Оформлять ли инвалидность сыну в 15 по аутизму?

Не выдумывайте, с тем что автор описала, какой востребованный профессионал, за счастье будет, если куда-нибудь в коммунальное предприятие деревья сажать возьмут.

Спросила просто. Нет так нет.

Не права, а свобода. И пока что у вас этой свободы намного больше, чем у ваших учеников, но времена меняются, дети учатся отстаивать свою свободу.

Время покажет, кто из нас был прав.

Ні, не жартую. Є чіткий перелік хвороб і розладів, при яких дається інвалідність. Аутизм входить в цей перелік. Дитина до 18 років, яка має офіційний діагноз аутизм, має повне право на інвалідність. При умові, якщо в дитини дійсно аутизм, і якщо батьки бажають оформити інву.

Да через время придет понимание и страх: а что будет, когда родителей не станет.

Как вы опять хитро( как вам кажется) клоните в свою сторону.
Вы со своим ребенком адекватно оцениваете ситуацию
Другие не то что адекватно не оценивают, а застряли в стадии отрицания, а принятии уже и речь не идет.
Далее, по социуму.
Никогда не встречала отталкивания.
До тех пор, пока не переходится грань.И эта грань у родителей таких детей стерта.
Все так же, как и везде-ваши права заканчиваются там, где начинаются мои или кого то другого.

Ви особисто оформлювали дитині інвалідність на базі аутизму?
То я ще раз вам кажу: якщо дитина розмовляє, обходить себе, контактує - ніякої інвалідності не дадуть. Хіба, за гроші... Я цим займалась все літо. У мене свіжий досвід.
А чіткими переліками можна обклеювати стіни у вбиральні.
І що значить - дійсно аутизм? Аутисти дуже різні, кожен зі своєю специфікою. Якщо у вашому сприйнятті «дійсні аутисти» - лише ті, шо поза межами контакту і будь-яких навичок, то ви помиляєтесь.
Я маю 100500 папірців з діагнозом «аутизм», але дитина компенсована до майже нормотипової. Все, що можна витиснути - довідку з ірц для вільної форми навчання. Крапка.

Ви особисто оформлювали дитині інвалідність на базі аутизму?
То я ще раз вам кажу: якщо дитина розмовляє, обходить себе, контактує - ніякої інвалідності не дадуть. Хіба, за гроші... Я цим займалась все літо. У мене свіжий досвід.
А чіткими переліками можна обклеювати стіни у вбиральні.
І що значить - дійсно аутизм? Аутисти дуже різні, кожен зі своєю специфікою. Якщо у вашому сприйнятті «дійсні аутисти» - лише ті, шо поза межами контакту і будь-яких навичок, то ви помиляєтесь.
Я маю 100500 папірців з діагнозом «аутизм», але дитина компенсована до майже нормотипової. Все, що можна витиснути - довідку з ірц для вільної форми навчання. Крапка.

Так вот как раз для того, чтобы не переходить допустимую грань, родители и работают над поведением детей. Поведенческие терапии, корреккционные занятия и прочее. Это реально постоянная работа. Помочь ребкенку сделать поведение социально приемлемым - это важно. Но не может бвть теории без практики. Именно поэтому самостоятельный ´выход в свет´ - это один из этапов становления. И он не бывает сразу успешным. И многое зависит от отношения окружающих. И да, я сама - нормотипичный человек, я бываю в обществе совершенно бычном. И когда в этом обществе оказывается человек, более уязаимый в силу тех или иных обьективных причин, то я как более сильный - не ставлю ему подножку, а протягиваю руку. Это не значит, что я закрываю глаза на вещи, когда что- то угрожает моей жизни или здоровью. Но вполне могу перетерпеть дискомфорт, если ’попрание моих прав’ заключается чисто в дискомфорте, а не бнзопасности и т.п. А вообще - вспоминаю те времена, когда я была преподавателем, и в класссе тот хрюкал, тот сиднл под партой, тот обедпл посреди урока )))))). И это были совершенно нормотипичные дети ))))). И мы искали пути взаимодействия. И дети с СДВГ были, и с аутизмом, и с эпилепсией. Такова жизнь ((((. Не все в этой жизни здоровые и богатые, а сосуществовать нужно всем вместе .

Це залежить від лікарів на місцях. Я читала в групі в фб, що, якщо дитина сама себе не обходить, надають підгруппу А, але нам не дали. Хоча в ІРЦ написали, що в садок може йти тільки с супроводом.

Так вот как раз для того, чтобы не переходить допустимую грань, родители и работают над поведением детей. Поведенческие терапии, корреккционные занятия и прочее. Это реально постоянная работа. Помочь ребкенку сделать поведение социально приемлемым - это важно. Но не может бвть теории без практики. Именно поэтому самостоятельный ´выход в свет´ - это один из этапов становления. И он не бывает сразу успешным. И многое зависит от отношения окружающих. И да, я сама - нормотипичный человек, я бываю в обществе совершенно бычном. И когда в этом обществе оказывается человек, более уязаимый в силу тех или иных обьективных причин, то я как более сильный - не ставлю ему подножку, а протягиваю руку. Это не значит, что я закрываю глаза на вещи, когда что- то угрожает моей жизни или здоровью. Но вполне могу перетерпеть дискомфорт, если ’попрание моих прав’ заключается чисто в дискомфорте, а не бнзопасности и т.п. А вообще - вспоминаю те времена, когда я была преподавателем, и в класссе тот хрюкал, тот сиднл под партой, тот обедпл посреди урока )))))). И это были совершенно нормотипичные дети ))))). И мы искали пути взаимодействия. И дети с СДВГ были, и с аутизмом, и с эпилепсией. Такова жизнь ((((. Не все в этой жизни здоровые и богатые, а сосуществовать нужно всем вместе .

Ну то ще врахувати треба, що інвалідність дитини до певного часу була квитком татам на виїзд, зараз наче вже ні, але яке поле для заробітку та корупції!
У автора теж дитина досить компенсована. То хіба зі знайомствами чи за гроші. І я розповідаю, як воно зараз, а не колись там. Раніше ніхто особливо не хотів тієї інвалідності. Хіба що, заради пенсій і допомоги. А зараз геть інша ситуація.

Ми зараз оформлювали заради пенсій і пільг. Раніше якось тягнули самі.
А що, зараз тато дитини з інвалідністю не може виїхати?

Это пишут люди которые это не прожили просто)) и не понимают сколько раз хотелось уже опустить или сложить руки)))

В моєму сприйнятті є багато чого, бо дитина моя вже майже доросла ))). Вам не пощастило з психіатрами. Якщо є офіційний шифр F84, то ви маєте право на інвалідність. Зверніться в ФБ - групу Друге квітня, там є гарна правова допомога.

Ми зараз оформлювали заради пенсій і пільг. Раніше якось тягнули самі.
А що, зараз тато дитини з інвалідністю не може виїхати?

Головне, що дитині пощастило бути скомпенсованою, психіатри то другорядне.
Так, 84 з легкою інтелектуальною.
Але вона вільно розмовляє трьома мовами, легко спілкується з людьми, веде свій канал на ютубі, має виставку робіт в будинку творчості і навіть якимсь дивом алгебру тягне потроху. З такими скілами в інваліди не беруть. Але то важкий і довгий шлях, бо дитина до 10 років і цифр не розуміла.
І не те, щоб нам конче треба було.

Мова про те, що якщо у людини внвалвдність з психіатрії чи просто людмна на обліку у психіатра, то ряд місць, де про наявність псих.діагнозу узнає роботодавець все одно. Ну і про водійські права теж тут згадували.

И про ребенка автора мы тоже мало что знаем. Я заметила, что родители, когда говорят о своих особенных детях, прежде всего, указывают, в какой мере ребенок соответствует общепринятым социальным требованиям. Как он читает, считает, пишет, рассказывает, в быту себя обслуживает. Но ребенок может все это плохо уметь, но обладать какими-то умениями, которые для обычной жизни считаются совершенно не обязательными.

Если при оформлении на работу не надо проходить медкомиссию, и собеседование с работодателем...
А что касается обязательной квоты для инвалидов - то в первую очередь возьмут работника с нарушением слуха, ходящего с тросточкой - чем на вид здорового, но с психиатрическим диагнозом.

Для меня аутизм-это психическое расстройство.
И лично я не могу дать никакой гарантии, где, что и когда сдетонирует и каким образом.

Это все красивые слова, не относящиес ни к той теме, ни к той ситуации, ни к любой другой ситуации похожей.Если это тренинг для реьенка, значит, родители должны быть в зоне досягаемости в случае возникших проблем.
Это и назвается зона ответсвенности.
Посторонние люди не могут предуугать , предположить возможное развитие событий, они чувствуеь опасность, да и все.
Кроме того, если лично вы можете перетерпеть дискомфорт, то никто другой этого желать не обязан.И требовать этого недопустимо.
И людей также можно понять.

Да, я точно не была.
Наш педиатр была заведующей поликлиники, поэтому всё сама сделала

Мені здається зараз третина дітей аких як ви описали. Гаджети причина

Спектр -- трошки інше. У вас є надія хоч трохи витягнути його до норми, чи принаймні максимально наблизити до неї, по мірі можливостей. Я вам щиро цього бажаю. У випадку мого сина такої надії немає, на жаль. У нього саме аутизм у класичному розумінні цього слова. І це жах насправді.

В нас теж був жах, він бився головою об батареї, в нас все було в подушках, кричав, багато приступів агресії до себе, часами махав руками, не спав до 5 років ніодної ночі, постійні істерики на вулиці вдома, все розбивав, і не говорив до 6 ти років нічого (((( і нічого не розумів навіть ім´я своє, тільки крики(( ми на рефлоксотерапію поїхали на три тижні і нас здвинуло в плані поведінки трошечки і це був початок надії... Я вам теж бажаю сил впершу чергу і здоров´я вам і дитині