Безтурботня Свекруха тіктокерша (Я зла)

Була тут тема про егоїстичнисть бабусь 60-70 року народження, воно ж якось і дійсно так. Так от в продовження цієї теми.

От приїхала свекруха. До кінця літа буде у нас. Я така рада була, думала, хоч трошки буде часу на себе, та і по дому допоможе. І що в реальності? Сидить цілими днями в тіктоках своїх, якісь прикольчики дивиться, сміється. А як попросиш щось допомогти. То наче і допомагає, але то каша підгорить, то вода википить, то маргарин замість масла жбурне в каструлю, а то і салат пересолить, бо думками десь там в подіях в телефоні.

І онуку пихає смартфон, щоб її не задовбував, бо в неї терпіння не вистачає на активність з ним. І ще так хитрим трюком йому - пішли скоріш до телевізора, не будем мамі над душею стояти! І це так завжди.

І оце валяється в тіктоці і паралельно ще на телевізорі ютуб дивиться, усіляких Самвелів Адамянів і тому подібних, в мене вже аж голова пухне від його істеричного голосу і чвар з мамой Танєй. Кажу, увімкніть хоч шось інше, кіно якесь, а вона як наче не чує. І це дівиться оцих блогерів і якісь там у них ще зустрічи з підписниками і свекруха прям в оце все заглиблена. І ще псіхує, що писала коментаря і екран погас, текст пропав, як його відновити? Прям така стурбована. А те шо салат пересолений її не турбує як відновити?!!!

Думала, приїде бабуся-помічниця, а приїхала ще одна доросла дитина...

І оце що вона, що моя мати, такі от інтернетчиці, телефон з рук не випускають, як наче зрослися з ним.

Я взагалі, дивлюся, оце покоління непогано влаштувалося в цьому житті. Дітей на батьків своїх звалювали, пожили відносно спокійно і мирно, війни не було. Так, працювали на заводах і усіляких канторках з невеликими зарплатами, але і долар по 2 гривні застали в пострадянський період. Свекруха з ностальгічним натхненням розповідає, які у них кожну зміну були на роботі сабантуйчики. Той налівочки вишневої притягне з дому, інша закуски, третя лімончик захарком присипе, в кінці зміни фарби шабашкою винесуть за прохідну, здадуть, на одежину і м´ясну закусочку грошики вже є.

Тоді якась була естетика - підбухувати для тонуса. І не тільки на заводах, а і в лікарнях, в бухгалтеріях, у відділах кадрів, чи будь де.

Мати мене після танців чекала, і поки чекають з іншими батьками по 50 грам вип´ьють. Наче пристойні люди, а підходять такі собі пані в шубах і на макіяжі до кіоска, жахнуть по рюмашечці, чіпсою закусять і стоять регочуть, нагулють настрій для другої чарочки. А додому прийдуть і спати одразу. Клопотатися не треба, бо їх батьки вже і наготували, і поприбирали, і попрали. І ще потім проводять час з онуками і роблять уроки з ними. Це ті люди, які пережили голодомори і війну, в цілому жахливу сторінку нашої історії. Але у них ще купа сил і ентузіазму на онуків, пока ці безтурботниці дрихнуть у вихідний до обіду.

Моя бабуся в 90 років мала вже проблеми з мобільністью, але намагалася максимально корисною бути і допомогати усім чим може. Не те шо ці тіктокерши безтурботні, які так хотіли онуків і яке в них бажання клопотатися з ними, а по факту, виявилось, що одні тіктоки, гульки і нова зачіска на думці. Не кажу про всіх, але таких багато. Кидайте в мене тапками! Але це не відмінить мою ноту обурення свекрусі, матері і усім подібним егоїстичним сабантуйшіцям!!!