Бабка_в_кедах• 07 ноября 2023
Питання до тих хто отримав вітчима у підлітковому віці
Як склалися ваші стосунки? Як склалося подальше спільне життя?
Сину 12 років, активно протестує проти мого чоловіка, йому дуже хочеться отримати його схвалення, якусь увагу,бо ніколи батька не мав, але відштовхує і вередує, я вже засмутилася, але думаю переросте.
Як у вас було?
Сину 12 років, активно протестує проти мого чоловіка, йому дуже хочеться отримати його схвалення, якусь увагу,бо ніколи батька не мав, але відштовхує і вередує, я вже засмутилася, але думаю переросте.
Як у вас було?
25
0
Странный подход - перерастёт) может и перерастёт к 30-40 годам. А до этого чего мучиться? Возьмите пару сеансов у психолога, вам очень хорошо расскажут что это и как правильно себя вести.
8
Старший сразу подружился, младший бастовал, грубил, относился безобразно. Но у моего мужа терпение невероятное добился расположения, теперь друзья. Мне кажется время надо, но и подход к ребенку. Мальчик ещё и в переходном возрасте
6
Я мамі нерви робила і дуже. Але вона мудра жінка, побачила що діла не буде і коли мені виповнилося 15 років відправила мене вчитись в інше місто. Я була в захваті від нового життя, а мама переїхала до свого обранця. Після навчання я з ними прожила рік і переїхала жити окремо. З вітчимом склалися добрі стосунки.
3
у 14 з*явився вітчим. подобався, бо веселий, добрий,щедрий і мама розквітла поруч з ним. але потім взнали його інші сторони-дуже ображається. по дрібницям, винести мусор-це була трагедія всього життя, крім того, у разі мого чи маминого ’проколу’ виносив мозок годинами. вони вже 28 років разом. в цілому-добрі стосунки. називає мене дочкою, а я його татом назвати не можу(
4
Я отримала в 11 років вітчима.
Так і не стали друзями.
Я може і хотіла б мати батька,але мені його представили як ’дядя’,так він і залишився ніким для мене.
Добрий день/до побачення,ось і все спілкування.
Як на мене треба поговорити с двома,сином і чоловіком, готові друг для друга стати батьком/сином..
Так і не стали друзями.
Я може і хотіла б мати батька,але мені його представили як ’дядя’,так він і залишився ніким для мене.
Добрий день/до побачення,ось і все спілкування.
Як на мене треба поговорити с двома,сином і чоловіком, готові друг для друга стати батьком/сином..
Старшему было 15, сейчас взрослый уже, сын с мужем списывается чаще, чем со мной) то по работе, то мужской совет получить, дружат. Дочке было 5, по началу устраивала истерики, сейчас ей 14, всё хорошо. Но и муж у меня к детям относился сразу хорошо, как к родным. Общих нет.
4
Моя мама вышла замуж за отчима, когда мне было 12, а брату- 16 лет. По- началу было все нормально, но лет с 14 началось... То я не так присела (на диване ноги поджала в пижамных штанах, т.е писькой своей, извините, я не светила). То приготовила еду для свиней, хотя всё там норм было. Позже лет с 16 начались дискотеки и, чтобы вы понимали, его слова: ’Куда ты так вырядилась?! Я на тебя смотрю и уже хочу! Ты подумала, с каким раскладом на тебя будут смотреть?!’. Нормально?! Мама на этом фоне умышленно припалила утюгом мою юбку. Брат тоже был ему не такой. То оделся как пид@рас (слова отчима), то руки из жопы. Хотя брат у меня очень хороший во всём (священником стал). Я это до сих пор помню всё, хоть мне уже и 34 года! В итоге мама разошлась с ним. Оно кобелище и с нами постоянно конфликтовало- мама не выдержала. Всего прожили они 10 лет.
8
мой отчим любил только своего сыночка от первого брака, меня постоянно строил, с 10 лет, так и не приняла его как близкого человека(
1
Не склалось з вітчимом. Роками не розмовляли. Вже коли виросла, сама вийшла заміж, народила, коли до мами приїзджаю, то розмовляємо. Поки жили разом, то ні. Десь з 10-11 моїх років і до 22. Але він не сильно намагався до мене підхід знайти, тому це суто моя історія. Може у вас все по іншому буде.
Я могу понять когда между супругами отношения остыли ,но они продолжают жить вместе ради детей чтоб не травмировать разводом, когда папа хорошо относится к детям и они к нему привязаны. Но зачем в своей уже готовой семье терпеть такое отношение к своим детям от чужого мужика..
Вот эта фраза , я тебя уже хочу, она ведь во многих семьях воплощается в реальность. Надо быть очень осторожной приводя мужчину к своим детям.
Вот эта фраза , я тебя уже хочу, она ведь во многих семьях воплощается в реальность. Надо быть очень осторожной приводя мужчину к своим детям.
2
6
Он не может иметь детей... Очень рад был, когда узнал, что у меня двое, всегда хотел большую семью.. С самого начала вёл себя, как отец, ни в чём детям не отказывает..
1
у мене з´явився вітчим в мої 9-10 років. це був шок для мене. я не розуміла, якшо нам так добре з мамою удвох, то для чого тут цей мерзенний мужик. я творила такі речі, що жах: я плювала на його куртку в коридорі, я вимазувала йому чоботи і я весь час бажала, шоб він десь зник, розчинився в повітрі просто. хоча він мене не ображав абсолютно і все це терпів. зараз мені 40 років. мені дуже соромно за все, що я робила. мій тато для мене кращий друг. я йому розповідаю набагато більше, ніж мамі. він завжди на моєму боці, завжди підтримає, ніколи не засудить. онуки його обожнюють, а він обожнює їх.
11
Який невимовно терплячий чоловік, як же Вам з мамою пощастило з ним... Приміряла на себе, я я не впевненна що змогла б мовчки терпіти таке ставлення від прийомної доньки....
так, все так і є. він просто золотий чоловік. він терпів усе. навіть моя мама була ладна мене вбити за все, шо я робила, вона не намагалася ні разу зрозуміти мої дитячі ревнощі. але тато мене весь час захищав. а я кричала, ’шоб ти пропав!!!’. один раз навіть була ситуація, коли його ввечері сильно побили на дворі якісь відморозки. сильно розбили йому обличчя. так от я сказала мамі ’жаль, шо не вбили’. короче, це п....ць просто, шо я творила. мені дуже було по-дитячому ’боляче’, шо він вліз в нашу сім´ю. і як же добре, шо в мене є такий тато зараз 
тепер, коли мама на нього свариться, я завжди на його боці)))
тепер, коли мама на нього свариться, я завжди на його боці)))
4
Скорее наоборот , не от того что нужен именно этот , а из за неуверенности что будут другие если этого не станет.
Папой называю, но он никогда особо не участвовал в моей жизни. А вот для моих детей он отличный дедушка.
Я согласна с Вашим мнением, но на тот момент мы бы просто не выжили. Мама вышла за него чисто из-за финансового плана (он не богат, но на питание и самое необходимое хватало с ним). Родной отец отвернулся полностью- ни копейки нам не давал, а мама (воспитатель в детском доме) вообще мизер получала. Мама постоянно разговаривала со мной, я ей все рассказывала и, слава Богу, что обошлось без насилия и рукоприкладства. Но психологическая травля, конечно, была. Мама до сих пор вспоминает и ругает себя, мол, не нужно было с ним связываться, но я её не осуждаю, так как знаю, что по- другому было бы хуже в разы... В общем и так не так, и так не так, но мы выжили хотя бы... Я считаю, что в этой всей ситуации виноват мой родной отец- он обеспечивал другую женщину и её детей, а на нас с братом положил...
У всех по-разному. Моей матери, например, был нужен именно тот мужчина (тот, которого она привела в дом, когда мне было 16 лет). Она называла его любовью всей своей жизни. А этот ее возлюбленный склонял меня к сексу
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу