Ніколи не кидала людей, але..

певно маю якийсь не той характер. Може я м´яка занадто або трусіха.

Загалом,я 2 р як розлучена,мені 34, є дитина 10 років. Маю цивільного чоловіка , живем разом вже рік , так вийшло що з´їхалися з ним після 4 міс наших зустрічей. З´їхались не по великому коханню, мені потрібно було десь жити і ми вирішили знімати квартиру. Так мені було легше фінансово. Він простий робочий, який заробляє тим що встановлює котли унітази і т п. Проблема в тому що я бачу що не моя людина. Як чоловік не може вирішити моїх потреб таких як ремонт авто ( я плачу кредит за авто але доводиться і ремонт платити) , телефон інший купити мені не може - буду купувати сама, каблучки подарувати теж не може. Як чоловік не може задовольнити в ліжку, від слова ніяк, дітей не може мати , я його і не відчуваю зовсім, два цьомка і зразу в бой , Пояснення про прелюдію йому як вода з качки. Не доходить.
І от я стою перед вибором... Попереду зима, я забезпечую себе і дитину, сплачую кредит, даю половину на оренду.але знімати житло самій мені в натяжку вже. І от за рахунок того що він половину платить ми так витягаємо.. він починає мене роздражати... Вибачте пердить , зригує, ці його похлопувпння по дупі мене вже задовбали. Може це так у всіх вдома хз, колишній цього не робив при мені. І я незнаю як мені чинити далі?? Як йому сказати що я з ним далі бути не хочу і як мені витягти далі з тим житлом. Просто тупік.. я ще така що боюсь образити людину . Там в нього вся сім´я в церкву ходила молилась щоб когось найшов собі. Ну от... Вже пропозицію робив. Це просто треш напевно. Я не прийняла але і не відхиляла.
Я дуже сумую за колишнім чоловіком, але там дороги назад вже нема, кинув він мене. І нема бажання жити з кимось іншим , ну нафіг такі нерви. краще самій ,але якби ж вистачало тих капосних грошей... я не можу тверезо вибудувати зараз стратегію дальшого життя, потрібен ваш погляд збоку.

Жити з ним ще цю зиму? Чи йти від нього? А як йти то куди і як піти і що сказати? Прошу тільки не радьте мені ще одної роботи, я з особливими потребами. Додому не повернуся, там близько до війни, в моєму житлі поки воно ціле живуть люди які трошки мені щось кидають за проживання. Батьків не маю, як і родичів.