Мошей ницца• 22 ноября 2023
Ті у кого тільки 1 дитина, чи не пошкодували ви що не народили ще 1 хоча б?
37
0
Ні не шкодую, ніколи не хотіла другу дитину, тут хоч би одного виростити, викормити і вивчити.
1
13
Зараз 5 років, шкодую що не народила відразу другу, було б тяжко, але була б дитина не одна, було б з ким гратися. Більше не народжу, бо я психічно стала нестабільною.
Не шкодуйте, в мене брат молодший алкаш, який звів у могилу тата, а зараз і маму хоче, бо їм з дружиною дуже потрібна квартира, іноді думаю, краще б його взагалі не було.
2
8
А мені важко від того що я більше не буду мати другу дитинку ніколи. Чому не буду відповідати, але якщо хтось вагається то не вагайтесь і народжуйте дівчатка🥺
5
2
и таких случаев немало, где второй ребенок только испортил жизнь не только родителям, а и первому ребенку
2
Дійсно. Маю старшого брата, завжди сварилися з ним, ніякої взаємодопомоги. Але у нас 6 років різниці у віці та ми разностаттеві.
Я хотела второго, но уже вряд ли рожу, 35 лет и нет партнера.
Да и не хочется уже опять эти какашки/срыгивания/кормления/неспанье и тд. Война тоже не добавляет желания. По здоровью могу не потянуть.
Надо было до 30 шевелиться
Да и не хочется уже опять эти какашки/срыгивания/кормления/неспанье и тд. Война тоже не добавляет желания. По здоровью могу не потянуть.
Надо было до 30 шевелиться
У меня дочка лет до 8 хотела брата/сестру, сейчас 11 - уже не хочет, так и говорит что не хочет делить мое внимание, я и так много работаю
У меня была вторая беременность, но пришлось сделать аборт. Я с одним-то ребенком не справлялась. Да и денег нам с бывшим мужем не хватало даже на содержание одного ребенка. Куда еще второго?
Так собі аргумент.
В мене двоюрідні сестри погодки, ніколи в дитинстві не грались разом, всі іграшки ділили, не дай бог заколочки чи колготки переплутати... Компанії завжди різні були, старша меншу проганяла.
Все життя конкурували, за увагу бабусі і діда, за батьківську квартиру, за допомогу.
Зараз обом вже під 40, ні вони не спілкуються, ні їхні діти, хоч в одному місті живуть.
І купу прикладів маю, де старші досі на менших та на батьків образу мають, бо в дитинстві з меншими змушували гратися і тягати за собою.
В мене двоюрідні сестри погодки, ніколи в дитинстві не грались разом, всі іграшки ділили, не дай бог заколочки чи колготки переплутати... Компанії завжди різні були, старша меншу проганяла.
Все життя конкурували, за увагу бабусі і діда, за батьківську квартиру, за допомогу.
Зараз обом вже під 40, ні вони не спілкуються, ні їхні діти, хоч в одному місті живуть.
І купу прикладів маю, де старші досі на менших та на батьків образу мають, бо в дитинстві з меншими змушували гратися і тягати за собою.
Ні, нас ростили однаково, хіба що його любили трохи більше, бо він менший. В іншому нас ніколи не розділяли і не обділяли, іноді батьки ні до чого, є ще соціум, в якому можна звернути в якийсь момент не на ту дорогу.
1
Нет такого, чтобы детей растили одинаково. Это просто невозможно, потому что дети в любом случае разные. И со стороны, поверьте, очень часто видно насколько не равное воспитание. Хотя в семье кажется ,,да ну нет, одинаково любили и растили,,.
Зависимости на ровном месте не появляются, когда все зашибись
Зависимости на ровном месте не появляются, когда все зашибись
1
Мнения, изложенные в теме, передают взгляды авторов и не отражают позицию Kidstaff
Тема закрыта
Похожие темы:
Комментарии к ответу