Почему меня бесит подруга, которая все время выставляет фоточки?

... Дочитала ваш коммент до конца... В моём случае не будет перехода на украинский, отчасти, из-за того, что это сейчас так агрессивно навязывается. Я выбираю сама выбирать что мне делать и на каком языке говорить. Точно так же я выбрала не прогинаться под рашистов и не следовать их пропаганде, коей последовали многие жители моего города.

... Дочитала ваш коммент до конца... В моём случае не будет перехода на украинский, отчасти, из-за того, что это сейчас так агрессивно навязывается. Я выбираю сама выбирать что мне делать и на каком языке говорить. Точно так же я выбрала не прогинаться под рашистов и не следовать их пропаганде, коей последовали многие жители моего города.

Я зрозуміла, що ви зі Сходу.
Слухайте, я кандидат історичних наук. Я багато можу написати вам про вашу історію, якої ви не знаєте.
Нічого агресивно не нав‘язується. Україна, на жаль, дуже лояльна, занадто м‘яка у цих питаннях. Я побачила по Херсону, Харківщині як русмір миттєво й без жодних консультацій з населенням, реверансів та іншого, не знаючи надовго вони чи ні, не економлячи коштів, максимально оперативно насаджують свою культуру, мову, палять наші книги, фізично знищують символи й пам’ятники й нема ніяких дискусій про історію.
А в Херсоні в публічній бібліотечній системі 90% книг російською й досі не списані навіть пропагандисти совка, а Чєбурашка так узагалі святе, зоча є чудові переклади українською. Й Україна досі перепрошує й переминаєьься з ноги на ногу поки русьмовні кричать про агресію й тиск, продовжуючи відкрито у другий рік війни з росією спокійно розмовляти російською будь де! Ось де правда, а пи говорите неправду. Ви говорите штампами русьміра. Саме вони просувають цю ідею якогось приниження росьмовних. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, нормальна освічена людина нізащо й ніколи не розмовлятиме мовою ворога після нападу росії, живучи в Україні. Це найвищий рівень аморальності. І так, Україна асовлтки на вас «тисне», що вам нічого за це не буде. Максимальний тиск, ага.

Знаете сколько людей с Восточной Украины, которые не виноваты в том, что родились в русскоговорящей среде, боялись выехать на Западную?
Вот из за таких пані

Хватит тыкать свою зависть везде и всюду. Чему завидовать ? Меня тоже такие недалекие умиляют . У меня муж выездной., мы в Украине , тупорылые фоточки не постим, собственно и до войны никогда таким тупизмом не страдали

Удалено администрацией...

І я с Півдня)

Ото не ліньки було строчити?
Дайте вгадаю - Ви зі Львова , але зараз в Німеччині на соціалі, а свою квартиру ВПО за 400 уе здаєте?

О, тоді добре розумієте писане про Херсон. Російськомовне середовище на Півдні - це акт агресії колись. Наш Півдегь багатостраждальний, щедрий землею й тому багато разів политий кров‘ю. Його потрібно в першу чергу українізовати, нами, нашим свідомим вибором, маніфестом. А не триматися за русмір. Шкода, що ви уперто закриваєте на це очі й не хочете нічого змінювати.

Справа в тому, що не у кожного

Пусть Вашего бережет Бог.
Теперь ясно почему вы испытываете такие чувства

Насправді у кожного

Знаете сколько людей с Восточной Украины, которые не виноваты в том, что родились в русскоговорящей среде, боялись выехать на Западную?
Вот из за таких пані

Вы на дистанционке по зрителям соскучились?
Или Вы тролль?.
Но Вы смешная ))

От ніколи не повірю, що Ви з Києва !

Да, и поэтому для себя мы тоже отмели напрочь такую возможность именно по этой причине.

Дмвні у Вас асоціації. Я вже багато років тут спілкуюся українською - мене обзивали западенкою, селючкою, писали, що моя рідна російська, а це я тролю, що пишу українською.

Я зрозуміла, що ви зі Сходу.
Слухайте, я кандидат історичних наук. Я багато можу написати вам про вашу історію, якої ви не знаєте.
Нічого агресивно не нав‘язується. Україна, на жаль, дуже лояльна, занадто м‘яка у цих питаннях. Я побачила по Херсону, Харківщині як русмір миттєво й без жодних консультацій з населенням, реверансів та іншого, не знаючи надовго вони чи ні, не економлячи коштів, максимально оперативно насаджують свою культуру, мову, палять наші книги, фізично знищують символи й пам’ятники й нема ніяких дискусій про історію.
А в Херсоні в публічній бібліотечній системі 90% книг російською й досі не списані навіть пропагандисти совка, а Чєбурашка так узагалі святе, зоча є чудові переклади українською. Й Україна досі перепрошує й переминаєьься з ноги на ногу поки русьмовні кричать про агресію й тиск, продовжуючи відкрито у другий рік війни з росією спокійно розмовляти російською будь де! Ось де правда, а пи говорите неправду. Ви говорите штампами русьміра. Саме вони просувають цю ідею якогось приниження росьмовних. Хоча, якщо дивитися правді у вічі, нормальна освічена людина нізащо й ніколи не розмовлятиме мовою ворога після нападу росії, живучи в Україні. Це найвищий рівень аморальності. І так, Україна асовлтки на вас «тисне», що вам нічого за це не буде. Максимальний тиск, ага.

Дмвні у Вас асоціації. Я вже багато років тут спілкуюся українською - мене обзивали западенкою, селючкою, писали, що моя рідна російська, а це я тролю, що пишу українською.

В моём окружении на украинский попереходили, как раз, те, кого война не зацепила. Мало кого она зацепила так, как меня, но, к примеру, для меня, быть собой это, помимо прочего, не быть ведомой и не следовать ’модным’ веяниям, в частности, и веяниям в переходе с родного языка на украинский

Удалено администрацией...

Ага. Типа я украл и сосед украл, но он признался, а я стесняюсь

Ні, просто не спиться.
Тема Ваша зачепила.
Коли в чужому оці бісить скалка, а в своєму колода норм.
Не розумію чому вас так тригерить.
Але насправді розумію.
Знаєте, на Півдні ж біда з колаборантами. Ви не можете цього не знати раз є місцевою. Вам усім доведеться пройти перевірку, бо здали Херсон не інопланетяни і точно не поодинокі україномовні активісти.
Тому, мабуть, і наперед кричите. Бо страшно.
Я лише не розумію що ви захищаєте і, головне, навіщо?
Захищати свій російський всесвіт зараз - це як захищати дядька-злодія чи сусіда-ґвалтівника. Вам це нащо? Ну, було й було. Це чуже, нав‘язане. Невже так важко відмовитися від цього?
Важко! Бо що тоді лишиться?

Мова має значення, це ідентифікатор. Розмови іноземців про російськомовних українців тому підтвердження.

А чому російська ваша рідна? Ви росіянка? Ваші батьки росіяни? Діди й баби росіяни? Чому ця мова є рідною вам?
Ви ж розумна людина, це видно з формулюваньто не можете не знати, що на наших теренах була примусова й кривава русифікація. Зросійщення було і є інструментом насильства. З нас рідну мову витравлювали приниженням, вивищуванням російської культури, мови, псевдопідміною (українське то сільське, а правдива еліта лише росмовна, оце до речі сидить в більшості російськомовних, нав‘язаний стереотип начебто елітності і саме від цього найважче відмовитися) і так далі. Якщо ви за походженням не росіянка, то маєте розуміти, що прийняття російськості - це пристосуванство. І тоді, і, тим більше, зараз це очевидно. Елементарна примітивна мімікрії, щоб не втратити роботу й мати щось більше за мінімум. Так, таким був той час, мама колискову співала можливо й російською, але чи це ваше справді?
Більше того, навіть якщо ви етнічна росіянка та живете свідомо за власним вибором в Україні і сталося те, що сталося (війна така страшна), то актом поваги буде вибір мови своєї країни несправедливо знищуваної російськомовним сусідом, як вони це й раніше робили. От і все.

Какой спич... Это для вас язык врага, а для меня - родной я с этим росла и жила много лет. Не имею ничего против украинского, но для меня он как английский. Его нет в моей душе смысл мне себя насиловать?