Ковбой Хагис• 19 августа 2023
Материнство з гірчинкою((
Завжди думалала, що буду веселою і позитивною мамою. Навіть коли була вагітною зовсім ні за що не переживала, перший місяць після народження дитини прям на крилах літала. Далі мене накрив депресняк, це капець просто. Дитині вже 5 років, а я до сих пір не можу без сліз дивитись її дитячі фото. Згадую ті часи, як мені було дуже погано. Як через силу робила всі ті фото. Я творча людина, звикла що все має бути гарно, зі смаком. А тут рідна дитиночка... одягнута як попало, на голові шухер. І в альбом нема шо вибрать. А час вже не повернеш. Розумію, що все це моє ниття не на часі, але ж так погано на душі. Фото мають приносити радість, а не так як у мене. Дивлюсь і реву. Зі мною теж фото майже немає, бо я ходила як тінь. Сімейних теж немає, бо ми з чоловіком тоді часто сварилися. Не знаю для чого я це тут пишу. Просто захотілось вилити душу( Розумію, що головне здоров´я, але...
13
1
17
46
0
Поставили крапку і почали зміни. Завтра наведете марафет, зробите красиві фото, всіх заобнімаєте))) любіть себе! 
26
Коли стало легше ???? Скажіть !? Бо моїй два , є няня і байці а ле я контролюю все , сходжу з розуму від якоїсь дикої напруги і страху і переживань і постійного конро і тривоги
Автор ви якось занадто переймаєтеся тими фото. Ну було і пройшло.
Живіть тут і зараз! Зробіть гарну зачіску, замовте фотосесію і майте вже ті фото які вас будуть радувати.
Фото це тільки фото. А ваш настрій та сум це просто мить.
Будьте зараз доброю і позитивною мамою. Що заважає?
Живіть тут і зараз! Зробіть гарну зачіску, замовте фотосесію і майте вже ті фото які вас будуть радувати.
Фото це тільки фото. А ваш настрій та сум це просто мить.
Будьте зараз доброю і позитивною мамою. Що заважає?
11
Ну вам рассказать, что думать мамам деток-инвалидов? Невесело им, даже если фотки хорошие. Поэтому название темы про материнство с горчинкой не соответствует.
1
11
1
Вы не моя дочь? Она тоже ежедневно страдает о том что было, о том что есть и ’превентивно’ сразу и о том, что будет? Ну ни дня без плача
5
А що заважає бути творцем і не страждать фігнею?
Ну от пункт у людини - хотіла мімімішних фото а їх немає.
Що заважає тепер реалізовувати свої мрії? Я не розумію
Ну от пункт у людини - хотіла мімімішних фото а їх немає.
Що заважає тепер реалізовувати свої мрії? Я не розумію
2
Може вона з того має якісь бонуси або вигоду? Іноді страждати дуже вигідно. Або невроз, тут варіантів насправді маса.
Я теж творча людина і чим дивніше фото, тим мені приємніше його розглядати. Може проблема не в творчості, а у вашому підході до ситуації?
1
А в мене в один момент бац, і немає жодного фото з раннього дитинства дітей((( зате є діти. Я не обезцінюю Ваші переживання, але щось Ви трохи не через те переймаєтесь. Життя завжди буде трошки ’не таким’, як Ви його собі малюєте, на те воно і життя)))
6
Автор, у меня бывший украл и уничтожил все мои фотографии и ребенка за 4,5 года первые - мы с камеры и фотоаппарата все на его комп сливали. Вот так вот 
забила, живем дальше. Фоток много
забила, живем дальше. Фоток много
3
2
автор не страдайте херней... фото будут еще лучше, главное чтобы было настроение и желание. Люди утратили жизни, дома, и да у них были фото... а вы ноете за ерундой...берите себя в руки.
7
И что ? Это такая проблема и трагедия 
Ну сделайте сейчас новые красивые фото. Вы и ребёнок живы, здоровы, и муж с вами. Сейчас у людей столько проблем и сложностей, потерь , трагедий реальных. А некоторые рыдают и истерят просто по надуманным и странным причинам.
Ну сделайте сейчас новые красивые фото. Вы и ребёнок живы, здоровы, и муж с вами. Сейчас у людей столько проблем и сложностей, потерь , трагедий реальных. А некоторые рыдают и истерят просто по надуманным и странным причинам.
4
Ответ дляБез комплексів
Автор, у меня бывший украл и уничтожил все мои фотографии и ребенка за 4,5 года первые - мы с камеры и фотоаппарата все на его комп сливали. Вот так вот забила, живем дальше. Фоток много
забила, живем дальше. Фоток много
Шкода що так сталося.
В мене комп´ютер злетів а всі фото дитини були на ньому. Деякі вдалося повернути але це 10 % всі інші биті. Іще ж думала що треба перекинути в хмару щоб там зберігалися, але все потім та потім.
Шкода також було але маємо що маємо.
В мене комп´ютер злетів а всі фото дитини були на ньому. Деякі вдалося повернути але це 10 % всі інші биті. Іще ж думала що треба перекинути в хмару щоб там зберігалися, але все потім та потім.
Шкода також було але маємо що маємо.
3
У каждого своя горчинка, есть матери со здоровыми детьми - в психушке оказываются. Не стоит сравнивать, обесценивать чужие судьбы и истории
1
1
Рожайте еще!!! На следующем ребенке исправите ошибки))) А вообще неумная вы автор, из-за такой мелочи устроить прям страдание. Нужно получать удовольствие от каждого дня жизни. Главное, что вообще есть фото
3
1
2
Так тогда ж уже были смартфоне. Должны ж быть фотки. Видимо просто они вам не нравятся. Ребенка ж сложно словить для постановочного фото, он постоянно в движении.
Но это уже ваши придирки.
А чего была депрессия?
Я понимаю первые месяцы, когда наладтваегь лактацию, когда кормить каждые 3 часа, не спишь.
А потом чего?
Ребенок же уже начинает больше спать и вы можете высыпаться.
Но это уже ваши придирки.
А чего была депрессия?
Я понимаю первые месяцы, когда наладтваегь лактацию, когда кормить каждые 3 часа, не спишь.
А потом чего?
Ребенок же уже начинает больше спать и вы можете высыпаться.
Автор, наслаждайтесь каждой секундой, сделайте из нее максимум. Совет от матери 13летнего, которой некому было посоветовать..
Катерина бюррей
Народила. Сіськи болять і підпирають бороду. Вагіна схожа на воронку від вибуху. Дитя постійно кричить, їсть, і сере. Ти – та що спала сумарно дві години за останню добу, запитуєш у подруги:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше – багатообіцяюче відповідає вона.
Коліки. Дитина віщить, як корінь Мандрагори, зригує аж на стелю і пердить, як твій дядько Борис, якого через це всі родичі цураються. Ти – та, що приймала душ, кажись, позавчора, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – переконує вона.
Лізуть зуби. Мале марудить, поносить і температурить, чухаючи десна твоїми стражденними сосками, які, доречі, розтягнулись так, що їх можна зав’язати за шиєю. Ти – та, що навчилась закручувать гулю на голові взглядом, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – бадьоро відповідає вона.
Поповзли. Мале з дивана вниз головою, а ти – та, що ледь притомна, по стінці кімнати, побачивши це феєричне падіння свого пуп’янка, якого, доречі, лишила на чоловіка. Перша гуля на лобі. Перше «Йобтвоюмать, Сірожа! Як ти так за ним дивився?». Перший махєровий халат, подарований чоловіком, щоб іскупить провину.
– Коли там, кажеш, легше буде? – знову запитуєш ти подругу.
– Скоро! – відрізала та.
Перші кроки. За останній тиждень мале розбило губу, забило сраку, здерло носа, облизало батарею, витерло кози об кота і нажерлось землі з вазона. Ти – та, що не розгинає спину, бо страхує спиногриза на поворотах, питаєш подругу:
– Легше то буде? Коли?
– Скоро буде. Скоро. – запевнила вона.
Садочок. Адаптація. Два дні ходите, тиждень вдома. Твоє дитя вкусило Міланку. Її мама прийшла сваритись. Твоє дитя вкусило і її. Соплі, воші, загублені рукавиці, подєлкі з гімна і палок. Ти – та, що послала маму Міланки нахєр, запитуєш подругу:
– Ну коли?
– Скоро буде легше! – обіцяє та.
Школа, початкові класи. Дитина принесла додому першу двійку, синяка під оком і слово «бл@дь». Виясняєш, хто ж навчив твого ангелика такому неподобству. Розумієш, що ти і навчила, коли, не зумівши розв’язать задачку для 2-го класу, носилась по кухні, патрошачи ту книжку, з дикими криками «Оце то, блядь, шкільна програма! Бідні діти!». Ти – та, що розмальовує контурні карти замість дитини о 23:00, запитуєш подругу:
– Скажи, ну коли ж те «легше»?
– Скоро. Скоро буде легше – підбадьорила вона.
Старші класи. Перехідний вік. Дитя огризається, бахкає дверима, давить прищі, завело стрьомну чолку… Її цей бравий тінейджер не забуває помазати гелем, а от мазнуть дезодорантом під руками забуває, тому пахне козлом і жувачкою. А ще жере, як три комбайнера, слухає музику, від якої, ти переконана, здох ваш попугай і називає тебе «бро». Ти – та, що знайшла в його кишені папіроси, дала за це рясних пиздяк, а потім сама ж одненьку на балкончику і викурила, щоб успокоїть нєрви, питаєш подругу:
Легше буде? Нє? Коли?
– Скоро, скоро. Точно тобі кажу. – щиро обіцяє та.
Інститут. Дитя веде активне сексуальне життя, в перервах між цим, дуже посередньо, здаючи/перездаючи сесію. Ти – та, що найбільше переживає за дві речі: щоб воно не забувало презерватива напруть і щоб воно, паразіт, всі лоточки з гуртожитку попривозило, запитуєш подругу:
– Ой, ну коли вже легше? Сил нема…
– Скоро буде легше. – вкотре обіцяє та.
Весілля. Дитя надумало женитись. Краще б у нього знов зуби різались. Невістка мало того, що з татуіровкой, то ще й медитаціями займається. Ти попросила, щоб вона почистила картоплі в суп, а вона почистила тобі чакри, розважила віртуозним биттям в бубна і порадила вам з чоловіком спробувать тантричний секс. Ти – та, що забула поставити суп в холодильник, бо пів ночі гуглила, шо воно таке той «тантричний секс», питаєш у подруги:
– Коли вже легше то буде, га?
Скоро буде. Вже 100 раз тобі казала. – відрізала вона.
Внуки. Ти бабуся. Знову коліки, зуби, перші кроки… Садочок, школа, інститут… Ти закатуєш помідорки, гурочки, компоти і очі щоразу, коли невістка не слухає твоїх порад. Садиш 20 сот картоплі. Пів року жалієшся, що її ніхто не хоче сапать, пів року – що її ніхто не хоче їсти. Страшно болять ноги. Варикоз. Втомлено питаєш подругу
Коли буде легше?
– На! – говорить та, простягаючи тобі тюбик «Троксевазіну».
– Береш. Мажеш ноги.
Ну шо? Легше? – цікавиться вона.
– Так, легше – фаталічно стверджуєш ти.
– От бачиш? А я ж казала…
Народила. Сіськи болять і підпирають бороду. Вагіна схожа на воронку від вибуху. Дитя постійно кричить, їсть, і сере. Ти – та що спала сумарно дві години за останню добу, запитуєш у подруги:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше – багатообіцяюче відповідає вона.
Коліки. Дитина віщить, як корінь Мандрагори, зригує аж на стелю і пердить, як твій дядько Борис, якого через це всі родичі цураються. Ти – та, що приймала душ, кажись, позавчора, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – переконує вона.
Лізуть зуби. Мале марудить, поносить і температурить, чухаючи десна твоїми стражденними сосками, які, доречі, розтягнулись так, що їх можна зав’язати за шиєю. Ти – та, що навчилась закручувать гулю на голові взглядом, запитуєш подругу:
– Коли буде легше?
– Скоро буде легше. – бадьоро відповідає вона.
Поповзли. Мале з дивана вниз головою, а ти – та, що ледь притомна, по стінці кімнати, побачивши це феєричне падіння свого пуп’янка, якого, доречі, лишила на чоловіка. Перша гуля на лобі. Перше «Йобтвоюмать, Сірожа! Як ти так за ним дивився?». Перший махєровий халат, подарований чоловіком, щоб іскупить провину.
– Коли там, кажеш, легше буде? – знову запитуєш ти подругу.
– Скоро! – відрізала та.
Перші кроки. За останній тиждень мале розбило губу, забило сраку, здерло носа, облизало батарею, витерло кози об кота і нажерлось землі з вазона. Ти – та, що не розгинає спину, бо страхує спиногриза на поворотах, питаєш подругу:
– Легше то буде? Коли?
– Скоро буде. Скоро. – запевнила вона.
Садочок. Адаптація. Два дні ходите, тиждень вдома. Твоє дитя вкусило Міланку. Її мама прийшла сваритись. Твоє дитя вкусило і її. Соплі, воші, загублені рукавиці, подєлкі з гімна і палок. Ти – та, що послала маму Міланки нахєр, запитуєш подругу:
– Ну коли?
– Скоро буде легше! – обіцяє та.
Школа, початкові класи. Дитина принесла додому першу двійку, синяка під оком і слово «бл@дь». Виясняєш, хто ж навчив твого ангелика такому неподобству. Розумієш, що ти і навчила, коли, не зумівши розв’язать задачку для 2-го класу, носилась по кухні, патрошачи ту книжку, з дикими криками «Оце то, блядь, шкільна програма! Бідні діти!». Ти – та, що розмальовує контурні карти замість дитини о 23:00, запитуєш подругу:
– Скажи, ну коли ж те «легше»?
– Скоро. Скоро буде легше – підбадьорила вона.
Старші класи. Перехідний вік. Дитя огризається, бахкає дверима, давить прищі, завело стрьомну чолку… Її цей бравий тінейджер не забуває помазати гелем, а от мазнуть дезодорантом під руками забуває, тому пахне козлом і жувачкою. А ще жере, як три комбайнера, слухає музику, від якої, ти переконана, здох ваш попугай і називає тебе «бро». Ти – та, що знайшла в його кишені папіроси, дала за це рясних пиздяк, а потім сама ж одненьку на балкончику і викурила, щоб успокоїть нєрви, питаєш подругу:
Легше буде? Нє? Коли?
– Скоро, скоро. Точно тобі кажу. – щиро обіцяє та.
Інститут. Дитя веде активне сексуальне життя, в перервах між цим, дуже посередньо, здаючи/перездаючи сесію. Ти – та, що найбільше переживає за дві речі: щоб воно не забувало презерватива напруть і щоб воно, паразіт, всі лоточки з гуртожитку попривозило, запитуєш подругу:
– Ой, ну коли вже легше? Сил нема…
– Скоро буде легше. – вкотре обіцяє та.
Весілля. Дитя надумало женитись. Краще б у нього знов зуби різались. Невістка мало того, що з татуіровкой, то ще й медитаціями займається. Ти попросила, щоб вона почистила картоплі в суп, а вона почистила тобі чакри, розважила віртуозним биттям в бубна і порадила вам з чоловіком спробувать тантричний секс. Ти – та, що забула поставити суп в холодильник, бо пів ночі гуглила, шо воно таке той «тантричний секс», питаєш у подруги:
– Коли вже легше то буде, га?
Скоро буде. Вже 100 раз тобі казала. – відрізала вона.
Внуки. Ти бабуся. Знову коліки, зуби, перші кроки… Садочок, школа, інститут… Ти закатуєш помідорки, гурочки, компоти і очі щоразу, коли невістка не слухає твоїх порад. Садиш 20 сот картоплі. Пів року жалієшся, що її ніхто не хоче сапать, пів року – що її ніхто не хоче їсти. Страшно болять ноги. Варикоз. Втомлено питаєш подругу
Коли буде легше?
– На! – говорить та, простягаючи тобі тюбик «Троксевазіну».
– Береш. Мажеш ноги.
Ну шо? Легше? – цікавиться вона.
– Так, легше – фаталічно стверджуєш ти.
– От бачиш? А я ж казала…
7
Автор, схоже , що вам просто нехєр робити. Городу б вам півгектару, пару корів, пару свиней, курей 2 десятки. І все було б чудово
2
2
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу