Не нагнетаю, НО

фото

Вы с Александром вместе учились?

Ви з тих, хто Бахмут артемівськом називає?

Ви з тих, хто Бахмут артемівськом називає?

той) просто треба буде випити приблизно 600 таблеток йодомарина)

Між іншим, так. Я з народження живу під Києвом, моє містечко має статус постраждалого від чорнобильської аварії, у мешканців є посвідчення. Мені було 5 років на час аварії, брату - 3. Ніхто ні про що не знав, нікому не сказали нічого, тоді вже аж потім люди почали виїжджать і то, хто мав можливість, а масово й не їхали. Ніякого ні йоду, нічого, ходили по дворах міряли все. Мама розказує, що найбільше пікав дозиметр на сандалики брата, але інших не було, вимили з милом і ходив в тих. Тато поїхав до свого батька в Київ позичать гроші, щоб вивезти нас кудись, а дід ще не міг ніяк зрозуміти, чого, підійшов до вікна, каже: ну он дивись, море дітей на площадці, вони ж не виїжджають, всі гуляють собі, невже це обов´язково?
Потім нас в село в Дніпропетровську обл вивезли до родичів, але пройшли дні. І ніхто не закупорювався, їжою не тарився, вікна не клеїв, виїхала тільки маленька частина людей і то не зразу - ну це ясно, люди темні, ніхто нічого не знав. Я до чого: слава Богу, вижили.

Гарри из Луганска забыли?) Лучше сделать запасы.

Я же пишу.что не обратила внимания.Открыла тг-там лента из каналов.их много,вот так выглядит как на фото.Прочитала строчку про аэс,сразу зашла и сообщение не смогла прочесть,оно как бы мигнуло и исчезло.Раньше замечала.что так исчезают сообщения.которые удаляют.

Боже какой кошмар все это. Я не представляю и представлять не хочу. Но в вашем городе по итогу был всплеск онкологии или болезни щитовидки ?

Між іншим, так. Я з народження живу під Києвом, моє містечко має статус постраждалого від чорнобильської аварії, у мешканців є посвідчення. Мені було 5 років на час аварії, брату - 3. Ніхто ні про що не знав, нікому не сказали нічого, тоді вже аж потім люди почали виїжджать і то, хто мав можливість, а масово й не їхали. Ніякого ні йоду, нічого, ходили по дворах міряли все. Мама розказує, що найбільше пікав дозиметр на сандалики брата, але інших не було, вимили з милом і ходив в тих. Тато поїхав до свого батька в Київ позичать гроші, щоб вивезти нас кудись, а дід ще не міг ніяк зрозуміти, чого, підійшов до вікна, каже: ну он дивись, море дітей на площадці, вони ж не виїжджають, всі гуляють собі, невже це обов´язково?
Потім нас в село в Дніпропетровську обл вивезли до родичів, але пройшли дні. І ніхто не закупорювався, їжою не тарився, вікна не клеїв, виїхала тільки маленька частина людей і то не зразу - ну це ясно, люди темні, ніхто нічого не знав. Я до чого: слава Богу, вижили.

Боже какой кошмар все это. Я не представляю и представлять не хочу. Но в вашем городе по итогу был всплеск онкологии или болезни щитовидки ?

Вижили, але не всі, і масова онкологія нас догнала

Пригожин интересно что делать в белараше. И бульбаш все-таки здриснул ...