Коли доцільно сказати "ні"?

Тут важно какие у вас были отношения вот до этих ,, нi,,.

дитина зверху морально. Вона на світ не просилась.

Вас саме форма/тон не влаштовує? Чи те, що вона відмовляється щось робити?

Возраст сепарации.

У вас дітей нема, ви ’не в темі’

господи, у вас нормальний підліток. і все, що ви вважаєте чи що вам хотілось би, то їм на це плювати з високої гори. вони кажуть’ні’ не тому, що ’ні’, а тому, шоб зробити навпаки. така їх природа. змиріться.

До її перехідного віку - просто чудові. Зараз можу сказати, що дівчинка виросла дуже самостійна, але відносини наші стали прохолодні. Вона вважає, що всі винні їй, а вона нікому.

Распределить обязанности. Не выполняет- вы не выполняете свои в ее адрес, например не даете карманные деньги.

Підлітковий вік важкий, потерпіть, все зміниться)

Зазвичай у неї два в одному.

Абажаю твої коментарі 😂

Дякую! Але межі дозволеного потрібно встановити.

отвечайте так же на ее просьбы.

Дякую!

Поспостерігайте за собою, як ви з нею спілкуєтесь. Чи не плутаєте ви прохання з вимогою або командою, наказом? Також можна плутати прохання з інформуванням. Тобто ви щось сказали і думаєте, що дитина допре, що повинна зробити. Але в такому віці вони ще потребують детальних інструкцій.

Часто проханням може виступати те, що ви перекладаєте на дитину свої обов’язки — тобто самі цього робити не хочете. Дитині потрібно пояснити, чому це має зробити саме вона. Чому потрібно зробити це вчасно. Чому потрібно зробити саме так, як ви просите.

Прохання мають на меті якусь виховну функцію, дитина має чогось навчитися після цього. Чи всі ваші прохання відповідають цьому критерію? Розкажіть дитині, чого вона навчиться, виконуючи ваше прохання.

Чи не забуваєте ви їй дякувати? Чи не забуваєте контролювати свій тон, коли озвучуєте прохання?

Ну і загалом прохання передбачає відповідь «ні». Ви повинні до цього бути готові. Можете поцікавитися, чому ні. Можете наполягати на своєму, якщо для вас це важливо. Але з повагою.

Ви хочете, щоб дитина вас поважала, але чи поважаєте її ви? Простий спосіб перевірити - те, що ви кажете дитині (тим тоном, тими словами) чи змогли б ви повторити своєму начальникові на роботі?

Якщо ні - відповідь очевидна.

вона буде весь час щупати ці межі і намагатися їх порушити. моєму синові 18. все, шо я читала і дивилася на тренінгах у психологів - не працює. підліток має бунтувати. це як обов´язковий етап в житті. намагатися зрозуміти їх чи найти якусь логіку - марно. треба просто любити. отак. через ненависть і іноді ’бажання вбити’, але треба любити і підліток має це знати шо ви любите попри все.

Ну якщо вона вважає що їй всі винні, поясніть що гроші не падають з неба, вона має долучатися до бюджету, або допомагати тим, хто працює- вимити посуд і пропилососити квартиру раз в тиждень то вже неабияка допомога. Ну і навчання це її головна робота. Весь інший час- її особистий. Хоч на голові стій.

Це зрозуміло, але саме ви що хотіли б змінити? Щоб розмовляла більш чемно, чи щоб не відмовляла та робила все, що ви попросите?

Перше дивно виправляти тим, що ви також станете відмовляти ;) Краще поговорити про більш прийнятну для вас форму відмови.

Друге - ну, вік такий, тепер не просто вы кажете, а вона робить. Домовлятися треба. Це нормально, що вона пробує як воно - вирішувати щось самостійно, мати можливість відмовити) Демонстративно відмовляти у відповідь - у першу чергу це визове роздратування та відштовхне.

якраз падають з неба. Те, шо батьки не подбали про капітал до заведення дитини це вина батьків, а не дитини.
Дитина не зобов´язана працювати.

Только ребенок еще не скоро поймет, как деньги зарабатываются, для него они реально падают с неба. Как в анекдоте - где деньги берешь? В тумбочке... Но вам не понять, ваши комментарии при отсутствии детей вообще ни о чем.

Представляете по закону при поступлении в вуз до 23 лет ей будут падать с неба - обязаны родители платить.
А вот мыть посуду не обязан ребёнок, нет такого закона.

Ваша хоч каже ні, моя взагалі може ігнорувати мої прохання. Спочатку прошу, потім пояснюю, потім скандал. Але згадуючи свій підлітковий вік, думаю,що вони нас спеціально провокують,щоб посваритися і і виплеснути емоції назовні,інакше їм пагано. Мені здається,що ідеальні ,розуміючі батьки для дитини такого віку це ад, гірші тільки байдужі

батьки собі рабів плодять і всі діти їм винні. Це шо 17 століття шо зайві руки на полі пахати?
Дич.

Вы так сильно ненавидите своих родителей?

я зобов´язана їх любити?

А є такий закон, що дитина має їсти з брудної посуди? Чи закон,який встановлює,до якого віку батьки мають мити для дитини посскд,якщо дитина не інвалід і має руки та умови. Є не закон ,а здоровий глузд-все що дитина може зробити сама для себе, вважаючи на її вік, вона повинна робити сама. В допомозі батькам виховується взаємоповага і емпатія.

Ребенок маму любит априори. Любую. Косу/кривую/пьющую.

Ну то хай в суд на мене подає 🤦‍♀️. Домовлятися вчили?

Ну так батьки подбали і це капітал батьків. Яким боком дитина до батьківських грошей?

Ну і треба розуміти, що я можу давати 100 грн на день, а можу 300. З арифметикою як? Але за триста треба жопку підняти з дивану.