Дружини військових як ще тримаєтесь?

Якщо ви себе вграєте очікуванням, ви не зможете вивезти після війни. Вам його ще дуже довго чекати - навіть після перемоги. Бо поки віцна відпустить, все продовжує лежати на жінці.
І ваш справжній бій ще попереду.
Вибачте, що не буду вам казати про те, як наші хлопці-герої повернуться в променях слави, і у вас буде любов, затишок, вам одразу полегшає вдвічі, бо з´явиться партнер.
Ні.
Це дуже серйозна помилка так думати.
Після такого досвіду та окремого життя зустрічаються дві травмованих істоти з різними очікуваннями.
Бо вам, як жінці, захочеться, щоб він впрягся в побут і мирне життя, в дітей. А він не зможе.

Тому вам життєво необхідно сконцентруватися на тому, щоб себе зберегти.
Я не знаю, як саме ви це можете зробити.
Але те, на шо ви не впливаєте, не має впливати на вас. Вам напишуть, що це не кохання. Бо кохання - це втрачати свідомість від виснаження. А якщо жінка зберігає спокій, це гнила потвора.
Ну-ну. Як виснажена жінка зможе вивести чоловіка з птсру, я не уявляю.
Буде дуже багато розлучень. Через те, що зустрічаються дві каліки по суті. Які допомогти один одному сил не мають.

З психологами обережніше. Я сходила до наче профі, купа відгуків. А він почав мене підводити до того, що я у себе одна, і марную життя та нерви на чоловіка, який обрав війну, а не родину. І чому б мені не зібрати речі та не виїхати. Класні поради, але я таки обираю ще раз спробувати видерти чоловіка з отого післяфронтового розладу.
По підтримуючих пігулках. Магне, як дихати не можете, треба шось міцніше. Мені допомагав адаптол.
Ваш подвиг не в тому, щоб сіпатися на кожен дзеньк месенджеру. І не в тому, щоб не забувати ні на мить. Це нікому не допомагає, а вас руйнує. Ваш вихід буде після. Ви маєте бути готовою до цього. Бо я бачила жінку, яка отак чекала, але на ’після’ її не вистачило, розлучилися.

Ви можете відпочивати. Ви маєте це робити, ви повинні це робити.
Обіймаю вас.

Так 2 ребенка у автора есть, для демобилизации мужа нужен 3-й)

Резников сегодня сказал, что к следующему лету закончат

А ще він сказав, що хто на 0 втомився, то пише рапорт і його на відпочинок в тил відправляють. Тільки чогось воно так не працює.

Важко, дуже. Деколи здають нерви і починаєш ненавидіти всіх мужиків, які ховаються за спідниці жінок.

Але треба триматись, тому що ви, в першу чергу, підтримка для нього.
Я деколи сама не знаю звідки брати сили, але якщо здамося і будемо нити - то цим не допоможеш. Чоловікам зараз набагато гірше.
Підтримуйте його, більше часу на розмови по телефону. Краще по відеозв´язку.
Мій теж неодноразаво включає песимістичний настрій, але направляти його і піднімати настрій - моя задача.
Більше гуляйте, більше позитивних емоцій. Є можливість - приїдьте до нього, навіть раз в два місяця - це буде тримати вас на плаву, навіть деякий час.

Обіймаю вас, тримайтесь, зараз більшість в такій ситуації.

Якщо ви себе вграєте очікуванням, ви не зможете вивезти після війни. Вам його ще дуже довго чекати - навіть після перемоги. Бо поки віцна відпустить, все продовжує лежати на жінці.
І ваш справжній бій ще попереду.
Вибачте, що не буду вам казати про те, як наші хлопці-герої повернуться в променях слави, і у вас буде любов, затишок, вам одразу полегшає вдвічі, бо з´явиться партнер.
Ні.
Це дуже серйозна помилка так думати.
Після такого досвіду та окремого життя зустрічаються дві травмованих істоти з різними очікуваннями.
Бо вам, як жінці, захочеться, щоб він впрягся в побут і мирне життя, в дітей. А він не зможе.

Тому вам життєво необхідно сконцентруватися на тому, щоб себе зберегти.
Я не знаю, як саме ви це можете зробити.
Але те, на шо ви не впливаєте, не має впливати на вас. Вам напишуть, що це не кохання. Бо кохання - це втрачати свідомість від виснаження. А якщо жінка зберігає спокій, це гнила потвора.
Ну-ну. Як виснажена жінка зможе вивести чоловіка з птсру, я не уявляю.
Буде дуже багато розлучень. Через те, що зустрічаються дві каліки по суті. Які допомогти один одному сил не мають.

З психологами обережніше. Я сходила до наче профі, купа відгуків. А він почав мене підводити до того, що я у себе одна, і марную життя та нерви на чоловіка, який обрав війну, а не родину. І чому б мені не зібрати речі та не виїхати. Класні поради, але я таки обираю ще раз спробувати видерти чоловіка з отого післяфронтового розладу.
По підтримуючих пігулках. Магне, як дихати не можете, треба шось міцніше. Мені допомагав адаптол.
Ваш подвиг не в тому, щоб сіпатися на кожен дзеньк месенджеру. І не в тому, щоб не забувати ні на мить. Це нікому не допомагає, а вас руйнує. Ваш вихід буде після. Ви маєте бути готовою до цього. Бо я бачила жінку, яка отак чекала, але на ’після’ її не вистачило, розлучилися.

Ви можете відпочивати. Ви маєте це робити, ви повинні це робити.
Обіймаю вас.

Кончені якісь. Немає можливості до іншого звернутися?

Автор,ви мені вибачте,але ви і в обмороки падаєте в магазинах,і в селі живете і грошей нема.І сирота і ви,і він.Вам чоловік гроші не висилає?Ви за півтора року не змогли поїхать 300км до нього?

Дивно, що так
Чому ж не відпускають у відпустку?
Може звоніть і жалійтеся десь на гарячі лінії ?
Зараз купа військових у відпустках
Навіть за кордон їх випускають

Я- дружина військового, зрозуміти що переживає та з чим стикаються родини можуть тільки ті хто так само чекає...

Нажаль,мій чоловік загинув від ускладнень поранень в Бахмуті - не люблю мірятися трешем ,але багато б віддала щоб чекати його
На той випадок якщо ви знаєте таку ж дружину загиблого військового - напишіть мені,в нас є закрита спільнота з різноманітною допомогою для дружин та дітей

Дякую вам та вашим чоловіком, передавайте щоб берегли себе і Україну

Автор а если бы вы жили как жены военных во второй мировой , думали где еду достать и на еду, вам будто скучно. Многие жены военных работают.

Если бы автор больная была врачи так бы не реагировали

Вибачте, резнікову тільки яйца за 17 грн були цікаві. Відпустку чоловіку не підписують достатньо довго, Залежить від багатьох факторів. А чекати так важко. Заспокійливо купу перепила, живу як у ві сні. Весь час здається, що прокинусь і все буде норм.

Дякую вам.
Іноді бачиш як деякі жінки вихваляються що їздили до свого чоловіка і кажуть той хто не їздив просто не хоче їхати а я б і в пекло до нього поїхала б щоб хоча б обійняти хоча б на хвилинку але туди не пускають і його звідти теж не відпускають

Якщо ви себе вграєте очікуванням, ви не зможете вивезти після війни. Вам його ще дуже довго чекати - навіть після перемоги. Бо поки віцна відпустить, все продовжує лежати на жінці.
І ваш справжній бій ще попереду.
Вибачте, що не буду вам казати про те, як наші хлопці-герої повернуться в променях слави, і у вас буде любов, затишок, вам одразу полегшає вдвічі, бо з´явиться партнер.
Ні.
Це дуже серйозна помилка так думати.
Після такого досвіду та окремого життя зустрічаються дві травмованих істоти з різними очікуваннями.
Бо вам, як жінці, захочеться, щоб він впрягся в побут і мирне життя, в дітей. А він не зможе.

Тому вам життєво необхідно сконцентруватися на тому, щоб себе зберегти.
Я не знаю, як саме ви це можете зробити.
Але те, на шо ви не впливаєте, не має впливати на вас. Вам напишуть, що це не кохання. Бо кохання - це втрачати свідомість від виснаження. А якщо жінка зберігає спокій, це гнила потвора.
Ну-ну. Як виснажена жінка зможе вивести чоловіка з птсру, я не уявляю.
Буде дуже багато розлучень. Через те, що зустрічаються дві каліки по суті. Які допомогти один одному сил не мають.

З психологами обережніше. Я сходила до наче профі, купа відгуків. А він почав мене підводити до того, що я у себе одна, і марную життя та нерви на чоловіка, який обрав війну, а не родину. І чому б мені не зібрати речі та не виїхати. Класні поради, але я таки обираю ще раз спробувати видерти чоловіка з отого післяфронтового розладу.
По підтримуючих пігулках. Магне, як дихати не можете, треба шось міцніше. Мені допомагав адаптол.
Ваш подвиг не в тому, щоб сіпатися на кожен дзеньк месенджеру. І не в тому, щоб не забувати ні на мить. Це нікому не допомагає, а вас руйнує. Ваш вихід буде після. Ви маєте бути готовою до цього. Бо я бачила жінку, яка отак чекала, але на ’після’ її не вистачило, розлучилися.

Ви можете відпочивати. Ви маєте це робити, ви повинні це робити.
Обіймаю вас.

Все вірно кажете, чоловіків ’після’ треба підтримувати ще більше ніж ’до’ .
Бо вони вижили заради родини, якщо вони відчують, що родині вони не потрібні, це може дуже погано скінчитися для чоловіків.

Вам треба терміново до психотерапевта. У вас вже думки про суїцид, ви ж зіпсуєте життя дітям та чоловіку, це не спасіння, це зрадити рідних та саму себе. Все буде добре, дай Бог, війна закінчиться, якимось чудом. Будь ласка зателефонуйте сюди 5522.

Кожен, хто перебуває на території України, може отримати анонімну та безкоштовну консультацію фахового психолога. Для цього достатньо зателефонувати з 11:00 до 19:00 в будній день за єдиним коротким номером 5522 з мобільного. Усі дзвінки безкоштовні для абонентів lifecell, Vodafone, «Київстар».
Надання цієї кваліфікованої психологічної допомоги запроваджено громадською організацією «Фонд Яніни Соколової» спільно із фундацією #ВАРТОЖИТИ за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейського Союзу.

Не так трошки
Родині він потрібний, але такий, як був до.
От як людина руку зламала, гіпс зняли, а від неї вже очікують, що вона зараз жонглювати стане, бо раніше жонглювала ж.
Мирному життю доводиться вчити заново, вважай.
І знайомитися заново теж. Вчитися знову разом жити.

Тема реабілітації військових невичерпна. Але у нас і досі фахівців одиниці. Тому виходить, що реабілітація сімейна справа.

Якщо ви себе вграєте очікуванням, ви не зможете вивезти після війни. Вам його ще дуже довго чекати - навіть після перемоги. Бо поки віцна відпустить, все продовжує лежати на жінці.
І ваш справжній бій ще попереду.
Вибачте, що не буду вам казати про те, як наші хлопці-герої повернуться в променях слави, і у вас буде любов, затишок, вам одразу полегшає вдвічі, бо з´явиться партнер.
Ні.
Це дуже серйозна помилка так думати.
Після такого досвіду та окремого життя зустрічаються дві травмованих істоти з різними очікуваннями.
Бо вам, як жінці, захочеться, щоб він впрягся в побут і мирне життя, в дітей. А він не зможе.

Тому вам життєво необхідно сконцентруватися на тому, щоб себе зберегти.
Я не знаю, як саме ви це можете зробити.
Але те, на шо ви не впливаєте, не має впливати на вас. Вам напишуть, що це не кохання. Бо кохання - це втрачати свідомість від виснаження. А якщо жінка зберігає спокій, це гнила потвора.
Ну-ну. Як виснажена жінка зможе вивести чоловіка з птсру, я не уявляю.
Буде дуже багато розлучень. Через те, що зустрічаються дві каліки по суті. Які допомогти один одному сил не мають.

З психологами обережніше. Я сходила до наче профі, купа відгуків. А він почав мене підводити до того, що я у себе одна, і марную життя та нерви на чоловіка, який обрав війну, а не родину. І чому б мені не зібрати речі та не виїхати. Класні поради, але я таки обираю ще раз спробувати видерти чоловіка з отого післяфронтового розладу.
По підтримуючих пігулках. Магне, як дихати не можете, треба шось міцніше. Мені допомагав адаптол.
Ваш подвиг не в тому, щоб сіпатися на кожен дзеньк месенджеру. І не в тому, щоб не забувати ні на мить. Це нікому не допомагає, а вас руйнує. Ваш вихід буде після. Ви маєте бути готовою до цього. Бо я бачила жінку, яка отак чекала, але на ’після’ її не вистачило, розлучилися.

Ви можете відпочивати. Ви маєте це робити, ви повинні це робити.
Обіймаю вас.

Дивно, що так
Чому ж не відпускають у відпустку?
Може звоніть і жалійтеся десь на гарячі лінії ?
Зараз купа військових у відпустках
Навіть за кордон їх випускають

Так і є , нажаль .
Мойому чоловіку повезло, що він був на 0 всього 3 місяці . Більш менш такий як і був, тільки дуже швидко ’вибухає’ , коли ми в суспільстві , серед людей .
ГІрше тим, хто там більше року, тяжко їм буде повертатися в мирне життя.

Єдиний адекватний коментар. Але про це мало говорять, про потім.
Так, стають двома різними, з різними досвідами. Жінка звикає ’все сама, терпи’, перетворюється на залізну. Зараз мабуть ще важче, ніж після 2 св війни. Не в плані матеріального. Морально.
Тоді всі приблизно однакові були, горе розділяли. А зараз ти чекаєш, а інші гуляють. Ще й ці поради - третього роди, за кордон їдь. Ці коменти - нема майбутнього, валимо всі звідси. Ці резонанси - хто скільки вкрав, кіно за 300 млн. Так прикро і образливо, за що тоді хлопці там? Кому воно все треба?

Про 1,5 роки хороший закон. Але навряд чи прийдуть. Вони ж вважають, що наші народилися і вже воювати вміли.
А іншим вчитися довго, складно, та й навіщо?

Теж не вірю в той закон. Він дуже правильний. Але у нас стільки виття про ТЦК, що як піде повноцінний призов, буде взагалі вселенський плач.
Не ризикнуть.

Якби ж то але в нас немає таких зв´язків у нас взагалі немає нікого крім самих себе в чоловіка навіть з рідних нікого не залишилось всі померли. А в мене ті родичі що були і так не родичались а після того як чоловік пішов служити просто випарувались. Всі варіанти які я могла випробувала залишилось тільки одне віддати своє життя тоді чоловік зможе повернутись до дітей але біда в тому що я не можу сама себе вбити і я ненавиджу і виню себе за це що я не можу нічого зробити для того щоб йому допомогти

Автор, по темі. Я не витримую, істерю, п´ю заспокійливі сильні, не магне б6, а за рецептом. Вірю, що підпишуть закон про демобілізацію після півтора роки служби, інакше це ж..па сім´ям і хлопцям. Бачите уже і тут пишуть, навіщо відпускали і тд, рік назад все відчувалось по іншому і хлопці пішли на захист, зараз всі розумні стали і не такі емоційні, як наші, ті що пішли першими.
Стосовно 3го, я вирішила що потрібно мати скільки дітей, скільки я можу сама підняти. Маю двох (3 і 7 років) важко сильно, капец як, але це уже не немовлята. Тому ніяких 3х не планую і не хочу брати на себе відповідальність, аби 2м дати раду.
Вийшла з декрету, бо я 7 років сиджу в дома і це одна з причин тривожності, що я повністю залежна фінансово.
Тримайтесь, таких як ви багато, треба зберегти себе в адекваті.

Автор, хай чоловік питає у командирів !
Я до свого чоловіка їздила в КР у серпні 22, він тоді був під Херсоном 1.5 місяці, пустили в суботу зранку, в неділю ввечері поїхав назад. А а вересні вже приїхав в Ірпінь , приїхав в суботу в 00.00, а в 12.00 подзвонили і сказали терміново їхати назад (((
А на початку жовтня отримав тяжке поранення, досі операції і довготривала реабілітація. Але слава Богу, що живий !

Лучше бы ненавидели тех, кто это неравенство создал, тех, кто пишет такие законы, настраивая народ друг против друга. А многодетные просто воспользовались правом. Было бы у автора/мужа право, они бы тоже им воспользовались