Як побороти муки неправильного вибору школи?

Питання мучить, і турбує більше мене ніж дітей.
Я взяла на себе таке рішення, і тепер відчуваю, що воно було імпульсивним. Ніби коли купляєш щось і не думаєш доовго і добре.
Мені напевно в той час хотілось якихось змін руху. А тепер думаю нащо я то затіяла.
Дано школа 1:
До дому 9хв пішки
Вчилась до війни з 1 класу до 3,
Потім четвертий клас ми були за кордоном.
Це школа де я вчилась , не велика на дві паралелі( напевно вплинуло, що я особисто зі своїх шкільних років порівнюючи акраз старшу школу від 5класу де мала починати вчитись дитина не пам´ятала нічого такого цікавого зі свого шкільного життя) на противагу школі яку діти відчули за кордоном.
На момент вибору тиждень перед 1 вересня у школі не було вчителів. Були відкриті вакансії на 8 вчителів. Це дуже багато для такої малої школи. Боялась, що з нашими зарплатами, вчителя довго будуть шукати і один вчитель фізкультури буде вчити і математику і укр. мову.
Діти поспілкувавшись з однокласниками, казали що їм всерівно...можуть ходити в ту, можуть в нову. Не мали сильних дружніх стосунків з кимось.
Ми ходили дивились на одну школу, гуляли і в іншу... бачились з дітьми.

Школа 2:
Від дому 19 хв пішки.
Школа більша 3, паралелі, є великий спортзал. І трохи ліпше виглядає укриття. Є багато різних гуртків в самій школі .
Класну керівнику знаю, і як людина вона чудова, душевна і на свому місці.
З адаптацією і прийняттям до класу дитині добре.
Є групки які дружать..але дитина найшла своїх * двох, трьох і почувається більш менш комфортно зараз.

Нарікань від дитини не має. Дружити ще з двома дівчатами з старого класу , приходять в гості і питаються чого вона не зними ,коли повернеться... Які причини. А вона сама ж не знає... Як і я ))) виглядає, що це я просто псіханула...
Їхній клас також гарний і виявляється вони її чекали... І мені сумно тепер. Розумію , що якимось таким поспішним рішенням зробила шкоду дитині.
Скажіть щось