Хто покидав хороших хлопців/чоловіків?

Як довго ви тягнули з цим? І чи не далося вам це рішення дуже важко? Як довго мучила совість? І чи вважаєте це правильним рішенням?
Можливо є поради як менш травматичніше це для нього зробити. Ну на скільки це можливо взагалі в даній ситуації.
В мене це рішення постійно крутиться в голові уже останніх 3 місяця. Хоча зустрічайсь з хлопцем всього півроку. Він дуже хороший, правильний, позитивний і все при ньому. От немає навіть до чого приколупатися. Мене дуже любить, турбується, балує. Я для нього королева. А от я не змогла полюбити, хоча спочатку і була якась закоханість. Де вона ділась ХЗ. Але мені дуже важко морально, бо не можу відповісти ніжністю і турботою на його ніжність. Чим далі тим мені все складніше заставляти себе. Зʼявилась уже дратівливість на нього, інтиму взагалі не хочеться. Сказала йому про це, сказала що мені важко, що не хочу робити йому боляче. Що краще нам розійтися. В нього сльози на очах, не хоче мене втрачати. Попросив щоб я взяла паузу скільки треба, що він буде чекати стільки скільки треба, бо кохає мене і буде боротися за мене. І в мене не вистачило мужності сказати, що все розходимся і крапка. Мені взагалі важко ображати когось. А таких хороших людей як він так тим більше. Хочеться щоб він менше страждав. Як краще зразу відрубати з кінцями? Чи взяти якби паузу і так віддалитись з часом?