Щедрик• 14 августа 2023
Дівчатка, допоможіть порадою, я просто вбита морально
Ще 5 років тому у мене була страшенна депресія. Я ніяк не могла з неї вибратися, мене колотило день і ніч, була рвота від нервів, я майже не спала. Стан просто жахливий і це при тому, що я по життю завжди була дуже позитивною людиною. Але в той час мене наче паралізувало. Я не могла навіть в магазин сходити, суп зварити і т.п. Прості звичні речі були для мене надзвичайно тяжкими. До всього цього додало проблем те, що в мене була маленька дитина. Чоловік бачив, як мені погано, допомагав з дитиною. Але в сусідньому під´їзді жила свекруха, вона кожного дня ходила до нас і кожного дня капала моєму чоловікові яка я погана жінка і мати. (Але це не так!). Вона почала налаштовувати дитину проти мене, завжди розхвалювала тільки чоловіка, дійшло до того, що дитина почала мене бити. Для мене це був учерговий удар в серце. А свекруха говорила-ти що ображаєшся, це ж дитина. Чоловік весь час слухав свекруху, бо бачив, що з мене "взяти нічого". Я проживала в чужому для мене місті, у мене там не було знайомиз і грошей теж (була в декретній відпустці). Чоловік уламав мене на консультацію з психіатром. Я була категорично проти спочатку, але все ж погодилась. Але це виявилась не консультація. Він мене змусив лягти в лікарню і прокаратися тиждень. Там мене звісно ж зареєстрували(((. Чоловік мене зоставив иам, і коли я сказала, що мені потрібні гроші на ліки і їжу- сказав у мене всього 300 грн. І прїхав. Я попросила маму перерахувати гроші мені на карту. Після
цього і до теперішнього часу я не можу простити чоловіка. Він не потурбувався про те, щоб знайти приватного психіатра, щоб проконсультуватися таємно. Він мене поклав у державну лікарню. Коли тиждень я там була він жодного разу не подзвонив((
Я тоді не могла від нього піти, бо була в жахливому стані. Лікарня мені не допомогла, а стан був ще більше подавлений через вчинок чоловіка. Я мала дитину і боялася, що якщо надумаю розлучатися, то чоловік всім розкаже,де я лікувалася.
Зараз пройшло вже 5 років. Я знайшла роботу, почала гарно заробляти. Чоловіка хоч до рани прикладай, і слова всупереч мені ніколи не каже, тільки хвалить. Але я розумію що не можу жити з ним разом. Він багато раз вибачався, казав, що в нього тоді теж був стрес і він не знав як поступити правильно. Але для мене він назавжди залишиться зрадником. Знаю, що роблю не правильно, але терплю заради дочки. Вона його обожнює і він її теж. Я не можу з ним спати як раніше. Раніше то було по любові, а зараз це для мене насилля. Хоча він мене не змушує. Я уе роблю суто для свого здоров´я. Але ж як тяжко це все. Не таке життя я собі уявляла. До сих пір протягом 5 років у мене страшенний камінь на серці, серце часто болить, безсонниця. Мені соромно, що я колись довела себе до такого стану, соромно, що чоловік може багатьом розповісти про моє минуле. Свекруха вже багатьом родичам розпатякала. Вибалакалась Вам, аж легше стало, бо нікому не можу про це розповісти.
Мені соромно перед моїми батьками, вони тоді дуже хвилювались за мене, переживали, плакали. Я до сих пір виню себе, що забрала в них частину здоров´я((
Загалом, минуле мене не відпускає. Тому не можу зараз нормально жити( І втрачаю чарівні моменти свого молодого життя.
Дуже потрібна Ваша порада, як це все відпустити
цього і до теперішнього часу я не можу простити чоловіка. Він не потурбувався про те, щоб знайти приватного психіатра, щоб проконсультуватися таємно. Він мене поклав у державну лікарню. Коли тиждень я там була він жодного разу не подзвонив((
Я тоді не могла від нього піти, бо була в жахливому стані. Лікарня мені не допомогла, а стан був ще більше подавлений через вчинок чоловіка. Я мала дитину і боялася, що якщо надумаю розлучатися, то чоловік всім розкаже,де я лікувалася.
Зараз пройшло вже 5 років. Я знайшла роботу, почала гарно заробляти. Чоловіка хоч до рани прикладай, і слова всупереч мені ніколи не каже, тільки хвалить. Але я розумію що не можу жити з ним разом. Він багато раз вибачався, казав, що в нього тоді теж був стрес і він не знав як поступити правильно. Але для мене він назавжди залишиться зрадником. Знаю, що роблю не правильно, але терплю заради дочки. Вона його обожнює і він її теж. Я не можу з ним спати як раніше. Раніше то було по любові, а зараз це для мене насилля. Хоча він мене не змушує. Я уе роблю суто для свого здоров´я. Але ж як тяжко це все. Не таке життя я собі уявляла. До сих пір протягом 5 років у мене страшенний камінь на серці, серце часто болить, безсонниця. Мені соромно, що я колись довела себе до такого стану, соромно, що чоловік може багатьом розповісти про моє минуле. Свекруха вже багатьом родичам розпатякала. Вибалакалась Вам, аж легше стало, бо нікому не можу про це розповісти.
Мені соромно перед моїми батьками, вони тоді дуже хвилювались за мене, переживали, плакали. Я до сих пір виню себе, що забрала в них частину здоров´я((
Загалом, минуле мене не відпускає. Тому не можу зараз нормально жити( І втрачаю чарівні моменти свого молодого життя.
Дуже потрібна Ваша порада, як це все відпустити
показать весь текст
18
1
41
57
321
0
Я декілька раз студенткою в 90 тих лежала в лікарнях, грошей на продукти не було, ледве вистачало на ліки, то мені і та їжа була в радість. Тож знаю. Але від цього не вмирають, за тиждень лікування, наприклад. Так, це сумно.
6
Была ситуация которая проигрывалась в моей жизни, с разными людьми,но итог всегда был один и тот же ( 6 лет).
Психолог помог мне понять откуда в моей жизни эта ситуация, на самом деле это было всегда на поверхности. Когда я поняла откуда ноги растут,то смогла изменить своё мировоззрение, после чего ситуация со мной не повторялась.
Психолог помог мне понять откуда в моей жизни эта ситуация, на самом деле это было всегда на поверхности. Когда я поняла откуда ноги растут,то смогла изменить своё мировоззрение, после чего ситуация со мной не повторялась.
2
Ви впевнені, що то була депресія? Був якийся стан, який автор вважала депресією. В мене сусід з діагнозом шизофренії, він каже, що в нього нема такого. Я знаю, бо спілкуюся з його сестрою
4
Не знаю, автор троль или нет. У моей коллеги была пемянница ,в послеродовой период, ее муж наоборот похерил советы врачей обратиться к психологу после выписки с роддома. Девочка выбросилась с окна и погибла. Возможно муж и неправильно но помог. Посмотрите на это с другой стороны.
3
1
7
Да, на меня поднимали руку.
В детстве меня били родители,по делу и без, а после того как побьют приходили и извинялись, говорили что любят и мы продолжали жить как и раньше.
Эту модель я взяла во взрослую жизнь, прощала когда на меня поднимали руку и вообще притягивала таких людей. Терапия помогла мне осознать проблему, изменить своё отношение к ситуации с физическим насилием и после терапии на меня никто не поднимал руку.
Отношения с родителями после терапии испортились, потом проходила принятие прошлого. В целом жить мне стало намного лучше после того как я со всем разобралась и все приняла.
Может кто-то может и сам с собой так поработать, я не смогла самостоятельно
В детстве меня били родители,по делу и без, а после того как побьют приходили и извинялись, говорили что любят и мы продолжали жить как и раньше.
Эту модель я взяла во взрослую жизнь, прощала когда на меня поднимали руку и вообще притягивала таких людей. Терапия помогла мне осознать проблему, изменить своё отношение к ситуации с физическим насилием и после терапии на меня никто не поднимал руку.
Отношения с родителями после терапии испортились, потом проходила принятие прошлого. В целом жить мне стало намного лучше после того как я со всем разобралась и все приняла.
Может кто-то может и сам с собой так поработать, я не смогла самостоятельно
2
Клінічна депресія лікується медикаментозно. Покапали, призначили препарати. Навіщо тримати довше?
У неї ж виставлений діагноз в картці, чому ви сумніваєтесь?
У неї ж виставлений діагноз в картці, чому ви сумніваєтесь?
4
Не знаю, чи можна таке радить, але мабуть краще не займатись з ним сексом ’для здоров´я ’. Ви цим псуєте своє психічне здоров´я
1
1
Я так розумію, що депресія у вас була через маленьку дитину, через те, що на вас її повісили і грошей не давали. Дитя маленьке, постійно кричить і вередує, а чоловік і свекруха скинули на вас догляд за нею, самі не допомагали, тільки сварили, що плаче і вередує, бо ви не хотіли бути рабинею. От і все. Ваша депресія називалась ’маленька дитина і ніхто за мене нічого не робить’.
5
2
Мы принудительно госпитализировали сестру, но на 28 дней.
Невозможно ожидать от таких людей критического отношения к себе и своей болезни. Близкие всегда виноваты. Это нам её врач сразу сказал.
Жить нормально она тоже не может потому что дальше не лечится.
Невозможно ожидать от таких людей критического отношения к себе и своей болезни. Близкие всегда виноваты. Это нам её врач сразу сказал.
Жить нормально она тоже не может потому что дальше не лечится.
1
1
1
6
Если автор длительное время чувствовала себя очень плохо, то как это состояние можно вылечить за неделю? Это же не простуда. По идее, должны были назначить еще таблетки для длительного приема
Автор, поставьте себя на место мужа: он работает ( так как кому-то нужно кормить семью), вы не в адеквате таком что даже суп сварить ребенку на можете, ваши родители самоустранились и осталась только его мама, которая может помочь, но её присутствие вас раздражает и как больше вгоняет в неадекватное состояние. При всем при этом дома ребёнок! Что нужно было делать мужу? Учитывая, что он на миллионер и положить вас в частную клинику явно не мог себе позволить. Да и на факт, что в вашем городе они были и есть. То какой вариант вы бы сами себе предложили? И как бы на месте мужа поступили?
2
3
14
Плюсую за психотерапію, вам потрібно щось робити зі своїм потоком емоцій. Чоловік допомагав як міг і вмів, не бачу його провини. А депресією зараз багато хто страждає, тут немає себе за що винити.
2
4
У тих відділеннях знають, як це лікується. Знайома зізналася, що теж лікувалася, стало краще. Скільки лікувалася, правда, не пам´ятаю.
2
Так автор же не лечиться отказывалась, она боялась, что другие узнают, возможно, в селе живут. И от мужа не было никакой поддержки ни моральной, ни материальной
2
Я думаю, ситуація в голові автора виглядає так: чоловік здав мене в дурку на тиждень і був радий-раденький. А насправді було так: чоловік автора наляканий, його дружина не в адекваті, мала дитина на руках. Він звернувся до лікарів, вони сказали - стаціонар. Що він мав робити? Повезти до бабки, щоб пошептала? Відправити на Мальдіви? Набити лікарю морду і заставити зцілити жінку помахом чарівної палички?
2
2
21
Свекруха родичам розпатякала ( у меня мать такая),на такое я всегда говорю - так она сама меня до этого довела. И вся родня потом в шоке с нее. У меня было подобное, я ходила к психотерапевту. Добить пытались мать и муж, свекровь наоборот помогала. За мать я вам написала, а муж, в один прекрасный момент для меня, объелся груш. Ни грамма сожаления. Вашему любить дочь никто не запрещает. А вы любите себя, через силу долго не протянуть.
3
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу