У когось було відчуття, що живете не в своєму часі?

Як тільки почалась війна ми втікли на Захід України, нам виділили будиночок сільський звичайний: пічка, вода в колодязі на дворі, туалет на вулиці, ванни і душу немає. Так ми жили два місяці. Топили пічку, по будильнику по черзі кожні 2 години підкидали дрова (інакше не можна), таскали воду, гріли її, а прання - то жах. Але є одне але - все це було не так страшно, бо все ж є магазин, де ти можеш собі все купити.
Я вмію важко працювати в селі, маю 25 соток землі на дачі, сама сію все і доглядаю, все дитинство у бабусі в селі проводила, тож вмію все робити.
Але як тільки почну уявляти як було у ті часи, то страх. Там люди спали мабуть тільки по 4 години, бо все переробити треба, щоб було що їсти.
Всю ніч ти підкидаєш взимку дрова, тягаєш воду з колодязя, грієш її не на газу, а у пічці. Уявіть літо, спеку і пічку. Ні, ви не уявляєте. Посіяти пшеницю, покосити, обмолотити, понести до млина, замісити тісто і наректи зранку хліб. У хліву кричить голодна худоба. Подоїти корову, приготувати сметану,сир. Попоратися з іншими тваринами і птицею. Приготувати сніданок, обід, вечерю. А город заростає бур´яном. Сходити в ліс, назбирати ягід, грибів, трав, пересушити все. Підготувати максимально їжу, щоб було що їсти взимку: наквасити капусту, яблука, засолити сала, огірки, помідори. Закрити консервацію.
Ходити в ліс, шукати повалені дерева, рубати, заготовувати дрова.
Я не знаю,що я ще не згадала.
Ох, важкі часи ..
А якщо ще панство - то ходити на роботу до панів.
Господи, бідні люди

Моё время 1860-1890-е года.
Страну не знаю, Европа.
Не принцесса, но дворянских кровей.
Моя прошлая жизнь пришлась на нехорошие времена для семьи-
обедневший род, остался только титул.
Хорошо помню дом, точнее несколько комнат, со следами запустения, кушетку возле большого окна. Сад за окном, который тоже знавал лучшие времена. Ощущения тоски и уныния.
Но все такое щемяще-родное и любимое.
Не знаю, что это.
Моя больная фантизия или чудом сохранившийся кусочек памяти прошлой жизни.
Люблю антиквариат.
Но если к старинным и винтажным вещам спокойное отношение, то вещи тех времен определяю безошибочно-прямо чувствую их, чувствую что мы с ними жили в одно время.
Кидайте тапки)