Тато помирає від лейкозу. Як не зійти з розуму?

Зараз в стаціонарі, при тямі, але вже погано думає,можливо через температуру. Гострий лейкоз і 61рік. Йому сказали лікарі що у нього перша стадія і це лікується, і він сподівається що ще буде щось робити вдома і не розуміє, що шансів дуже мало ( Я не можу про таке говорити , не знаю як далі існувати і все це винести. Я досі не усвідомлюю. Лише тиждень назад ми нічого цього не знали. Ці страшні коридори. У нього до того всього уражена печінка, високі показники. Як вони будуть робити хіміотерапію. У мене почались проблеми зі здоров´ям, сильніше ніж раніше проявляється ендометріоз. Відчуття, ніби от-от все станеться і мене винесуть разом з ним. Як жити? Як це пережити? Він бідненький так хватається за ті таблетки, він думає що вони йому допоможуть (( схуд. я не можу виплакатись нормально, все стоїть у грудях. До того всього мало коштів, ми бідні. Якщо скажуть дорогий препарат просто не зможу купити. Чому він? Чому хороша і добра людина, ніколи не був алкоголіком. Як не здуріти, люди? Вдома мама, з кожним дзвінком ридаємо разом. Я сподівалась, що гострий лейкоз можна перевести в хронічний, але це не так.