Фінансовий потолок. У кожного своя реальність.

Прочитала комент, та як можна не заробити до 50 свого майна і заощаджень. Фууу.
Читаю і дивуюся коментару.
У кожного своє життя і свої обставини. Так можна прагнути, вчитися, намагатися і все одно вище не пригнеш.

До 2008 року, пока долар був 5 я не розуміла, як це заробляти менше 2- тис баксів. Потом із кризою, підприємства почали закривати, переворматовуватися і я непомітно для себе в 12 році спустилася до 300 баксів.
Почала підніматися в доході, а тут в 2012-му чоловік з онкологією (на фоні втраченого бізнесу та великого кредиту банку, якось швидко прогресувати почало). Всі накопичення пішли на лікування.
3,5 роки боротьби за життя. Проходить 3 роки, він відновився і пішов заробляти і тут мама огорошила новиною про онкологію в 2019. Не так страшно, але дорогувато. Накопичень особливих не має, взяли кредит на лікування. В осени 21-го кредит закрили. В війну ми війшли без особливих накопичень, втративши роботу удвох.
І от я з 2-ма освітами, згодна була йти прибиральницею, бо нікуди не брали, бо в них молодий коллектив. Зараз працюю в 5-ти напрямках, але всі вони копійчані. Чоловік за 1,5 року так толкової роботи не знайшов. Так перебивається підробітками на 15-20 тис. Наче б то і порівнянні з іншими і не погано живемо, як для війни. Але ж не для накопичень (суттєвих, накопичень, мається на увазі) і подорожей.

Так може справа в чомусь іншому?

Обставини? Карма/доля? За роки потребі у грошах засіла психологія бідності? Вік? (молодим кругом у нас дорога)