Анонім Перший• 16 октября 2023
Сказала маме, что не любила свой др в детстве
Она обиделась и теперь со мной не разговаривает. Сказала, что я неблагодарная.
Почему я не любила? Потому что не имела права выбора. Без моего желания приглашали только взрослых родственников, с которыми я никогда помимо дня рождения не общалась. Детей не звали никогда.
День проходил в форме застолья с выпивкой. Чувствовала себя экспонатом под лупой, потому что меня периодами активно обсуждали. До сих пор вспоминаю - вздрагиваю. Помню, что в детстве спрашивала, можно ли отпраздновать по-другому, с подругами, например. Сказали, неудобно перед родственниками , они ждут праздника и потому будет так.
Я, в самом деле, что-то обидное сказала?
Почему я не любила? Потому что не имела права выбора. Без моего желания приглашали только взрослых родственников, с которыми я никогда помимо дня рождения не общалась. Детей не звали никогда.
День проходил в форме застолья с выпивкой. Чувствовала себя экспонатом под лупой, потому что меня периодами активно обсуждали. До сих пор вспоминаю - вздрагиваю. Помню, что в детстве спрашивала, можно ли отпраздновать по-другому, с подругами, например. Сказали, неудобно перед родственниками , они ждут праздника и потому будет так.
Я, в самом деле, что-то обидное сказала?
показать весь текст
3
4
55
0
Знаєте, я дуже довго боялася образити їх почуття. Батьки ж. Але в якийсь момент стало пох. Що була зручною - невдячна. Що нарешті стаю самою собою - також. Так що на мої почуття все моє життя їм пофігу. Тож чому я маю берегти їхні?.
Бо життя дали? Чесно? Я не просила. Я декілька разів намагалася покінчити життя самогубством. Добре що тоді сильніше анальгіну вдома не було нічого. А вони знаєте що? Навіть не помітили.
Психологічні травми лікую й досі. А ні, я певний час була : ой, то минуле. Я доросла сама обираю і бла бла бла. Фігушки. Воно не зникає з видачею паспорту. Просто накопичується десь там , в завалах підсвідомості. Всі непрожиті , заглушені емоції там. Комусь щастить прожити без потрясінь сильних і дверцята того звалища не відкриваються. А у когось в певний момент таки прорве. Так з усим, що переповнене буває. Тільки сила волі і певні методи, які я вже вивчила, допомогли не поїхати зовсім.
Єдину помилку я зробила - продовжила заслужувати любов в дорослому віці, мучитися обов´язком і пертися до них. А потім повертатися і витягувати себе знову.
Так , батьки нам дають життя. Але, вони не мають права його ламати. Шкода, що мені то дуже довго доходило. Настільки моя воля була зломлена.
Бо життя дали? Чесно? Я не просила. Я декілька разів намагалася покінчити життя самогубством. Добре що тоді сильніше анальгіну вдома не було нічого. А вони знаєте що? Навіть не помітили.
Психологічні травми лікую й досі. А ні, я певний час була : ой, то минуле. Я доросла сама обираю і бла бла бла. Фігушки. Воно не зникає з видачею паспорту. Просто накопичується десь там , в завалах підсвідомості. Всі непрожиті , заглушені емоції там. Комусь щастить прожити без потрясінь сильних і дверцята того звалища не відкриваються. А у когось в певний момент таки прорве. Так з усим, що переповнене буває. Тільки сила волі і певні методи, які я вже вивчила, допомогли не поїхати зовсім.
Єдину помилку я зробила - продовжила заслужувати любов в дорослому віці, мучитися обов´язком і пертися до них. А потім повертатися і витягувати себе знову.
Так , батьки нам дають життя. Але, вони не мають права його ламати. Шкода, що мені то дуже довго доходило. Настільки моя воля була зломлена.
1
3
А у моих родителей с 1992 года была очень сложная финансовая ситуация. На день рождения в лучшем случае покупался тортик, подарков я не видела. Была бы рада любой шмотке, шампуню или другой ерунде. Вот так прошли мои детские др. В начале 2000-х стало легче, но я была уже подростком, уходида с друзьями на дискотеку
Ото мене понесло. Соррі. У мене саме стадія дорослішання ментально. Наболіло. А тут тригерна тема
Ну в 90-х и у нас в семье была катастрофа с финансами. Но я уже поступила учиться и жила в общаге в другом городе. И др вообще не праздновала. Домой ездила редко. Курса со второго старалась домой подкинуть денег по мере сил.
у нас у всех тоже так же было, родня с выпивкой и никаких друзей, и тоже попала к однокласснице на ДР, одни друзья, никаких пьяных родственников, танцы, вкусняшки, игры .... заикнулась про такой ДР для себя тут же отхватила’ А как же роооодственники?’ занавес
1
Смысл есть. Особенно когда тебе рассказывают какое у тебя было чудесное детство и как ты обязана быть благодарна за него.
1
1
Блін, задовбали ці доморощенні психологи. Якщо є образи на батьків за те, що було в дитинстві, то наче ти сам винуватий і не подорослішав і бла-бла-бла. Ніхто ж не каже якось ’наказувати’ за це батьків, але чому людина має це прийняти чи забути чи ще щось. Є образа і є, пам´ять не зітреш
2
Автор, я вас так понимаю, у меня еще и отец напивался до белки(((. Теперь мой ДР категорически без застольев. Делаю только то, что хочется мне… на массаж иду, радую себя покупками для души
1
Мені здається у багатьох були такі ДР в дитинстві. То свята були для дорослих. Оце все - купити, знайти, готувати 2 дня, ось і все свято. Чекаєш якогось дива, бо надивилась кіно, а його не має, розчарована їси торт на кухні і миєш посуд. Родичам і батькам весело, ми з сестрою - грусняк.
Своїм дітям влаштовую свята суто для них. Зранку привітання, розваги з друзями і сестрам в центрах, пригощання в кафе, а ввечері вдома зазвичай торт і суші. Діти пам´ятають кожен ДН, бо розваги кожного року різні і ці ємоції лишаються в пам´яті.
Мама тільки перший рік мого сина хапалася за сердце і причітала, як так- де стіл, де купа гостей.
Своїм дітям влаштовую свята суто для них. Зранку привітання, розваги з друзями і сестрам в центрах, пригощання в кафе, а ввечері вдома зазвичай торт і суші. Діти пам´ятають кожен ДН, бо розваги кожного року різні і ці ємоції лишаються в пам´яті.
Мама тільки перший рік мого сина хапалася за сердце і причітала, як так- де стіл, де купа гостей.
В мене теж було ДР без дітей, дорослі родичі..застілля. Але я і не знала такого тоді, що можна дітей запрошувати. Була рада, що родичі прийдуть, подарунки будуть, щось смачне. Родичів любила цих. Не жаліюсь...
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу