве. До войны только один год не поехали - из-за медуз.

Ніхто на вас не кидається, це знову вам ваша уява щось хибне транслює і ви з цим самі із собою боретесь. Я лише спитала, де акцент на сексуальності був. Але ви не змогли на це вказати, хоча десь там вам це прибачилось у вашій уяві. Чи у вас комплекси порадниці?) На цю тему теж багато є чого почитати, раджу.

Они даже забрали возможность поехать в Затоку, блин :(

Ох, знаю такого) Правда не Яша

Я вспомнила, как в далёком детстве отдыхали с родителями в Геленджике, так там ленинградцы рвали зелёные абрикосы. Когда мы с удивлением спросили зачем, они ответили, что абрикосы нужно положить на подоконник и они дозреют! Вот дикари!

Да, почему-то самые теплые воспоминания это лето
Когда говорят за детство всегда вспоминаю бабушкин двор, лето, только прошел дождь и уже снова светит солнце... во дворе огромный куст жасмина и клумба все в цветущих ландышах
Ми всегда после дождя выбегали из квартир в резиновых сапогах мерять лужи

ну Яков, ну мы его Яшей называли...ресторанчик назывался ’У Якова’

Женщина, вы уже утомили тут всех!

Прочитала, вдохновляюще. Но я в раздумиях, не пожаловаться ли на ваш коммент, чтобы удалили отсюда его, с хорошей мыслью про этого дядю...

Походы с бабушкой за ягодами... обожала это ))

Яловичина з асфальту - це сильно)

Дома з друзями завжди було класно, памятаю перші дні канікул, коли раненько встав без понукання і вибігаєш на вулицю і дотемна з друзями по городам, погрібам, заковулкам. Кожне літо їздили десь до родичів на пару днів, то в Умань - там компанія збиралася, в Софіївці в парку гуляли, то у Вологограді, таж зїхалася купа дітей майже одного віку - квартира в дідового брата була велика, він був генерал, там і на дачу на ракеті їздили. В село до бабусіної сестри десь глибоко на Віниччині, я там з лука саморобного по курям стріляла. В Лієпаю до хрещеної - море холодне. Часто Крим, Гурзуф, Алупка, Місхор. Класно було. Але самі накращі спогади про літо коли вже старші - 14-15 років. Хлопці кавалери почали крутитися, до пізньої ночі на лавочці сиділи, ці шури-мури, і зорі, і перші поцілунки.

Бабуся і дідусь жили в Судаку. Кожен рік мене і сестру відпраляли на все літо. А також там були ще двоє двоюрідних брата, та 1 сестра. Нас було п´ятеро. І бабуся з дідусем справлялися . Зранку бабуся завжди пекла коржики , як перепічки, тільки великі на всю сковорідку. Вони це лавашем звали. Наливала миску меду, миску сметани густої. Молока, чаю. Це був наш сніданок. В обід борщ, юшка, суп і зажди купа жарених бичків. Ввечері теж бички або смажена картопля. Баклажани, перці, помідори зелень завжди і багато. І все це з коржиками, які бабуся пекла замість хліба.
Ми набирали з собою їжі і шли на скелі. Зранку був відлив і ми брели по воді. А з вечора вже прилив був, і треба було встигнути, бо плисти довго б пришлось. Ніхто не слвдкував за нами, ми гуляли з ранку до вечора з іншими дітьми, завжди колотилися на скелях та в морі. На місцеві пляжі не ходили, там народу страшенно було. Там у мене пізніше було перше кохання, потім друге і третє. Мама казала, курортні романи, бо продовження не було))) Моє дитинство , це дуже захоплива пора мого життя.

Может и дозреют, но мы не проверяли :))

Про Ленинградцев еще.
Мы с Мамой были в Очакове. Мне 6 лет, брату 8.
И вот маму на пляже спрашивает одна интеллигентная женщина с ребенком из Ленинграда (чи он уже Питером был 30 лет назад, не знаю).
(К слову моя мама тоже очень интеллигентная, воспитанная и тд).
Короче спрашивает: «а сколько раз вы разрешаете детям купаться». (Имея в виду типа 5 минут купаешь - 15 минут греешься и тд
А моя мама отвечает: «Два раза. Один раз До обеда, один раз после» :)) То есть мы приходили на пляж - залезали в воду - и вылезали когда уже на обед надо было уходить :)
Помню эту мамину любимую фразу: вылезай, у тебя уже губы синие :)) но никто ее не слушался

Кирилівка

😂це точно не мій клопіт 🤣

Танцор діско)))) Я теж уперше його подивилася у бабусі. Нам було по 10 років, і нас не пускали чогось, мабудь що вечірній сеанс, а денного не було. І ми залазили на дерева , які були біля відкритого кінотеатру і дивились. Я мабудь разів 10 подивилась за літо. А потім ще і співала кожен день джимі джимі, ача ача))) І моя сестра мене хотіла прибити за це)))

Просто асфальт темнее
А куски бордюра - типа бетон - светлее

Все же логично